26. Дослідження відтисків печаток і штампів.

Відбитки печаток і штампів є одним з основних рек­візитів документів. Вони виконують посвідчувальну і про­філактичну функцію, захищають документ від його під­робки. Частину криміналістичної техніки, яка вивчає від­битки печаток і штампів, можливості їх ідентифікації ін­коли називають судовою сфрагістикою.

Печатка — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об'єктах; предмет із рельєфним зображен­ням знаків, виконаних друкарським або комп'ютерним на­бором, які є єдиним цілим, вони несуть певне смислове на­вантаження і призначені для нанесення відбитків на доку­ментах.

Існують різні види печаток. Прямокутна печатка іме­нується штампом, а невеличкі за розмірами штампи нази­ваються штемпелями.

Круглі печатки бувають прості (містять по колу вка­зівку, де зареєстроване дане підприємство або засновник чи вища організація; по колу або в центрі розміщується ідентифікаційний код; усередині кола розміщується назва юридичної особи) та гербові (у центрі яких є зображення герба держави, а по колу — назва міністерства, відомства або установи, якій належить печатка). Печатки поділяють­ся на ті, що виготовляються тільки з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого дозволу. За матеріалом, із якого вони виготовляються печатки бувають каучукові, поліуретанові, металеві.

Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню паперу або ви­давлювання на її поверхні відповідного рельєфу. Досліджен­ня відбитків печаток і штампів здійснюється з метою встано­влення їх тотожності або встановлення способу їх підробки.

Типові питання, які вирішуються при дослідженні від­битків печаток і штампів, такі: яким способом виготовлено печатку (штамп), відтиск якої є на документі; яким спосо­бом відтворено відбиток печатки (штампу) на документі; чи є нанесений відтиск печатки на документі даною печат­кою; чи однією печаткою (або штампом) залишені відбитки в документах та ін.

Ознаки, що свідчать про спосіб підробки (рисовку від­тиску, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відтиску, формування відтиску за допомогою комп'ютер­ної графіки), такі: нестандартність букв, неоднакова висо­та, ширина літер, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки у тексті, різниця написання в тексті одноіменних літер, несиметричність розміщення літер, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника в штрихах.

При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджуються загальні та окремі ознаки (форма і розміри відтисків в цілому, взаємне розташування складових час­тин відтисків, графічні ознаки літер, цифр, герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо). Для проведення експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки.

27. Дослідження поліграфічної продукції (державних цінних паперів, казначейських білетів, білетів Національного банку України, іноземної валюти, матеріалів порнографічного змісту та ін.).

