Дискретність

властивість алгоритму, яка означає розчленованість описуємого алгоритмом процесу на окремі кроки (акти), можливість виконання яких не викликає сумніву.

Діалог [dialog]

двосторонній обмін інформацією між людиною та ЕОМ в вигляді питань та відповідей.

Достовірність [validity, adequacy]

властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок.

Драйвер [driver]

програма операційної системи, що обслуговує окремі периферійні пристрої.

Ємність [capacity]

максимальна кількість одиниці даних, яка може зберігатися на запам`ятовуючому пристрої.

Забезпечення [support]

сукупність методів, засобів та заходів, направлених на автоматичну обробку даних за допомогою обчислювальної техніки. Розрізняють технічне, математичне, програмне та інші види забезпечення.

апаратне (технічне) забезпечення[hardware]

комплекс технічних засобів, який включає ЕОМ, зовнішні пристрої, термінали, абонентські пункти тощо, що необхідні для функціонування тієї чи іншої системи;

математичне забезпечення[mathematical support]

сукупність методів, правил, математичних моделей і алгоритмів розв`язання задач;

програмне забезпечення[software]

сукупність програм системи опрацювання даних і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. Розрізняють системне та прикладне програмне забезпечення;

системне програмне забезпечення[system software]

програмне забезпечення, яке призначене для експлуатації та технічного забезпечення ЕОМ;

прикладне (спеціальне) програмне забезпечення[application (special) software]

частина програмного забезпечення, що складається із окремих прикладних програм, що забезпечують розв`язання прикладних програм.

Загрузка [load, loading]

пересилання даних з носія даних в основну пам`ять.

Запам`ятовування[storage]

процес фіксації інформації в пам`яті ЕОМ.

Заперечення [negation]

булева операція, результат якої має булеве значення, протилежне булевому значенню операнда.

Змінна [variable]

об`єкт програми, що має ім`я та значення.

Знак [symbol]

окремий символ алфавіту, що використовується у обчислювальній техніці.

Зрозумілість

властивість алгоритму, яка полягає в тому, що його вказівки є зрозумілими для виконавця.

Ідентифікатор [identifier]

лексична одиниця, яка використовується як ім`я елементу мови; ім`я, що присвоюється даному в вигляді послідовності латинських букв, цифр, спецзнаків. Ідентифікатор, як правило, починається з букви.

Ім`я [name]

те ж, що й ідентифікатор.

Ім`я файла [file name]

ім`я, що присвоюється файлові.

Інверсія [inversion]

див.заперечення.

Індекс [index, subscript]

символ, який зв`язаний з іменем множини для видначення конкретної підмножини або її елементу; вираз, що вказує, номер елементу масива.

Ініціалізація [initialization]

ряд дій, що передують виконанню програми, зокрема, встановлення програмних змінних в нуль або надання їм інших початкових значень.

Ініціювання [initiation]

процес запуска програми, переведення її в активний стан; подання команди на виконання певної дії (роботи).

Інтерпретатор [interpreter]

програма або технічні засоби, що виконують інтерпретацію; вид транслятора, який здійснює пооператорну (покомандну) обробку та виконання програми або запиту (на відміну від компілятора, який транслює всю програму без її виконання).

Інтерпретація [interpretation]

трансляція та виконання кожної пропозиції вихідної мови машинної програми перед трансляцією та виконанням наступної пропозиції.

Інтерфейс [interface]

1) сукупність засобів і правил, що забезпечують взаємодію пристроїв обчислювальної системи та (або) програм; 2) сукупність описів і узгоджень про процедуру передачі управління в підпрограму та повернення в вихідну програму.

Інформатика [informaties, computer science]

наука, що займається вивченням законів, методів і способів накопичування, обробки та передачі інформації за допомогою ЕОМ і інших технічних засобів; група дисциплін, яка займається різними аспектами застосування та розробки ЕОМ.

наукова інформатика[scientific informatics]

інформатика, що вивчає структуру і загальні властивості наукової інформації, а також закономірності всіх процесів наукової комунікації;

прикладна інформатика[application informatics]

науковий напрямок, який об`єднує інформатику, обчислювальну техніку та автоматизацію.

Інформація [information]

сукупність знань про фактичні дані та залежності між ними.

економічна інформація[economic information]

інформація про суспільні процеси виробництва, розподілу, обміну та використання матеріальних благ.

Канал [channel]

частина комунікаційної системи, яка зв`язує між собою джерело та приймач повідомлень.

канал уведення - виведення[input - output channel]

пристрій, який забезпечує пересилання даних між основною пам`яттю та периферійними пристроями ЕОМ.

Каталог [catalog, directory]

див. директорій.

головний (кореневий) каталог[master (root) directory]

каталог файлів, в якому зареєстровані файли користувачів, системні файли і каталоги 1-го рівня.

Кількість інформації [information content]

міра інформації, яка міститься в повідомленні.

Клавіатура [keyboard]

сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також управління виконанням окремих операцій.

Клавіша [key]

елемент клавіатури, натисканням якого генерується код відповідного знака або ініціюється деяка дія.

Класифікація [classification]

система розподілення об`єктів (процесів, явищ) за класами в відповідності з визначеними ознаками.

Кластер [cluster]

абстрактний тип даних.

кластер записів[record clustering]

розміщення записів на носіях інформації в вигляді наборів неперервних ділянок.

Команда [instruction, command]