
2.3. Опис лабораторної устави
2.3.1. На фундаментній плиті устави змонтовані досліджуваний трисекційний ВеД магнітоелектричного збудження з однополярним керуванням типу БДС-02М, його електронна система керування, зпарений з двигуном навантажувальний генератор постійного струму з магнітоелектричним збудженням, клеми для подачі живлення двигуна, що розташовані з лівої сторони устави, клеми якоря генератора, що розташовані зправа. Крім цього, в нижньому ряді на плиті закріплено 19 гнізд, що є виводами контрольних точок схеми керування та обмоток вбудованого у двигун тахогенератора змінного струму.
2.3.2. Технічні характеристики двигуна та навантажувального генератора зберігаються у документації лабораторії.
Методичні вказівки
Нижче наводимо методичні вказівки до окремих пунктів підрозділу 2.1.
До п.2.1.3. Як джерело А1 постійної напруги застосувати стабілізоване джерело з регульованим рівнем, що лежить в границях 010 В.
Вимірювальні прилади вольтметр Р1 та амперметр Р2 підібрати у відповідності до паспортних даних ВеД.
Для навантаження генератора G1, зпареного з ВеД М1, використати спеціально підібраний змінний резистор R2 з вбудованим вимикачем S1. Генератор протарований. Його тарувальні характеристики (зберігаються у документації лабораторії) представлені двома кривими: 1 та 2. Крива 1 зображає залежність електромагнітного моменту від струму генератора Мге=f(Iг), а крива 2 - залежність моменту тертя у підшипниках, аеродинамічного тертя та моменту, зумовленого втратами на перемагнічення заліза ротора, Мгм від частоти обертання ротора n. Момент на валі двигуна Мд визначається як сума Мд=Мге+Мгм. Амперметр Р3 підбирають виходячи з тарувальної кривої 1. Резистор R1=1 Ом виконує роль шунта, призначеного для вимірювання повного струму в колі.
Пристрій Р4 - електронний осцилоскоп зі штирями Х7, Х8..
До п.2.1.4. Для зняття вихідної характеристики тахогенератора n=f(Uтг) між гніздами 1 та 19 розетки Х6 вмикають вольтметр з високоомним входом. За допомогою осцилоскопа Р4, включеного між будь-якою парою гнізд 13, 14 та 15, визначають період Т зміни напруги тахогенератора і відповідно частоту обертання ротора за відомим виразом
n=60f/p=60/pT [об/хв],
якщо Т [с].
До п.2.1.5. Висліди лабораторних досліджень рекомендується звести у табл.1.
Таблиця 1
Uд |
В |
|
|
|
|
|
|
|
|
Iд |
мА |
|
|
|
|
|
|
|
|
T |
под. |
|
|
|
|
|
|
|
|
T |
мс |
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
об/хв |
|
|
|
|
|
|
|
|
Iс |
мА |
|
|
|
|
|
|
|
|
Mгм |
Нсм |
|
|
|
|
|
|
|
|
Mге |
Нсм |
|
|
|
|
|
|
|
|
Mд |
Нсм |
|
|
|
|
|
|
|
|
До п.2.1.6. Часові діаграми мультивібратора знімають за допомогою осцилоскопа, увімкненого між гніздами 1 та 7 чи 12.
Подібним чином знімаються часові діаграми сигнальних обвиток.
До п.2.1.7. Часові діаграми напруг знімають з гнізд 1 та 3 чи 4 чи 5. Часову діаграму повного струму схеми знімають з затискачів шунта R1.
Примітка. Для побудови часових діаграм належить подбати про міліметровий папір.
До п.2.1.8. Споживану потужність Рд1 розраховують як добуток Рд1=UдIд.
Коефіцієнт віддачі є відношенням корисної потужності на валу двигуна Рд2 до споживаної, тобто =Рд2/Pд1.
Потужність на валі обчислюють через момент на валу Мд та частоту обертання ротора n за виразом
Рд2=1,05Мдn10-3 [Вт],
якщо М [Нсм], n [об/хв].