4. Захист прав інтелектуальної власності судом.

У разі порушення права інтелектуальної власності кожна особа, відповідно до ст. 16 ЦК, може звернутися до суду за захистом свого права з позовом про визнання немайнового чи майнового права інтелектуальної власності.

Суд може винести рішення про застосування негайних заходів щодо:

• запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

• зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

• вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

• вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

• застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Розмір стягнення визначається судом відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Суд виносить ухвалу про опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення прав інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо цього порушення.

У випадках припинення запобіжних заходів, відмови заявника від позову або у разі набрання законної сили рішення щодо відмови в задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжних заходів, має право на відшкодування шкоди.

Продукція виготовлена з порушенням права інтелектуальної власності, знаряддя і матеріали, які спеціально використовувалися для її виготовлення, мають бути конфісковані також у кримінально-правовому порядку відповідно до положень КК(ст.176, 177,229).

Розмір збитків від порушення права інтелектуальної власності важко підрахувати, тому замість відшкодування збитків ЦК встановлює можливість застосування разового грошового стягнення, яке передбачене ЗУ «Про авторське право і суміжні права», його розмір становить від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат. (ст. 52).