5. Фінансова структура капіталу та її оптимізація. Фінансовий леверідж.

9.3. Аналіз структури капіталу та її оптимізація

Аналіз фінансового левериджа є одним із методів оптимізації структури капіталу. Фінансовий леверидж - потенційна можливість впливати на чистий прибуток підприємства шляхом зміни обсягу і структури пасивів.

Для оцінки рівня фінансового левериджу (Р_фл) використовують такі способи розрахунку:

Таблиця 9.1

Аналіз складу, динаміки і структури джерел формування майна підприємства

	Абсолютні величини, тис.		Структура, %		Абсолютне	Відхилення	Темпи
Джерела майна	грн.				відхилення,	в структурі,	зростан-
	2007 р.	2008 р.	2007 р.	2008 р.	тис. грн.	%	ня, %
І. Власний капітал
Статутний капітал	9428	9428	50,8	56,2	-	+5,4	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-4157	^1369	-	-	+212,0	-	105,1
Всього за розділом І	5271	5059	28,4	30,2	-212,0	+1,8	95,9
II. Забезпечення наступних витрат і платежів	5271	5059	28,4	30,2	-212,0	+1,8	95,9
III. Довгострокові зобов'язання	5634	7825	30,3	46,7	+2191,0	+16,4	138,9
IV. Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	2714	201	14,6	1,2	-2513,0	-13,4	7,4
Поточні зобов'язання за розрахунками	2705	1528	14,6	9,1	-1177,0	-5,5	56,5
Всього за розділом IV	7427	3658	40,1	21,8	-3769,0	-18,3	49,3
Баланс	18538	16771	100,0	100,0	-1767,0	-	90,5

1) р_Фл = т_чп / т_по; (9.1)

де т_чп - темп зміни чистого прибутку, %;

Т_По - темп зміни прибутку від операційної діяльності, %.

Дана інтерпретація формули дозволяє визначити на скільки процентних пунктів зміниться чистий прибуток при зміні прибутку від операційної діяльності на 1 процентний пункт.

де П_од - прибуток від операційної діяльності, грн.;

Пр_к - проценти за кредити, отримані підприємством, гри.

Коефіцієнт Рф_л показує, у скільки разів прибуток від операційної діяльності перевищує оподатковуваний прибуток. Нижньою межею коефіцієнта є одиниця.

Зростання відносного обсягу залучених підприємством позикових коштів збільшує рівень фінансового левериджу і неліній-ність зв'язку між чистим прибутком і прибутком від операційної діяльності: незначна зміна (зростання або зменшення) прибутку від операційної діяльності в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку. Тому з категорією фінансового левериджу тісно пов'язане поняття фінансового ризику.

3) Р_фл = (1 - С_пп) o (ЕР - ПС_к) o ПК / ВК , (9.3)

де С_пп - ставка податку на прибуток, долі од.;

ЕР - економічна рентабельність (відношення прибутку від операційної діяльності до середньої вартості активів), %;

ПС_К - середньозважена процентна ставка за кредитами, отриманими підприємством, %;

ПК - позиковий капітал підприємства, гри.;

ВК - власний капітал підприємства, гри.

Аналіз фінансового левериджу базується на наступних міркуваннях: при використанні тільки власних коштів фінансовий леверидж дорівнює нулю; чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має підприємство, тим вищий його фінансовий леверидж; якщо економічна рентабельність перевищує процент за кредит, леверидж є позитивним, у противному випадку - нульовим або негативним. Розрахункове значення ефекту фінансового левериджу (Рф_л) обумовлюється дією наступних чинників: податковим коректором (1 - С_пп), розміром диференціалу фінансового левериджу (ЕР - ПС_К), коефіцієнтом фінансового левериджу ПК /ВК . Зростання рівня фінансового левериджу має подвійний вплив на підприємство: збільшує фінансовий ризик, але підвищує рентабельність власного капіталу підприємства.

Розглянутий підхід є загальноприйнятим, але має певні вади, які обмежують його застосування на практиці: відсутнє розділення позикового капіталу на довгостроковий і короткостроковий; з розгляду упускається внутрішня структура власних і позикових пасивів; власний капітал компанії визначається безкоштовним і в розрахунок не береться; не враховується інфляція. Для подолання існуючих недоліків пропонується такий підхід:

⁴⁾ Р_фл = ⁽ЕР ^⁽¹ - С""⁾) o - o ----------^{; (}₉^.4)

де I - рівень інфляції, долі од.;

VACC - середньозважена вартість капіталу, %.

ЖАСС = Xк, o й, , (9.5)

де ^кі - вартість /-ого джерела капіталу, %;

й_і - питома вага /-ого джерела капіталу у його загальній

сумі.

Запропонована методика дозволяє враховувати вартість залучення всіх джерел фінансування діяльності компанії, зокрема власних; внутрішню структуру власних і позикових довгострокових пасивів, що дає можливість врахування дивідендної політики; а також проведення аналізу значень показників як в статиці, так і в динаміці шляхом завдання очікуваної величини їх значення (наприклад, з використанням моделі постійного зростання тощо).

Важливою складовою стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства є побудова оптимальної структури джерел фінансування.

Оптимальна структура капіталу виражає таке співвідношення використання власного та позичкового капіталу, за якого забезпечується найефективніший взаємозв'язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу та заборгованості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.

