ЛЕКЦІЯ 3 Організація коригувальних занять і головні напрями роботи з дітьми з особливими потребами

1.Робота психолога з дітьми з розладами слуху.

2.Робота з дітьми з розладами зору.

3.Робота з дітьми з розладами функцій опорно-рухового апарату.

4.Робота з дітьми з розладами мовлення.

5.Робота з дітьми із затримкою психічного розвитку.

6.Робота із розумово відсталими дітьми.

7.Робота з дітьми з розладами емоційно-вольової сфери.

8. Робота психолога з обдарованими дітьми.

Загальні рекомендації щодо роботи з дітьми-інвалідами

1. Варто створити для роботи спокійну атмосферу:

– міміка та пантоміміка (жести) відіграють важливу роль в установленні контактів;

– жести мають носити відкритий доброзичливий характер;

– не слід перехрещувати руки на грудях, ховати їх за спину або у кишені.

2. Варто намагатися налагодити доброзичливий,

партнерський контакт:

– свою роботу треба починати з усмішки;

– ні в якому разі не можна настроюватись на почуття жалю або зверхності, тим паче нехтувати дитиною - ваше обличчя і жести вас видають.

3. Дитина-інвалід має своє психологічне життя:

– потрібно коректно увійти у внутрішній світ дитини;

– треба м'яко зацікавити дитину у грі або іграшці, завданні;

– варто використовувати дидактичні ігри, роздатковий матеріал, мозаїку, конструктор та інше;

– у процесі гри доцільно включати елементи корекції - порушень мовлення;

– дитина-інвалід піддається впливу страхів більше, ніж здорова;

– варто повсякчас підбадьорювати дитину;

– слова «не вмієш», «злякався», «у тебе не вийде» потрібно виключити з розмови;

– варто постійно тримати дитину у полі зору, стежити за її реакціями: напруженість, стереотипні рухи, невдоволені репліки мають бути поміченими;

– слід бути насторожі, якщо дитина голосно сміється, співає, залишаючись напруженою;

– іноді можуть виявлятися сексуальні нахили дитини.

Для того, щоб корекційна спрямованість навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку дала позитивні результати, вчитель повинен знати наскільки вона ефективна, тобто користовуватися такими критеріями, як:

– якісне і кількісне полегшення структури дефекту;

– виправлення недоліків і перехід до скоригованої вади, до позитивних можливостей дитини;

– підвищення рівня актуального розвитку і, як наслідок, збільшення зони найближчого розвитку;

– свідоме користування дітьми набутим досвідом;

– накопичення і позитивна зміна властивостей особистості.

Користуючись цими критеріями, вчитель може зробити висновок щодо правильності та якості корекційної роботи.

Висвітлювати їх можна у індивідуальних картках розвитку через певні проміжки часу. Підставою для цього стануть результати роботи дефектолога, психолога, логопеда.

Дидактичними показниками при цьому виступатиме традиційна оцінка знань, умінь і навичок.

Мета коригувальних занять — підвищення рівня загального розвитку учнів, заповнення прогалин попереднього розвитку дітей, індивідуальна робота з формування недостатньо засвоєних навчальних умінь і навичок, коригування відхилень у розвитку пізнавальної сфери й мовлення, спрямована підготовка до сприйняття нового навчального матеріалу.

Коригувальні заняття проводяться з учнями в міру виявлення психологом індивідуальних прогалин у їхньому розвитку й навчанні.

1.Робота психолога з дітьми з розладами слуху.

Психолог у процесі індивідуального спілкування з такими дітьми:

1) зобов'язаний знати рівень слухової чутливості кожного вуха в дитини (для того щоб перебувати з боку вуха з меншою втратою слуху);

2) розташовуватися відносно дитини так, щоб учень бачив губи психолога, адже такі діти добре «зчитують» із губ, що дозволяє їм розв'язувати деякі проблеми;

3) давати експериментальні завдання також у письмовій формі;

4) з огляду на те, що в дітей зі зниженою слуховою чутливістю наявні проблеми з розумінням значень деяких слів і фраз, повинен уточнювати, чи правильно розуміє випробуваний запропоноване завдання.

Робота психологів із дітьми, які мають знижену слухову чутливість, має відбуватися за такими напрямами:

• вивчення особливостей розвитку окремих видів пізнавальної діяльності особистості (використовуються ті самі методики, що й у роботі з дітьми без будь-яких розладів);

• розроблення методів психодіагностики й психокорекції відповідних розладів;

• вивчення проблем інтегрованого навчання та інтеграції дітей із розладами слуху в суспільство;

• удосконалення системи педагогічної роботи, спрямованої на соціальне адаптування й соціально-професійну реабілітацію дітей із розладами слуху.

Особливості корекційної роботи у навчанні дітей з вадами слухової функції:

- робоче місце дитини має бути розташовано так, щоб вона завжди добре бачила обличчя вчителя;

- слід вимагати від дитини, щоб вона завжди дивилась на вчителя у момент його мовлення;

- слід контролювати, чи почула й зрозуміла дитина ма­теріал. Це можна здійснювати у різних формах, наприклад: «Повтори, що я сказала», «Продовж, будь ласка», «Розкажи, що ми сьогодні вивчали»;

- особливої корекційної спрямованості набувають уроки рідної мови, оскільки вади слуху перешкоджають правильному оволодінню мовою і мовленням. Тому важливого значення на­буває граматична правильність мовлення дитини. Слід пропону­вати учневі завдання, в яких він міг би вправлятись у складанні словосполучень і речень, коротких текстів у межах теми, що вивчається;

- необхідно приділяти увагу корекції звуко-буквеного скла­ду слів. Вагомого значення у цій роботі набуває використання предметних малюнків, розрізної азбуки. До реалізації цього за­вдання слід обов'язково залучати батьків, навчаючи їх окремим прийомам такої роботи;

- дуже корисно разом з дитиною усно промовляти слова, після правильного їх прочитання. Багаторазове промовляння допомагає дитині запам'ятати звуковий склад слова;

- якщо дитина припускається помилок на письмі, то їх не просто треба виправити, а й проаналізувати з дитиною звуковий склад слова, записати його правильно декілька разів;

- роботу над звуковим складом слова необхідно проводи­ти з використанням звукопосилюючої апаратури або вимовляти слова біля самого вуха дитини;

- для уникнення помилок перед диктантом повідомити учня про що йдеться у тексті; заздалегідь ознайомити із складним для нього звуко-буквеним складом, значенням і граматичним оформ­ленням слів і словосполучень;

- слід спеціально готувати учня до переказу. Наприклад, спочатку пропонують учневі почитати текст про себе, потім по­слухати, як читає вчитель. Якщо й після цього учневі важко переказувати самостійно, то скласти з ним разом запитання чи план до тексту;

- дитині зі зниженим слухом важливо побільше читати са­мостійно. Для цього можна користуватись букварем та книгами, випущеними для дітей зі зниженим слухом, або будь-якими кни­гами, адресованими дітям молодшого віку з виразними й зро­зумілими ілюстраціями до тексту. Це допоможе дитині краще розуміти прочитане;

- всі нові слова необхідно давати дитині у писемній формі;

- на уроках математики особливу увагу приділяти розумін­ню словесної умови задачі, застосовувати наочні засоби;

- на всіх уроках необхідно проводити роботу з розвитку мовлення дитини.

Навчання і виховання дитини з вадами слухової функції має бути поєднаним із оздоровленням, корекційними заняттями сурдопедагога з розвитку слуху і мовлення, по необхідності -із лікуванням, заняттями з психологом.