1. Наявність потреби чимдалі все більше часу проводити за комп’юте­ром для досягнення задоволення.

2. Зниження ефективності роботи на комп’ютері за аналогічний пері­од часу.

3. Наявність ознак (двох чи більше), що виникають при значному зменшенні часу роботи на комп’ютері або коли роботу припинено: суєтність, неспокійність; тривожність; погіршення настрою, почут­тя спустошеності; нав’язливі думки про комп’ютер; активні дії для поновлювання роботи на комп’ютері (серед них — конфлікти в сім’ї і на роботі; часті відвідування знайомих, в яких є комп’ютер, у незручний для них час, не звертаючи уваги на їхню реакцію; крадіжки комп’ю­терів та їх комплектуючих; порушенняміжособистих контактів і т.д.).

4. Зменшення або зник­нення вищеперелічених ознак у разі поновлення роботи на комп’ютері.

5. Увага! Людині з комп'ютерною за­лежністю більшість фахівців рекоменду­ють очну індивідуальну і/або групову пси­хотерапію.

   Наявність великого бажання і/або невдалі спроби закінчити або контролювати роботу на комп’ютері.

6. Скорочення, зміна або завершення цікавих і актуальних раніше видів соціальної діяльності.

7. Продовження роботи на комп’ютері, незважаючи на наявність пси­хологічних проблем (порушення сну, сімейні проблеми, подружні конфлі­кти, запізнення на роботу і т.д.).

6. Залежність від тоталітарних сект (культів)

Ідеологічна (культова) залежність є активним варіантом залежної поведінки людини. її своєрідність полягає в тому, що втеча від дійсності шляхом усвідомленої (або напівусвідомленої) зміни психічного стану за допомогою включення в ідеологічну активність у кінцевому результаті призводить до формування посттравматичного стресового розладу (ПСР). Ця адикція схожа на залежність від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор і жертв, які пережили екстремальні ситуації. За такої залежності після реалізації мотиву досягнення виникають стани, близькі до ейфорії (в деяких культах їх називають “припливами”). Може спричинити фана­тичну поведінку.

Ідеологічну (культову) залежність викликає будь-яка авторитетна організація (політрічна, релігійна, комерційна чи психотерапевтична), яка, використовуючи вербування шляхом обману, застосовує контроль свідо­мості , щоб тримати послідовників у покірності та залежності від лідера та вчення (доктрини).

Це надає залежності деструктивний характер, наближує її до саморуй­нівних форм поведінки. Ціна, яку платять за залежність від культу, вели­ка - вона полягає в гострих і тривалих проявах посттравматичного стре­сового розладу.

Типові проблеми залежних-жертв - порушення ідентичності у формі фанатичного, пасивно-агресивного або численних розладів особистості. Фанатичній поведінці, зумовленій сліпим дотриманням доктрини і нетер­пимістю до інших поглядів, до того ж властива подібна до суїцидальної

заразність, яка передається іншим людям чи групам населення і н риз по дить до непередбачуваних соціально небезпечних або руйнівних дій.

Серед інших проблем залежності часто зустрічаються напади паніки (страху) і тривоги, депресія з почуттям провини, психосоматичні нору шення (головні болі, астма тощо), сексуальні дисгармонії і переживання духовного насильства.

Перед консультантом постають етичні проблеми: по-перше - він має не­від'ємне право на власний світогляду коли виступає як громадянин; по-друге - коли він виконує свою професійну роботу.

Останнім часом пробле­матика цього кола займає до­статньо помітне місце в ро­боті телефонного консультан­та і, як правило, викликає труднощі. Вони пов’язані з тим, що консультант “опиняється” в малознайомому йому світогляді, змістовному і етичному полі. В даному випадку він стикається з супереч­ностями думок, поглядів, вірувань, духовних цінностей. Тому стосовно релігійних питань консультанту в роботі важливо усвідомлювати особисті позиції.

Групами ризику стати залежними від культів (сект) є:

1. Діти з авторитарних сімей.

2. Люди з емоційною реакцією на життєві труднощі.

3. Люди у кризовому стані (різка зміна соціального статусу, втрата близької людини, тяжкі захворювання тощо).

Консультування залежних-жертв є складним завданням через сер­йозність їхнього стану. Воно повинно містити принципи і підходи, які використовуються для залежних від алкоголю та наркотиків, жертв екстре­мальних ситуацій і сексуального насилля.

Особливості поведінки залежних потребують від консультанта наполег­ливості і терпіння. Вивчення їхніх проблем повинно мати конкретний, образ­ний характер, з використанням терапевтичних метафор. Враховуючи труд­нощі в прийнятті рішень, для того, щоб бути впевненим в наявності зворот­ного зв’язку, ключові висловлювання корисно повторювати декілька разів.