Для виготовлення й розмноження документів використаються найрізноманітніші печатно-множительные засоби. Багато офіційних документів і ділових паперів виконуються на спеціальних бланках. У процесі розслідування буває необхідно встановити вид, різновид печатно-множительного засобу виготовлення документа й ідентифікувати конкретну машину, верстат, апарат, друковану форму. Печатно-множительные засоби виготовлення поліграфічної продукції - це сукупність технічних засобів поліграфії й Арсенович виготовлених друкуючих пристосувань. Основними способами поліграфічної печатки є високий, плоский і глибокий друк. Друкуючі елементи у високій пресі виступають над пробельными елементами, і фарба з них перетискивается на папір. Друкована форма високого друку виготовляє шляхом ручного або машинного типографського набору, травлення цинкового кліше. Ознаками високого друку є виступаючі сліди від тиску друкуючих елементів на папір зі зворотної сторони документа, видавлювання барвника з-під друкуючих елементів (нерівні краї штрихів при дослідженні під мікроскопом). При печатці із цинкового кліше спостерігаються відсутність, тоншання, розриви окремих тонких елементів букв (малюнків), згладжування гострих кутів між штрихами внаслідок підбурення в процесі виготовлення друкованої форми. У друкованій формі плоскої печатки (офсет, літографія, фототипія) друкуючі й пробельные елементи перебувають в одній площині, тому відсутні сліди тиску друкованої форми на папір, фарба в штрихах розподіляється рівномірно, без видавлювання, їхні графічні елементи мають нерівні краї. Друкована форма глибокого друку (металографія) має поглиблені друкуючі елементи, у які закочується фарба. Штрихи на папері друкуються з рівними краями, з найбільш виступаючим рельєфом фарби в середній їхній частині. У кустарному виготовленні форма глибокого друку зустрічається рідко. Для швидкого й технічно нескладного розмноження матеріалів, документів у відносно невеликих тиражах застосовуються засоби так званої оперативної поліграфії. До таких засобів ставляться: офсетна печатка на малоформатних машинах типу ротапринта, трафаретна печатка (ротатор), электрография (ксерокс). При печатці на ротапринті друкована форма виготовляє на тонкій алюмінієвій фользі або спеціальному папері, на якій наноситься текст і малюнки. Після хімічної обробки форма зміцнює на циліндрі, з якого й виробляється перетискивание зображення на папір. Ознаки ротапринта -загальні для плоскої печатки. Ротатор - апарат для розмноження документів за допомогою печатки за допомогою трафарету, виготовленого на друкарській машинці (або спеціальним пером від руки) на вощеному папері (восківці) або спеціальній плівці. Друкована форма накладається на циліндр, змочений фарбою. На папір фарба проникає через ділянки написання букв (порушення воскового покриття плівки). Загальними ознаками печатки на ротаторі є поверхневе розташування барвника, сліди отмарывания на звороті відбитка, люмінесценція в ультрафіолетових променях масляних ореолів навколо друкованих знаків. Электрография - процес одержання фотографічного зображення, заснований на візуалізації (прояві схованого електричного зображення, що утвориться на фотопровідному шарі діелектрика або высокоомного напівпровідника (селен або оксиду цинку), нанесеного на алюмінієву пластину. Під впливом світла при експонуванні на нього оригіналу в освітлених місцях зменшується опір шаруючи, що приводить до витоку нанесених на його поверхню зарядів статичної електрики. електричні заряди, Що Залишилися після експонування, у місцях, що відповідають тексту (не подвергшихся засветке), утворять сховане електричне зображення, що сприймає на себе спеціальний электрографический (із протилежним зарядом) порошок, що пігментує. Зображення з отриманої в такий спосіб друкованої форми переходить при контакті на папір. Закріплення зображення на папері виробляється шляхом нагрівання або оплавлення порошку в парах летучих розчинників (бензол, толуол, ацетон). Застосування электрографии встановлюється по наявності рельєфності барвистого порошкового покриття зображення, тла на пробельных ділянках і крайовому ефекті оригіналу. Останнім часом з'явилися кольорові ксерокси. У злочинних цілях вони використаються при виготовленні копій багатобарвних оригіналів, наприклад, при виготовленні фальшивих 50-тисячних (можливо, і інших) грошових купюр зразка 1993 року. Підробка грошей розпізнається по якості паперу, відсутності водяних знаків і відшаровуванню фарби в місцях згину фальшивої банкноти Крім того, під збільшенням може спостерігатися нестикування ліній "хвиль" фонової сітки. При огляді бланка документа, виготовленого з використанням печатно-множительного засобу, можуть бути виявлені ознаки його підробки. Примітивна, некваліфікована підробка може бути встановлена по наявності граматичних помилок у тексті, ознак рисовки друкованих знаків. Однак найчастіше доводиться прибігати до порівняння зі справжніми (безперечними) зразками. При порівняльному дослідженні бланків установлюється відповідність (або розходження) виду й способу виготовлення (наприклад, з типографського набору й цинкового кліше), розміру й малюнка шрифту, розташування частин і деталей тексту, наявність окремих дефектів у відбитках букв, відсутніх у справжньому бланку. При огляді й дослідженні поліграфічної продукції необхідний системний підхід. Бланки друкуються на папері спеціальною типографською фарбою, заповнюються на друкарській машинці або від руки, засвідчуються підписами й відбитками печаток і штампів. Ретельному дослідженню повинні бути піддані всі складові частини документа. Із застосуванням луп і мікроскопів досліджуються друковані знаки, у косонаправленном світлі встановлюється рельєф тиску друкованої форми, при перегляді напросвет накладених один на одного бланків виявляються розходження в розташуванні рядків і слів у тексті, ультрафіолетові промені можуть викликати різну люмінесценцію паперу й фарби. Документи, що викликали сумнів у дійсності використаних для їхнього виготовлення бланків, з на техніко-криміналістичну експертизу, перед якою можуть бути поставлені наступні питання яким способом (видом) печатки виготовлений бланк документа, з однієї чи друкованої форми видрукувані досліджуваний документ і порівняльний зразок бланка, чи виготовлений досліджуваний бланк із друкованої форми (набору, кліше), вилученої в підозрюваного: чи однорідний папір, барвники, клей і інші матеріали, що використалися для виготовлення досліджуваного документа і представлених для порівняння зразків