5. Організація діяльності з ксв.

Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) – це філософське поняття, що визначає позицію компанії щодо своєї країни, суспільства, співробітників та навколишнього середовища. Сучасна компанія розуміє свою відповідальність і прагне стати компанією з «людяним обличчям».

Поточний процес економічної глобалізації та поява нових комерційних та технологічних можливостей змінило баланс між урядами та бізнесом. Компанії сьогодні зіштовхуються зі зростаючим тиском явно вживати добровільних заходів для блага довкілля та суспільства без правових вимог. Від них вимагається взяти на себе відповідальність за брамою фабрики та кордонами своєї рідної країни.

Окрім реалізації очікувань стейкхолдерів, компанії, що досягають реальних результатів у захисті довкілля, забезпеченні добробуту своїх працівників та сприянні суспільству у сталому розвитку, також дбають про свої насущні життєві інтереси. Компанії, що адаптуються до збільшених очікувань у своєму робочому середовищі на початковій стадії, забезпечують прийняття своїх дій, здобувають нові конкурентні переваги та зменшують ризики. Таким чином, діяльність компанії у справах сталого розвитку має матеріальний вплив на її перспективу довготермінового комерційного успіху.

Враховуючи ці зміни, фінансові ринки також починають звертати увагу на поняття, такі як корпоративна соціальна відповідальність, сталість розвитку та соціально відповідальне інвестування (СВІ). Окрім цього, випереджувальна динаміка низки показників СВІ все більше спонукає умовних інвесторів розглядати соціальну та екологічну оцінку компанії як спосіб зменшення інвестиційного ризику.

Економічна модель КСВ визнає можливості перетворення відмінної соціальної та екологічної діяльності у відмінну економічну діяльність. Ця економічна модель діє на трьох основних рівнях:

• Зменшення хвилювання/Захист репутації; тиск НУО, споживачів, ЗМІ, державних та інших громадських органів, що ведуть до дії-реакції з метою уникнення потенційних фінансових втрат та захисту іміджу бренду.

• Рентабельність; відчутні фінансові зиски, наприклад, через покращення продуктивності або енергетичної та матеріальної ефективності, які можуть компенсувати витрачені кошти (інвестиції).

• Стратегічний рівень; КСВ є фундаментальною частиною стратегії розвитку компанії, як, наприклад, принципова зміна продукції, КСВ як невід’ємна частина ідентичності бренду чи шлях до здобуття знань та інновацій.

КСВ позитивно сприяє конкурентоспроможності, оскільки вона веде до конкурентних переваг, особливо до покращення іміджу компанії, підвищення лояльності споживачів та збільшення мотивації працівників і задоволення від роботи. З цією метою важливо, щоб КСВ не розглядалась, як щось „модне”, а розробити та застосувати стратегію КСВ, що є невід’ємною частиною загальної бізнес стратегії для гарантування її сталого розвитку.

Беручи до уваги процес євроінтеграції, з однієї сторони, наші підприємства мають все більшу можливість отримати доступ до спільного ринку Союзу, але з іншої сторони, там вони зіштовхуються з очікуваннями споживачів, регуляторів та інвесторів стосовно запровадження практик КСВ.

Найпоширенішим напрямом соціальної відповідальності для українських підприємств є трудова практика. Як свідчать дані опитування, три чверті українських компаній здійснюють різноманітні соціально відповідальні заходи для власного персоналу. Незмінною з 2005 року залишилась пріоритетність соціально відповідальних заходів щодо власних працівників: заходи з оплати праці, регулювання робочого часу та відсутність дискримінації при прийомі на роботу. Лише третина компаній здійснює соціальні інвестиції в розвиток громади, трохи більше підприємств надають різноманітну допомогу регіону, де вони розташовані. Найпоширенішими видами допомоги громаді, як і у 2005 році, залишилися благоустрій територій та програми створення робочих місць; однак утричі скоротилася частка підприємств, які надають фінансову допомогу владі у вирішенні проблем регіону; вдвічі меншою стала частка підприємств, які сприяють реалізації екологічних проектів та виступають спонсорами спортивних і культурних заходів. Лідерами у впровадженні програм надання допомоги регіону, де знаходиться підприємство, є великі компанії.

Одним із найменш популярних напрямів соціальної відповідальності є захист навколишнього середовища. Серед тих підприємств, які впроваджують екологічну відповідальність, найпоширенішими є практика впровадження технологій енергозбереження та програми сортування і утилізації відходів. Підвищення якості продукції залишилося головним заходом соціальної відповідальності компаній, особливо великих, щодо споживачів і партнерів. Проте зі зростанням розміру підприємств зменшується частка тих, хто надає чесну інформацію та рекламу для споживачів.   Більшість українських компаній вважає, що програми/заходи із соціальної відповідальності принесли дійсну користь для суспільства і регіону, вплинули на поліпшення ставлення працівників до компанії, покращили її репутацію та економічні показники. Понад дві третини українських підприємств переконані, що зазначені заходи впливають на можливості підприємства знайти та втримати кращих працівників, сформувати позитивний імідж і покращити репутацію, створити переваги перед конкурентами. Результати дослідження засвідчили, що українські компанії все більше розуміють і сприймають соціальну відповідальність як інструмент підвищення конкурентоспроможності компаній.

 Рівень співпраці з основними групами стейкхолдерів достатньо низький. Найчастіше компанії беруть до уваги інтереси споживачів та органів державної влади, найменше – недержавних та науково-дослідних організацій, навчальних закладів. Здебільшого організації самостійно розробляють і впроваджують такі програми, враховуючи інтереси споживачів та органів місцевої влади. Основним зовнішнім партнером у розробці і впровадженні програм із соціальної відповідальності, як і у 2005 році, залишаються органи влади.