Необхідно прийняти модель співрозмовника і працювати в ній, дося­гаючи хоча б незначних змін, пов’язаних з відновленням контролю над емоціями, мисленням, поведінкою та інформацією. Нерідко співрозмовни­ки можуть виявляти маніпулятивність, ухилятися чи використовувати місіо­нерські засоби.

Один із ключових моментів психологічного консультування — звер­тання до емоційного світу клієнту, а не до окремих подій в його житті.

Якщо залежний-жертва випробує консультанта: “Якщо я піду, то де знайду кращих людей”, варто обговорити його критерії “кращого” і після цього разом працювати над пошуком рішення. Досягти більшого в теле­фонній розмові навряд чи вдасться, тому адекватною буде переадресація до спеціалізованих центрів, які мають відповідний досвід роботи.

Ефективність консультування залежить не від психотехнічних аспектів роботи, а від того, як консультант вирішує етичні проблеми взаємодії з абонентом.

Дзвінки абонентів з проблем культової залежності можна розподіли­ти на декілька груп:

/. Запитання щодо отримання інформації: може бути пов’язане з конкретними моментами тих чи інших вірувань. Абонент повинен отрима­ти від консультанта чіткі і ясні відповіді на свої запитання. Тому консуль­тант повинен знати багато чого з того, що стосується різних світових і національних релігій, іншу інформацію.

2. Запитання “Як мені його(її) повернути?”: останнім часом дуже часто з ним звертаються родичі, подружжя, друзі. Складнощі цього запи­тання для консультанта визначаються тим, що вони надходять від третьої особи. Тому неможливо задовольнити їх у рамках професійної етики. Тут не настільки важливі релігія, конфесія, духовний рух самі по собі, скільки те, що відчуває абонент у зв’язку з цією подією.

3. Пошукові запитання: дуже рідко зустрічаються в практиці теле­фонного консультування.

4. Запитання про вихід: майже не звертаються по допомогу ті, хто бажає позбавитися культової залежності. Абонентами телефонних служб частіше стають люди самотні, у широкому сенсі цього слова. Це може бути фактична або суб’єктивна самотність.

Анонімність абонента і односторонність ініціативи спілкування в парі “абонент-консультант” накладає досить жорстокі обмеження і висуває високі вимоги до консультанта. Він не може і не має права брати на себе відповідальність за життєві вибори та пошук світогляду і духовного шля­ху абонента. Він не проводить психотерапію, але може допомогти абонен­тові усвідомити її доречність і переадресовувати до відповідних служб.

Рекомендації для близьких особи з культовою залежністю

1. Насамперед, зберігайте спокій.

2. Будьте готовим до досить тривалих зусиль. Якщо не вдалося до­помогти близькому протягом декількох тижнів після первісного знайом­ства із сектою, для його відродження до життя поза сектою потребуються зусилля всієї родини упродовж мінімум декількох місяців, а то й років.

3. Не намагайтесь переконувати - це тільки більше зіпсує взаємини між вами. Якщо продовжувати доводити абсурдність і шкоду віровчення секти (культу), поводження вашого близького призведе до скандалів і загострення стосунків. Щоб спровокувати розрив із близькими та рідни­ми, сектантські “вчителі” пояснюють, що домашні занадто прив’язані до “цього злого світу”, “одержимі дияволом”.

4. Не показуйте, що ви змінили свою думку і вам сподобалася пере­міна, що сталася з вашими близькими.

5. Обговоріть такі умови: ви не критикуєте його “організацію” (сло­ва “секта” уникайте, тому що воно дратуватиме), а він(вона), в свою чергу, не займається вдома пропагандою, не втягує інших членів родини.

6. У м’якій формі звертайте увагу ваших близьких на явні супереч­ності в його поводженні і висловлюваннях, в той же час не змушуючи його ці суперечності пояснити: ваше завдання - відвернути його від секти.

7. Необхідно зберігати хоча б мінімальний контакт із його пригніче­ною особистістю. Особливість психологічної залежності від групи поля­гає в тому, що власна особистість людини пригнічена і замінена набором сектантських поведінкових, емоційних і розумових штампів.

8. Необхідно ставитись до такої людини з терпінням і співчуттям, розуміючи, що в неї тимчасовий розлад особистості, але ні в якому разі не давати йому грошей: будь-які гроші будуть негайно передані в секту.

9. Потрібно налаштувати себе на конструктивне вирішення проблеми, бути спокійним і відкритим до діалогу. Показати своїм поводженням, що ви визнаєте за своїм близьким право на пошук, на свій вибір, навіть помилковий, що він дорогий для вас, незалежно від його переконань.

