3. Консультування з приводу сексуальних проблем

Абонентів із сексуальними проблемами можна розділити на гри типи:

• ті, хто шукає і відчуває брак інформації;

• бажаючі отримати консультацію;

• мастурбуючі клієнти.

ВАЖЛИВО! В разі якщо консуль­тант не володіє інформацією, краще зізна­тися в цьому абонентові.

Інформаційні звертан­ня: абоненти можуть цікави­тись інформацією про вене­ричні захворювання, ВІЛ/

СНІД, аборти, застосування засобів контрацепції або особливості сексу-

альиої орієнтації. Слід надати необхідну інформацію за запитом абонента і .переадресувати його до відповідних служб (гінеколога, сексопатолога).

ОБОВ’ЯЗКОВО! Повинна існува­ти домовленість з конкретними гінеколо­гом, сексопатологом про прийом абонентів телефонних служб, Не менш важливою є особистість лікаря.

Консультац ійні звер- тання: з питань сексуальних конфліктів, дисгармонія ста­тевого життя, зниження по­тенції, сексуальні порушення тощо. З цих проблем пере­важно звертаються чоловіки і підлітки.

Працюючи з подібними консультаційними звертаннями, важливо не за­хоплюватись сексуальними цінностями абонентів. При бесіді ефективним є спосіб активного вислуховування. Після виявлення суті звертання слід вико­ристати кваліфіковану переадресаЦію, але вибір залишається за абонентом.

Мастурбуючий абонент представляє собою особливий різновид ма­ніпулятора. Це визначає принципи телефонної бесіди. Консультант може здогадатися, що його бажають використати, тобто його голос спричиняє сексуальне збудження. У багатьох це відкриття викликає різні почуття: обурення, образу, паніку. До цього слід бути готовим. Ідентифікація має* турбуючого абонента не приносить емоційного задоволення.

Під час такої бесіди потрібно зберігати контроль та твердість. Якщо підозра, що абонент мастурбує, переходить у впевненість, слід сказати і що його розкрито, і без обговорювання завершити бесіду: "Якщо у Вас є проблеми, я завжди готова/ий вислухати Вас, але якщо ви бажаєте мас- турбувати, то наша служба для таких цілей не призначена”.

ЦІКАВО! Допомогти абоненту, якому справді необхідна щира, відкрита розмова про свої статеві взаємостосунки, консультант може лише усвідомлюючи свою сексуальність.

По закінченні такої бе­сіди консультанту бажано попрацювати з' супервізо­ром, обговорити із ним свої емоційні переживання, які були і залишились після роз­мови з абонентом.

Сексуальні дзвінки можуть бути найскладнішими і найнеприємнішим з усього, з чим стикається телефонний консультант.

3. Консультування при суїцидальних настроях

Сугцидальна поведінка представляє собою аутоагресивні дії людини, усвідомлювані і навмисно направлені на позбавлення себе життя в разі зіткнення з нестерпними життєвими обставинами.

Для телефонного консультування важливо знати загальні особливості суїцидального абонента:

1. Потреба в прихильності. Абонент розірвав більшість зв’язків з життям і значущими людьми, тому самотність завдає йому психічного болю, і він прагне контакту з консультантом.

2. Регресія. Під час консультування абонент поводиться як дитина, виявляє роздратованість або імпульсивність, вередує. Він відмовляється від дорослої раціональності, говорить з дитячими інтонаціями в голосі, і діє подібним чином — наприклад, водить машину, не дотримуючись правил дорожнього руху.

3. Залежність. Стикаючись з травмуючими ситуаціями, абонент стає безпорадним, чіпляється за оточуючих, просить підказати, що потрібно робити, і бажає, щоб про нього піклувались.

4. Чупишвість до несприйняття або розлучень. Абонент драматично реагує на будь-яке незначне відторгнення його іншими людьми або на розлучення.

5. Амбівалентність. Одна частина особистості абонента прагне до життя, інша - смерті. Він може постійно вагатися між цими двома бажан­нями.

6. Агресія. В абонента часто киплять такі почуття: прихований гнів, незадоволення, роздратованість, ворожість. Енергію цих почуттів слід враховувати під час консультаційної бесіди.

7. Зниження самооцінки. Абонент вважає, що заподіює оточуючим тільки неприємності і не здатен що-небудь зробити для них.

8. Відчай. Абонент не може позбавитися думки про безнадійність ситуації і відсутність сенсу життя.

Під час консультування потрібно враховувати такі фактори ризику: попередні спроби абонента; суїцидальні погрози; сімейна історія суїцидів; алкоголізм та наркоманія; емоційні розлади; невиліковна або смертельна хвороба; важкі втрати; сімейні, фінансові проблеми.

Етапи бесіди із суїцидальним абонентом:

1. Налагодження стосунків. Формування довіри. Це допоможе у дослідженні ситуації. Слід визначити, яким чином суїцидальні наміри пов’я­зані з фактами або почуттями абонента.

2. Ідентифікація проблеми. Слід обережно підвести абонента до визначення кризової ситуації.

3. Дослідження проблеми. Починається тоді, коли суїцидальні погро­зи стають предметом відкритого обговорення. Іноді виникають страх і тривога, яких не не треба боятися. Консультанту слід відчувати темп людини, обговорюючи всі значущі почуття і думки.

4. Оцінка проблеми. Визначення потенційної небезпеки суїцида та імовірність смертельного наслідку. Суїциденти не дзвонять, щоб попро­щатися, вони бажають, щоб їх зупинили. Важливо оцінити потенційну небезпеку суїцидальних дій, які визначаються наявністю:

• плану і методу здійснення: доступність, легкість і ступінь летальності;

• попередніх спроб самогубства, особливо якщо не минуло ще і трьох місяців з моменту останньої спроби;

• “останньої краплі” — ситуації, що спонукала до вибору такої пове­дінки;

• підготовки до смерті: заповіт, лист або розпорядження, наведення порядку у справах.

5. Укласти контракт. Бесіда йде в напрямі розробки альтернативно­го рішення. Воно розробляється спільно і передбачає план дій. План по­винен бути ясним і конкретним: де, як і з ким абонент збирається провес­ти найближчі часи та дні. По можливості, слід допомогти абоненту чітко структурувати майбутнє. Важливо спонукати людину звернутись до фахівців, але не потрібно гарантувати швидкого та обов’язкового успіху.

Міфи і факти про суїцид

СЛІД ПАМ’ЯТАТИ! Люди із суї- цидальними намірами не уникають, а, навпа­ки, прагнуть допомоги і консультування.

Міф: Якщо людина го­ворить про самогубство, вона намагається привернути до себе увагу.

Факт: Ті, хто говорить про самогубство, переживають психічний біль і бажають довести це до значущих їм людей.

Міф: Самогубство робиться без попередження.

Факт: Приблизно 8 з 10 суїцидентів попереджують в якийсь спосіб оточуючих про можливий вчинок.

Міф: Самогубці психічно хворі люди.

Факт: Більшість людей, які здійснюють самогубство, не страждає на психічні захворювання.

Міф: Самогубство успадковується.

Факт: Воно не передається генетично — людина використовує ауто- агресивні моделі поведінки, якщо вони існують в сім’ї або значущому для неї оточенні.

Міф: Самогубці рідко звертаються по допомогу.

Факт: За останні півроку життя 50% тих, хто скоїв самогубство, звертались до лікарів.