План семінарського заняття

1.Філософське вчення про пізнання. Проблема пізнаваності світу.

2.Структура і сутність пізнавального процесу. Об’єкт і суб’єкт пізнання.

3.Єдність чуттєвого та раціонального рівнів пізнання.

4.Специфіка наукового пізнання, основні відмітні ознаки науки.

5.Проблема істини в філософії. Співвідношення абсолютної та відносної істини.

6.Рівні, форми та методи наукового пізнання.

Проблемно-пошукові завдання

1.Проаналізуйте, як в ході історичного розвитку різними філософами вирішувалась проблема пізнаваності світу.

2.Ознайомившись з роботою Ф.Енгельса “Людвіг Фейєрбах і кінець німецької класичної філософії”, розкрити сутність другої сторони основного питання філософії.

3.Співставте аргументи представників емпіризму та раціоналізму.

4.Співставити основні концепції істини в сучасній філософії.

5.Проаналізуйте, чим обумовлена вимога конкретності істини і в чому полягає її суть.

6.Дайте аналіз аргументації І.Канта щодо неможливості пізнання речей як вони існують самі по собі.

7.Наведіть аргументацію на користь тези про пізнаваність світу.

8.Наведіть аргументи до тези, що шлях до істини в науці завжди супроводжується помилками.

9. Проаналізуйте співвідношення абсолютного та відносного в людському знанні.

10.Проаналізуйте специфіку та роль чуттєвого пізнання і його форми.

11.Проаналізуйте специфіку та роль раціонального пізнання і його форми.

Тематика рефератів та доповідей

1.Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.

2.Проблема пізнаваності світу і філософський скептицизм.

3.І.Кант про можливості і межі людського пізнання.

4.Інтуїція та її роль в пізнанні.

5.Проблема істини в пізнанні. Основні концепції істини.

6.Особливості наукового пізнання.

7.Наука і суспільство. Сцієнтизм і антисцієнтизм.

8.Свобода наукового дослідження і соціальна відповідальність вченого.

9.Розуміння як методологічна процедура гуманітарного пізнання.

10.Види пізнання та їх взаємозв’язок.

11.Роль практика в пізнанні.

12.Етика науки.

Тема 9. Логіка: Закони і форми правильного мислення.

Зміст теми: 1.Логіка як наука про закони і форми правильного мислення. 2. Поняття як форма мислення. 3. Судження. 4. Основні формально-логічні закони. 5. Умовивід як форма мислення. 6. Елементи теорії аргументації.

Логіка як наука про закони і форми правильного мислення

Вищою ступінню пізнавальної активності людини є мислення, яке, на відміну від безпосередніх способів відображення дійсності (відчуття, сприйняття, уявлення), осягає дійсність опосередковано та узагальнено. За допомогою мислення пізнаються такі сторони реального світу, котрі не можуть бути розкритими за допомогою тільки одних чуттєвих форм пізнання, (наприклад, усі закони науки являються результатом діяльності мислення). Знання про глибинні властивості природних явищ, про закони, яким вони підпорядковуються, носять вивідний характер, тобто отримані шляхом логічного міркування. Закони і форми правильного мислення вивчає логіка. Логіка систематизує правильні способи суджень, що дозволяють з істинних суджень-засновків завжди отримувати істинні судження-висновки. Знання законів формальної логіки є корисним в практиці мислення людини, незалежно від характеру її професії. Але особливо важливе значення вона має в науковій діяльності: вивчення логіки формує необхідне підґрунтя для плідних занять наукою.