4.Робота з дітьми з розладами мовлення.

Наразі вважається загальновизнаним, що усувати заїкуватість потрібно відразу ж після її виникнення. Завдання роботи логопеда і психолога полягає в тому, щоб шляхом систематичних занять звільнити мовлення заїкуватих дітей від напруження, зробити ііого вільним, ритмічним, плавним і виразним, а також усунути недоліки вимови й виробити чітку, правильну артикуляцію. Чим більше часу минає з моменту виникнення заїкуватості, тим часті¬ше вона переходить у важкий стійкий дефект і спричиняє зміни н психіці дитини.

Значного ефекту в боротьбі із заїкуватістю можна досягти лише за умови застосування комплексного методу, що передбачає такі напрями:

1) медичний вилив;

2) психотерапевтичний вилив;

3) логопедичний вплив (що полягає в тривалому (8-9 місяців) регулярному курсі занять).

Завданнями корекційної роботи є:

■ подолання порушень усного та писемного мовлення на основі індивідуального та диференційованого підходу;

■ нормалізація психічного розвитку та комунікативної поведін­ки учнів;

■ забезпечення шкільної успішності в межах стандарту спеці­альної освіти з урахуванням можливостей кожної дитини;

■ підготовка учнів до самостійного життя, соціально-побутової і трудової інтеграції в суспільство.

Подолання порушень мовлення забезпечується з одного боку раціональним поєднанням фронтальних, підгрупових та індивідуальних логопедичних занять, а з другого — логопедизацією усього навчально-виховного процесу. Корекція та розвиток мовлення учнів здійснюються, як у навчальному процесі, так і у позакласній діяльності усіма вчителями й вихователями у по­єднанні з лікувально-оздоровчою і психологічною роботою.

Отже, успішність навчальної та корекційно-виховної робо­ти у спеціальній загальноосвітній школі (школі-інтернаті) для дітей із тяжкими порушеннями мовлення забезпечується узго­дженими діями логопедів, вчителів, вихователів, психологічного та медичного персоналу, співпрацею з родинами учнів.

Одним із найважливіших елементів психокорекції дітей з вадами мовлення є психогімнастика, завдання якої виражаються у вербальній і невербальній (жести, посмішки, поплескування, дотики та ін.) формах.

Психолог, який займається з дитиною, повинен дотримуватися таких правил:

• сидіти слід праворуч від дитини. Правий бік — це майбутнє. Коли психолог перебуває праворуч, він допомагає дитині просуватися в потрібному напрямі;

• у спілкуванні необхідно займати позицію Левелінга - рівні очей дитини (наприклад, вона на стільці — і психолог на стільчику);

• необхідно стежити за своїм голосом і організацією мовлені (логічні паузи й наголоси, висота, тембр, звучання);

• дитину слід приймати такою, якою вона с;

• слід бути уважним до дитини (думаючи про своє, психолог втрачає контакт із дитиною, а вона, у свою чергу, інтерес того, що робить);

• необхідно стежити за собою: бути спокійним і доброзичливий відкритим і щирим до дитини.

Вправи психогімнастики допомагають скоригувати різні сфери психіки дітей-логопатів, які зазвичай зазнають певних труднощі у спілкуванні з однолітками, схильні до підвищеної стомлюваності, запальні, замкнуті, несамостійні в поводженні й висловлювані своїх думок.

До таких вправ належать:

• вправи на розвиток міміки й пантоміміки (показати мімікою той чи інший емоційний етап; угадати за виразом обличчя людини її внутрішній стан тощо), що допомагають запобігти переростанню емоцій у патологічні почуття, забезпечити необхідну розрядку;

• музика, здатна зрівноважити нервову систему дитини — заспокоїти надмірно збуджену й розбуркати мляву, сприяє розвитку вміння слухати й чути, фантазії, уяви.