MCC = d_en ž MCE + d_dn ž MCD + d_pn ž MCP + d_sn ž MCS

Процес оптимізації структури капіталу має здійснюватися у такій послідовності:

1. Аналіз складу капіталу у динаміці за низку періодів (кварталів, років), а також тенденції зміни його структури. При цьому розглядаються такі показники, як коефіцієнт фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов'язаннями. Далі вивчаються показники оборотності та рентабельності активів та власного капіталу.

2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу. До них належать:

È галузеві особливості господарської діяльності;

È стадія життєвого циклу фірми (молоді компанії з конкурентоздатною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позичкового капіталу, а зрілі використовують, переважно, власні кошти); ^кон'юнктура товарного та фінансового ринків; врівень прибутковості поточної діяльності;

È податкове навантаження на компанію (частка податків, що сплачуються. у виручці прямих і непрямих від продажу - брутто);

È міра концентрації акціонерного капіталу (прагнення власників капіталу зберегти контрольний пакет акцій.

З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капітал передбачає вирішення двох основних завдань:

а) встановити пропорції використання власного або зовнішнього капіталу;

б) забезпечити (за необхідністю) залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм прибутковості власного капіталу.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (ціни). Вона базується на попередній оцінці власного та залученого капіталу за різних умов його залучення й варіантних розрахунках середньозваженої вартості капіталу.

Найчастіше для вирішення проблем оптимізації структури капіталу використовують ефект фінансового важеля (леверіджу).

Структура капіталу, що інвестується пов'язана з співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість, порівняно до власного капіталу, має фірма, тим вищий її фінансовий леверідж. Крім того, у тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються із залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, леверідж є позитивним. Якщо дохідність з інвестицій не перевищує процент за позичковими коштами, леверідж є негативним. У випадках, коли, інвестиції приносять дохід, що дорівнює проценту за кредит, леверідж є нейтральним.

Властивість фінансового леверіджу (важелю) полягає у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.

Фінансовий леверідж має вплив на використання боргових цінних паперів для фінансування інвестицій. Він визначається співвідношенням між доходом до вирахування процентів за кредит та податків (ДВКП) та доходом па акцію (ДНА):

(8.27)

Коли фірма бере в борг, вона зобов'язується сплатити проценти і у майбутньому погасити основну суму боргу. Ці проценті! вираховуються з оподатковуваного доходу, отже інвестори отримують більше доходу.

Таким чином, чим більше боргів має фірма у структурі свого капіталу, тим виший фінансовий ризик. Це означає, що, незалежно від рівня доходу від своїх операцій, фірма повинна продовжувати сплату фіксованих процентних платежів і основної суми боргу, коли настає термін погашення. Отож, чим більше фірма бере у борг, тим більше у неї фіксованих фінансових витрат і тим вища небезпека неспроможності покрити ні періодичні фіксовані платежі. У випадку, коли борги зростають, зростають і відсоткові платежі. Та попри те, що вони забезпечують фінансовий леверідж. однак зростає ризик, що проценти за позички стануть дуже високими щодо ДВКІ1.

Якщо у період запільного спаду економічної активності підприємство скорочує свої операції, її ДВКП теж знижується, що збільшує можливість несплати відсотків за рахунок прибутків підприємства.

Таким чином, варто запам'ятати, що фінансовий леверідж може бути вигідний у період загального підйому інвестиційної активності, але в період спаду може принести втрати через зростання ризиків.

Зростаюча заборгованість може спричинити підвищення мінливості ДНА. Отже, переваги фінансового левериджу слід порівнювати зі зростаючим фінансовим ризиком неплатоспроможності. Настає момент, коли приріст витрат па відсотки за кредит з урахуванням поправок на оподаткування ! перевищує виграш фірми від фінансового левериджу.

Враховуючи зазначене вище, підприємству слід вміти правильно обирати потрібну структуру капіталу для ефективної реалізації інвестиційного проекту.

Оскільки структура капіталу впливає на ризик, дохід на акцію (ДНА) та фінансовий стан фірми, тому менеджери повинні повсякденно враховувати вплив змін у структурі капіталу.

У ході оцінки оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту необхідно дотримуватися таких етапів аналізу:

1. Оцінюється загальна потреба у капіталі, незалежно від можливих джерел фінансування (в цьому завданні 8750 тис. грн).

2. Визначається максимально можлива частка власного капіталу в загальному розмірі коштів, направлених на фінансування довгострокових інвестицій.

3. Розраховується показник "рентабельність - фінансовий ризик" для всіх варіантів структури інвестованого капіталу.

4. Розраховується швидкість повернення інвестованого капіталу.

5. У межах між найбільшою часткою власного капіталу та його нульовим рівнем в загальному обсязі коштів фінансування з використанням критеріїв максиму показника l га мінімуму РР визначається оптимальна комбінація коштів, що надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.

Фінансовий леверідж характеризує використання підприємством позикових

коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного

капіталу. Тобто фінансовий леверідж являє собою об’єктивний фактор, що

виникає з появою позикових коштів в обсязі використовуваного

підприємством капіталу, який дозволяє йому отримати додатковий прибуток

на власний капітал.