8 . Міжнародний та регіональний стандарти– це:

а) - стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;

б) документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів; в) державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів. 9. Національні стандарти – це:

а) державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів; б) документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів; в) стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації.

10. Кодекс усталеної практики (звід правил)– це:

а) документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів; б) державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів; в) стандарти, прийняті відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації.

11. Технічні умови – це:

а) документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом; б)документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів;

в) це документ, який регламентує дияльність органів стандартизації.

12. Об'єкти стандартизації –це:

а) продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування,пакування, маркування, етикетування; б) підприєства, організації, фірми, установи ;

в) види діяльності підприємств, орнвнізацій, фірм і установ.

13. Мета стандартизації в Україні – це:

а) забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами; б) накладення обмежень на пагубну діяльність підприємств , установ, фірм та фізичниз осіб;

в) підтримка розвитку і міжнародної конкурентоспроможності продукції та торгівлі товарами і послугами.

14. Суб'єкти стандартизації – це:

а) центральний орган виконавчої влади з питань тандартизації; рада стандартизації та технічного регулювання; технічні комітети стандартизації; інші суб'єкти, що займаються стандартизацією; б) продукція фірм-виробників, яка підлягае стандартизації;

в) виконавці – суб’єкти господарювання.

15. Нормативні документи із стандартизації – це:

а) національні стандарти, правила усталеної практики та класифікатори; б)Закон України „Про стандартизацію і сертифікацію”;

в) вся законодавчі документи, які стосуються стандартизації.

16. Національний знак відповідності продукції національним стандартам – це:

а) знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцию; б) згак, яким маркеруєтся продукція, яка направляєтся на експорт;

в) якісна характеристика на продукцію.

17. Кому належить Право власності на національні стандарти, правила усталеної практики, класифікатори та каталоги:

а) державі; б) підприємству-виробнику зазначеної продукції;

в) Міжнародному комітету зі стандартизації.

18. Сертифікація – це:

а) перевірка відповідності харчової продукції встановленим стандартам і контроль за дотриманням технологій її виготовлення;

б) нормативні документи на продукцію виробника;

в) процес оцінювання якості продукції.

19. Нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями:

а) ДСТУ, ГСТУ, СТТУ, СТП, ТУУ; б) ДСТУ, ГСТУ, СТТУ, СТП, ТУУ, ОРПО;

в) ДСТУ, ГСТУ, СТТУ, СТП, ТУУ, ОКО.

20. Стандарти підприємств (СТП). – це:

а)стандарти на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві; б)стандарти тількі на продукцію вузької спеціалізації;

в) стандарти на продукцію, що використовується на будь-якому підприємстві.

21. Документи, що підтверджують належну якість та безпеку харчо­вих продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, – це:

а)Закон України про сертифікацію, метрологію и страндартизацію; б) ДСТУ, ГСТУ, СТТУ, СТП, ТУУ;

в)сертифікат відповідності, Державний реєстр або висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.

22. Забороняється реалізація і використання вітчизняних та ввезення в Україну імпортних харчових продуктів:

а) сертифікату відповідності; б) без маркування державною мовою України;

в) Державного реєстру або висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи.

23. Текст для використання у маркуванні спеціальних харчових продуктів підлягає:

а) обов'язковому погодженню з Міністерством охорони здоров'я України; б) затвердженню Комітетом зі стандартизації України;

в) наведення інформації про їх лікувальні властивості.

24. Складовими державного контролю якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини є:

а) їх розроблення, виробництво, ввезення, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилі­зація ; б) СЕС ;

в) державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, державний метрологічний нагляд.

25. Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів здійснюється:

а) Кабінетом Міністрів Украіни; б) Міністерством охорони здоров'я України;

в) Органом зі стандартизації України.

26. Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на харчовий продукт, продовольчу сировину чи супутній матеріал діе:

а) протягом строку дії норматив­ного документа, який встановлює вимоги безпеки на цю продукцію; б) після внесення їх до Державного реєстру України;

в) після проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи.

