Питання для самоконтролю
Дайте характеристику форм води в грунті.
Яку грунтову воду можуть споживати рослини?
Визначте поняття «грунтовий розчин», опишіть його склад і властивості.
Що називається реакцією грунтового розчину, від чого вона залежить?
Перелічити заходи боротьби з надлишковою кислотністю і лужністю.
Визначте поняття «буферність грунтів».
Охарактеризуйте роль окисно-відновних процесів у грунтоутворенні і родючості грунтів.
Дайте загальну характеристику грунтвого повітря.
Тема 2.6 Родючість грунтів
2.6.1 Фактори і закономірності природної родючості
Основою сільськогосподарського виробництва є грунт. Поліпшення його культурного стану – одна з найважливіших умов підвищення родючості. Головне завдання землеробства – максимальне і раціональне використання грунтів як головного засобу виробництва у сільському господарстві, забезпечення збільшення врожаю сільськогосподарських рослин.
Родючість – це здатність грунту забезпечувати рослини всіма необхідними умовами росту і розвитку.
У зв’язку з тим, що ознакою родючості грунту є розмір врожаю, який визначається сукупністю властивостей, здатних забезпечувати рослини всім необхідним, О.М. Грінченко зобразив їх у вигляді шестикутника, у кожного з кутів якого стоїть один із факторів, всі вони пов’язані між собою: гумус, гранулометричний склад, будова профілю і щільність, хімічний склад, структура, водно-повітряний і температурний режими, рослинність і мікробіологічна активність (рисунок 2.1).
Рисунок 2.1. Природні фактори родючості (за О.М. Грінченком)
Тільки врахування всієї сукупності факторів дає можливість підвищувати врожай. Дія лише на один з факторів родючості на певному етапі призводить до зниження врожаю. В.Р. Вільямс сформулював важливий висновок: для підвищення родючості грунту необхідно одночасно подіяти на всі фактори життя і розвитку рослин. Все це характеризує грунт з природно-наукових позицій.
Грунт як природно-історичне тіло володіє визначеною родючістю, яка називається «природною родючістю». Вона є результатом розвитку ґрунтоутворюючих процесів, які призвели до утворення даного грунту як природного тіла, до якого не торкалася рука людини. Вона притаманна лише цілинним землям. Характеризується комплексом взаємопов’язаних механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних, біологічних властивостей, які обумовлюють життєдіяльність рослинних організмів. Водночас, рослинність і мікроорганізми також діють на зміну і напрямок грунтових процесів, а, отже, і на родючість грунтів.
Також необхідно враховувати і соціально-економічний аспект в характеристиці родючості грунту. Як тільки грунт починають використовувати для вирощування культурних рослин, здатність його забезпечувати рослини всім необхідним визначається не тільки природними властивостями, але й характером впливу на нього людини.
2.6.2 Ефективна і економічна родючість грунту
Ефективна родючість грунту – створюється завдяки агрозаходам при використанні грунту як засобу виробництва.
Як тільки людина починає використовувати грунт з господарською метою, він стає засобом виробництва. Людина господарською діяльністю впливає на розвиток і зміну родючості грунту, його родючість проявляється у розмірі врожаю культурних рослин.
Рівень ефективної родючості залежить не тільки від природної родючості грунту, але й більше від процесу і характеру сільськогосподарського використання та культури землеробства. Застосування засобів обробітку, добрив, меліоративних заходів проявляється і на напрямку ґрунтоутворення: змінюється природна родючість, створюється її штучний ступінь. Але це не нова категорія родючості, а та сама природна родючість, яка за допомогою штучних заходів набуває більш високого ступеню розвитку, що впливає на врожайність сільськогосподарських культур. Ефективна родючість та її новий штучний ступінь тісно пов’язані з розвитком соціально-економічних умов. Звідси випливає необхідність виділення категорії економічної родючості грунтів.
Економічна родючість грунту – ототожнюється з ефективною родючістю грунту, так як грунт в суспільному виробництві виступає предметом і знаряддям праці, при правильному використанні яких якість грунту поліпшується, тобто підвищується природна і ефективна родючість грунту.
Економічну родючість грунту треба розглядати як порівняльну вартістну оцінку врожаю, вирощеного на одиниці площі грунту.
Економічна родючість – це здатність землеробства, зумовлена соціально-економічними факторами, використовувати і підвищувати природну родючість грунту.
З розвитком науково-технічного прогресу і виробничих сил суспільства створюються умови правильного використання земельних ресурсів і підвищення природної та економічної родючості грунту.