
- •Лабораторна робота № 3 Напівпровідникові діоди
- •3.2 Короткі теоретичні відомості
- •3.3 Порядок проведення експериментів
- •3.4 Результати експериментів
- •3.5 Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 4 Стабілітрони
- •4.1 Мета роботи:
- •4.2 Короткі теоретичні відомості
- •4.3 Порядок проведення експериментів
- •4.4 Результати експериментів
- •4.5 Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 5 Дослідження біполярного транзистора
- •5.3 Порядок проведення експериментів
- •5.3 Результати експериментів
- •5.4. Контрольні питання
- •Лабораторна робота №6 Дослідження тиристорів
- •6.2 Теоретичні відомості.
- •6.3 Порядок виконання роботи
- •6.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 7 Малопотужні випрямлячі однофазного струму
- •7.3 Порядок проведення експериментів
- •7.3 Результати експериментів
- •Лабораторна робота № 8 Дослідження роботи транзисторних каскадів
- •8.2 Короткі теоретичні відомості
- •Малюнок 8.1 - Принцип побудови (а) і тимчасові діаграми (б) підсилювального каскаду
- •Підсилювальний каскад із загальним колектором.
- •8.3 Порядок проведення експериментів
4.2 Короткі теоретичні відомості
Стабілітрони - це напівпровідникові діоди, що працюють в режимі лавинного пробою. Вони призначені для стабілізації рівня напруги в нелінійних колах постійного струму. В якості стабілітронів використовуються площинні кремнієві діоди (позначають КС 168А). При використанні високолегіруваного кремнію (висока концентрація домішок, а відповідно і велика кількість вільних носіїв заряду) напруга стабілізації знижується, а зі зменшенням ступеня легування - підвищується. Напруга стабілізаці лежить в діапазоні від 3 до 180 В. Вольт-амперна характеристика напівпровідникового стабілітрона зображена на малюнку 4.1.
На характеристиці точками А і В позначені границі робочої ділянки. Розміщення точки А відповідає напрузі пробою р-п переходу, яка залежить від питомого опору вихідного матеріалу. Точка В відповідає граничному режимі, в якому на стабілітроні розсіюється максимально допустима потужність.
Рисунок 4.1 – Вольт-амперна характеристика стабілітрона
При підключенні стабілітрона до джерела постійної напруги через резистор виходить схема для дослідження стабілітрона (рисунок 4.2).
Рисунок 4.2 - Схема для дослідження стабілітрона
Струм стабілізації стабілітрона Iст може бути визначений обчисленням падіння напруги на резисторі R
(4.1)
Напруга стабілізації стабілітрона Ucт визначається точкою на вольт-амперній характеристиці, в якій струм стабілітрона різко збільшується. Потужність розсіювання стабілітрона Pст обчислюється як добуток струму Iст на напругу Ucт:
(4.2)
Диференційний
опір
стабілітрона обчислюється таким
ж чином,
як і
для діода,
по нахилу вольт-амперної
характеристики:
(4.3)
На практиці схема стабілізатора напруги містить навантажувальний опір, який приєднаний паралельно стабілітрону (рисунок 4.3).
Рисунок 4.3 - Схема параметричного стабілізатора напруги
Для цієї схеми справедливе рівняння
(4.4)
З цього рівняння отримаємо вираз для струму стабілізації
(4.5)
На підставі рівняння (4.5) може бути побудована навантажувальна пряма, точка перетину якої з вольт-амперною характеристикою являється робочою (рисунок 4.1).
При зміні напруги джерела живлення Е навантажувальна пряма переміщається паралельно до самої себе (пунктирна лінія на малюнку 4.1), а при зміні опору навантаження змінюється її нахил.
4.3 Порядок проведення експериментів
Експеримент 1
Вимірювання напруги і обчислення струму через стабілітрон.
а) Побудуйте схему згідно з малюнком 4.2 і увімкніть її. Виміряйте значення напруги Ucт на стабілітроні при значеннях ЕРС джерела Е, які наведені у таблиці 4.1 розділу "Результати вимірювань", і занесіть результати вимірів у ту ж таблицю.
б) Обчисліть струм Iст стабілітрона для кожного значення напруги Ucт використовуючи формулу (4.1). Результати обчислень занесіть у таблицю.
в) За даними таблиці (4.1) побудуйте вольт-амперну характеристику стабілітрона.
г) Оцініть за вольт-амперною характеристикою стабілітрона напругу стабілізації.
д) Обчисліть потужність Рст, розсіючою на стабілітроні при ЕРС джерела Е = 20 В.
е) Виміряйте нахил ВАХ в області стабілізації напруги і оцініть диференціний опір стабілітрона в цій області.
Експеримент 2.
Отримання навантажувальної характеристики параметричного стабілізатора (схема на малюнку 4.3).
а) Підключіть резистор Rн = 75 Ом паралельно стабілітрону. Значення ЕРС джерела Е встановіть рівним 20В. Увімкніть схему. Запишіть значення напруги Ucт на стабілітроні в таблицю 4.2 розділу "Результати експериментів".
б) Повторіть пункт а) при короткому замиканні і при опорах резистора Rн - 100 Ом, 300 Ом, 600 Ом, 1 КОм.
в) Розрахуйте струм Ir через резистор R, включений послідовно з джерелом, струм Iн через резистор Rн, і струм стабілітрона Iст (за формулою 4.3) для кожного значення Rн. Результати занесіть у таблицю 4.2.
Експеримент 3.
Отримання ВАХ стабілітрона на екрані осцилографа.
Побудуйте схему відповідно до рисунку 4.4.
Рисунок
4.4 - Схема для полученя ВАХ стабілітрона
на екрані осцилографа
Увімкніть схему. Відобразіть у звіті отриману ВАХ стабілітрона і запишіть експериментально отримане значення напруги стабілізації, на підставі графіка на екрані осцилографа.
Експеримент 4. Побудова навантажувальної прямої стабілітрона.
На вольт-амперній характеристиці стабілітрона, яка отримана в наслідок експерименту 1, побудувати навантажувальні прямі для наступних значень:
а) Е = 20В; R = 300 Ом; R н = 200 Ом;
б) Е = 20В; R = 300 Ом; R н = 1 кОм;
в) Е = 35В; R = 300 Ом; R н = 200 Ом.
Для кожного випадку визначити робочу точку.