10. У бесідах з такою людиною (жертвою маніпуляції) необхідно більше тепла, прихильності, не з огляду на зміст бесід.

11. У спілкуванні намагайтесь повертати його в ті моменти з життя, коли він був щасливий. Згадуйте радісні моменти й епізоди з вашого життя, коли ви відчували себе єдиною родиною.

12. Вивчайте словник “секти” та її вчення, щоб добре розуміти, про що говорить ваш близький.

13. Налагоджуйте контакти з людьми, які опинилися в подібній ситу­ації, встановіть контакти з колишніми членами тоталітарних сект, щоб мати повнішу інформацію.

14. Дійте інтуїтивно, керуйтесь любов’ю і жалем.

6. Співзалежність

Більшість фахівців розглядають співзалежність як індивідуальну або сімейну проблему. Феномен співзалежності не можна вважати достатньо відомим та вивченим в Україні. Разом з тим, в більшості сімей, де прожи­ває людина з хімічною або нехімічною залежністю, виникає ситуація, яку за останні 15 років стали визначати як співзалежність (частина “спів” вказує на спільність, спорідненість дій, станів). Безперечно, якщо хтось один в сім'ї залежний від чогось, решта членів сім'ї страждає психо­логічно, так само, як і матеріально, тобто вони є співзалежними.

Співзалежність - набір засвоєних форм поведінки, почуттів і віру­вань, що робить життя важким. Це залежність від людей та явищ зовніш­нього оточення, яка супроводжується такою мірою неуваги до себе, що майже не залишає можливості для самоідентифікації. Співзалежність супроводжується постійною концентрацією думки на комусь або чо­мусь, залежністю (емоційною, соціальною) від людини чи об'єкта. Набір поведінкових моделей, емоційних станів, особистісних рис членів сім’ї часто стає причиною конфліктних ситуацій в родині.

Можна визначити п’ять основних характеристик співзалежних осіб:

• вони змінюють свою сутність і свої почуття, щоб задовольнити інших;

• відчувають себе відповідальними за задоволення потреб інших - навіть способом незадоволення власних; не вміють ніколи й ні в чому відмовляти;

• мають низьку самооцінку, оскільки в них майже повністю відсутнє об’єктивне уявлення про власну особистість; вважають себе винуватцями хвороби своїх близьких; нездатні контролювати хворобу, що посилює почуття провини;

• піддаються раптовим, несумісним зі здоровим глуздом впливам; зо­середжені на бажанні утримати свою сім’ю від розпаду, врятувати її від сорому;

• мають спотворені уявлення про можливості сили волі так само, як і хворі на алкоголізм.

Окрім того, дружинам (матерям) залежних властиві деякі особливі риси, що поступово проявляються в поведінці та соціальних стосунках з оточуючими. Серед них: острахи, почуття провини, гнів, сором, відчай, заперечення, ригідність, порушення ідентифікації власних потреб, зміщен­ня понять. Люди, об'єднані спів залежним зв'язком, не бажають що- небудь змінювати в своїх стосунках. Вони бояться, що будь-яка зміна призведе до того, що їм самим доведеться піклуватися про себе. Як роз­пізнати співзалежні і здорові посилки?

Ти впертий Ти повинен/на бути ідеальним/ною Поспішай

Ти повинен пристосовуватися до інших

Доклади всіх зусиль Ти повинен бути сильним Ти - особливий Працюй наполегливо Ти безтолковий

Ти можеш попросити те, то тобі не­обхідно

Можеш не поспішати Ти можеш помилятися Можеш думати про будь-що Ти можеш це зробити Ти можеш відчувати і мати потреби Ти можеш бути самим собою Ти можеш бути творчою ЛЮДИНОЮ Ти можеш бути незалежним

ВАЖЛИВО! Консультанти не має права навчати третю особу психологіч­ним маніпуляціям, навіть тоді, коли це видається ефективним.

Співзалежні, які зверта­ються до служб допомоги, прагнуть вилікувати близьку людину і запитують, яким чином це можна зробити.

Завдання консультанта — допомогти абонентові усвідомити і Зрозуміти його почуття, зменшити рівень стресу. Консультування співзале&них про­водиться у тому ж напрямі, що і консультування осіб з емоційною залеж­ністю. Консультант має право запропонувати людині, що звернулась по допомогу, умовити хворого на залежність самостійно піти лікуватися. ЛІКУВАННЯ ЛЮДИНИ БЕЗ її БАЖАННЯ НЕМОЖЛИВО, кожен сам повинен взяти на себе відповідальність за власне життя.