27. Забороняється використання та реєстрація нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали:

а) сертифікату відповідності; б) без листа погодження Міністерства охорони здоров'я України;

в) без уста­новлення в них показників безпеки.

28. Імпортні харчові продукти, продовольча сировина і супутні мате­ріали допускаються на митну територію України:

а) при наявності висновку санітарно-гігієничної експертизи; б) за умови виконання постачальником правил їх реєстрації та сертифікації;

в) після перегляду документів Органом зі стандартизації України.

29. Порядок ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої си­ровини і супутніх матеріалів встановлює:

а) Кабінет Міністрів Украіни; б) Міністерство охорони здоров'я України;

в) Орган зі стандартизації України.

30. Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів на митну територію України здійснюється:

а) Органом зі стандартизації України; б) Міністерством охорони здоров'я України;

в) митною службоюУкраїни.

31. Ветеринарний дозвол видається:

а) Міністерством охорони здоров'я України; б) на харчові продукти і сировину тваринного походження;

в) тільке на продовольчу сировину Органом зі стандартизації України.

32.Карантинний дозвол видається :

а) на харчові продукти і сировину рослинного походження; б) тільке на рослинну сировину;

в) на всі харчові продукти, продовольчу сировину і супутні товари.

33. Атестація виробництва проводиться :

а) за стандартами , встановленими Кабінетом МіністрівУкраіни; б) за ініциативою Міністерства охорони здоров'я України;

в) за ініціативою підприємства, що виготовляє продукцію, або на вимогу органу з сертифікації продукції.

34. Термін дії атестату встановлюється:

а) Кабінетом Міністрів Украіни; б) органом з сертифікації України;

в) Органом зі стандартизації України.

35. Склад комісії зі сертифікації затверджує :

а) керівник органу з сертифікації; б) Міністерство охорони здоров'я України;

в) Орган зі стандартизації України.

36. Технічний нагляд за сертифікованими системами якості підприємств протягом усього строку дії сертифіката здійснює:

а) Кабінет Міністрів Украіни; б) Міністерство охорони здоров'я України;

в) орган з серти­фікації.

37. При обслідуванні виробництва для атестації здійснюється:

а) перевірка матеріально-технічної бази виробництва; б) экспертиза нормативної, технічної и технологічної документації;

в) погодження всіх служб зОрганом зі стандартизації України.

38. Для продукції, яка включена до Переліку, при пересеченні межі України вимогається:

а) сертифікат відплвідності, якиий був виданий в Системі УКРСЕПРО; б) висновок санітарно-епидеміолочної служби України;

в) карантинна довідка.

39. Термін дії сертифікату, якщо Сертифікація продукції проведена по схемі з аналізом документації, яка представлена заявником (без обслідування виробництва):

а) 5 років; б) до 3-х років;

в) до одного року.

40. Термін дії сертифікату, якщо Сертифікація продукції проведена по схемі з атестацієй виробництва:

а) 5 років; б) до 3-х років;

в) до одного року.

41 Термін дії сертифікату, якщо Сертифікація продукції проведена по схемі з оцінкой СМК виробництва:

а) 5 років; б) до 3-х років;

в) до одного року.

42 Вимоги до маркування харчових продуктів:

а) пишуться тільки українською мовою; б) складаються тільки для ввезених продуктів;

в) діють тільки в межах України.

43 Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється:

а) за умовами виробника продукту; б) у порядку, встановленому нормативними документами для певних харчових продуктів ;

в) за умовами підприємства, яке здійснює фасування продукції.

44 Забороняється реклама спеціальних харчових продуктів:

а) які виготовлені за кордоном; б) які не пройшли сертифікацію;

в) без попереднього погодження її тексту з Міністерством охорони здоров'я України .

45 Порядок встановлення приналежності технічних засобів до засобів вимірювальної техніки визначається:

а) Держстандартом України ; б) Комітетом зі сертифікації;

в) Кабінетом міністрів України.