46. Організаційно-тактичні особливості особистого обшуку.

Обшук особи полягає у примусовому обстеженні лю­дини, її одягу, взуття та інших речей. Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів провадяться в поряд­ку, передбаченому статтями 177 і 178 КПК. Обшук особи, як правило, проводиться за постановою слідчого. Проте іс­нують випадки, коли обшук можна здійснювати без вине­сення постанови:

1) при фізичному захопленні підозрюваного уповнова­женими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звіль­нитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

2) при затриманні підозрюваного;

3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;

4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або доку­менти, які мають значення для встановленя істини по справі (ст. 177 КПК).

У процесі обшуку необхідно передбачити можливість вчинення опору обшукуваним. Тому слідчий повинен до­тримуватися певних правил, що забезпечують безпеку. Зокрема, обшукуваного необхідно поставити обличчям до стіни чи автомобілю під кутом 45° з широко розсунутими ногами і розведеними руками. Таке положення зменшує стійкість обшукуваного.

Обшук особи рекомендується проводити у певній по­слідовності — «зверху донизу». Спочатку обстежують го­ловний убір, потім верхній одяг (пальто, сукню, піджак, брюки тощо), взуття. Окремі предмети одягу знімають з метою обстеження білизни та інших речей. Особливу увагу слід приділяти кишеням, швам на одязі, підкладці пальто чи піджака, закаблукам взуття.

Такий обшук виконує особа однієї статі з обшукува­ним. У разі необхідності для цього запрошують медичного працівника.

До обшуку особи належить й обстеження речей, які є у обшукуваного: портфелів, дипломатів, валіз, сумок, гаман­ців. Ці речі ретельно досліджують з метою виявлення тай­ників та предметів, які шукають.

47. Організаційно-тактичні основи виїмки.

Виїмка — це вилучення в якоїсь особи певних предметів і докумен­тів, що мають значення для справи, коли точно відомо, в кого во­ни знаходяться. Якщо предмети і документи не видаються добро­вільно, виїмка проводиться в примусовому порядку. При виїмці не доводиться шукати предмети і документи. Виїмка може перетво­ритися на обшук, якщо у встановленому місці документів не ви­явиться або якщо слідчий не буде впевнений, що предмети, котрі вимагаються, видані повністю і відсутня підміна.

Виїмка — це самостійна слідча дія, яка проводиться при необхідності вилучення лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Процесуальний режим виїмки регламентується статтями 178—184, 186, 1871, 188, 189 КПК.

Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого. Проведення виїмки не потребує санкції прокурора. Винятком є виїмка документів, що становлять державну таємницю. У цих випадках виїмка проводиться з санкції прокурора або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 178 КПК).

Виїмка здійснюється щодо предметів і документів, які знаходяться у віданні установ, організацій та підприємств. У деяких випадках виникає необхідність у виїмці й в окремих громадян.

Виїмка, як правило, проводиться у дений час, за винятком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо мають місце підстави вважати, що предмети або документи можуть бути знищені або переховані.

При виїмці повинна бути забезпечена присутність особи, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім’ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності представника житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у веденні якої знаходяться предмети чи документи.

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їхні сім’ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, виїмка може проводитись тільки за згодою дипломатичного представника.

Виїмка проводиться у присутності двох понятих. Про проведення виїмки складається протокол, копія якого вручається особі, в якої проведено виїмку, чи повнолітнім членам її сім’ї або представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів.

Виїмка може бути здійснена у примусовому порядку. Згідно зі ст. 183 КПК у разі відмови виконати вимоги слідчого виїмка проводиться у примусовому порядку.