- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Лист №2/102 від 15.01.2001
- •Розділ III Орфографія
- •Розділ IV Морфологія і правопис
- •Розділ V Графіка
- •Розділ VI Усне ділове мовлення
- •Роль і значення мови в суспільному житті
- •Українська мова серед інших мов світу
- •Функції мови
- •Мовна норма
- •Офіційно-діловий стиль
- •Розділ і Мова документів Загальні вимоги до укладання та оформлення
- •Вимоги до укладання та оформлення документів
- •Оформлення сторінки
- •Текст і його оформлення
- •Скорочування слів і словосполучень
- •6. Прикметники й дієприкметники, що закінчуються на:
- •Стандартизація ділового тексту
- •Реквізити ділових паперів
- •61049, Харків-491
- •Професійна лексика
- •1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків:
- •Розділ II Документування в управлінській діяльності Організаційні документи
- •Розпорядчі документи
- •2. У наказах про переведення на іншу роботу зазначають:
- •Довідково-інформаційні документи
- •(Зазначити результати перевірки, висновки)
- •30.11.2002 (Підпис)
- •Літери г, ґ
- •Зміни приголосних при їх збігу
- •2О Прикметникові
- •Складні випадки правопису слів іншомовного походження
- •Розділ IV Морфологія і правопис
- •Іменник
- •2. Рахівниця — прилад для лічби (не фах).
- •Числівник
- •Дієприслівник
- •Прислівники (складні)
- •1. З уживається:
- •Розділ VI усне ділове мовлення Основи культури мовлення
- •Культура усного ділового мовлення
- •Усне публічне мовлення
- •Ділова бесіда
- •Ділове спілкування
- •Синтаксис1 усного й писемного ділового мовлення
- •Російсько-український словничок типових мовних зворотів
- •Додаток 6 Чоловічі імена та імена по батькові
- •61057, М. Харків, а/с 9126
Літери г, ґ
Літера Г, г передає на письмі гортанний щілинний приголосний як у суто українських словах (гадка, гай, гарний, гривня, гречка тощо), так і в іншомовних (па місці И, д) давнішого походження (газета, гігант, гінді, гіт, голокост, грамота тощо) та в запозиченнях із звукосполученнями переважно грецького походження агро, гео, лог, гог, грам, граф, гігро, гідро, гіпер, гїпо, голо: агроном, геолог, педагог, кілограм, географія та іи.
Літера Ґ, ґ передає задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських, так і в іншомовних словах (на місці д), зокрема, таких: альтер еґо, гума, дзиґа, зиґзаґ, інкоґніто та похідні від них1.
Увага! Не плутати:
глей (кольорова глина)
гніт (іменник із значенням
«тиск») голка (гострий кінець чогось)
грати (дієслово) гуля (дієслово)
ґлей (згуслий сік плодових дерев)
ґніт (іменник із значенням
«стрічка») ґолка (сорт пшениці без
остюків) ґрати (іменник) ґуля (іменник)
1
Див. додаток 4
Позначення м'якості приголосних
після губних б, п, в, м, ф |
голуб, насип, любов, вісім, верф |
після шиплячих ж, ч, ш, щ |
ніж, піч, розкіш, змагаєшся, борщ |
після р у кінці складу |
гіркий (але Горький), секретар, харківський, чотирма |
між двома однаковими літерами на позначення подовженого приголосного |
зусилля, Ілля, клоччя, молоддю, навчання, стаття, роздоріжжя (але: підносься, кицьці) |
після н перед шиплячими та суфіксами -ськ(ий), -сть(о) |
Грінченко, інший, кінчик, конче, менший, панщина, тонший, (але: женьшень, Маньчжурія, Покйпьчереда); тайванський, коростенський, панський, уманський, Яблонський, громадянство, панство, |
між приголосними, якщо перший пом'якшується під впливом другого |
кінця, радість, радістю, якість, якістю (але; різьбяр, тьмяний, бо різьба, пітьма) |
після д, н, т перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин |
Федченко, Радчук, Федчйшип, безбатченко (але після л пишеться ь: Михальченко, Ковальчук, Покальчшиин) |
після л у суфіксах -алн(о), -илн(о) |
держално, пужално, сапилно, ціпилно (але: держальце, пужальце, ціпйльце) |
Уживання апострофа Апостроф пишеться:
після б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї |
б'єф, риб'ячий, комп'ютер, П'єта, уп'ятьох, В'єтнам, в'юн, м'яч, прем'єр, мереф'янський, торф'яний, ф'ючерний, Кир'ян, сузір'я |
|
після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, перед я, ю, е, ї |
возз'єднання, з'явитися, об'єднати, під'їхати, дит'ясла, ін'юрколегія, пів'ящика, пів'юрти, Мін'юст, пан'європейський, між'ярусний, транс'європейський, пост'ядерний |
|
після к перед я |
Лук'ян |
|
в іншомовних власних назвах після часток д (від де) та о |
Д'Арсанваль, Жанна д'Арк, 0'Генрі, 0іКейсі |
|
в іншомовних словах після префіксів, словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, а також після Г, Ґ, Ж, К, X, ш перед я, ю, є |
ад'єктивація,ад'ютант,ад'юнкт, диз'юнкція, ін'єкція, кон'єктура, кон'юнґація, кон'юнктура, кон'юнктивіт, фельд'єґер; Г'юз, Г'юм, г'юмен рилейшнз, Г'юстон, Аліґсрі, Джоґ'якарта, Руж'є, Ак'яб, Ак'яр, К'ю Клакс Клен, к'янті, к'яхт, К'сркеґор, К'єза, Рейк'явік, Монтеск'є, акх'яна, Іх'ямас, Адабаш'ян, миш'як |
Увагаї Апостроф пишеться в усіх похідних від цих слів, коли наявний звук й і тверда, роздільна вимова.
0Увагаї Апостроф не пишеться в усіх похідних від цих слів, коли відсутній звук й і немає твердої, роздільної вимови.
Подвоєння відбувається в таких випадках:
1. Коли збігаються два однакових приголосних:
а) на межі префікса й кореня: вважати, ввічі, ввічливий, віддаль, оббігати, піддашшя, піввійська, роззброі ти;
б) на межі кореня та суфікса: годинник, денний, закон- ний, корінний, туманний;
в) на межі двох суфіксів: іменник, письменник, приймен- ник (але священик);
г) на межі дієслівної основи та постфікса -ся: вознісся, зрісся, обвйсся, пасся;
д) на межі двох частин складноскорочених слів: деффак (дефектологічний факультет), міськком (міський ко- мітет), юннат (юний натураліст).
У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн-: здоровенний, силенний, численний.
У прикметниках із наголошеними суфіксами -анн(ий), -янн(ий), -енн(ий): невблаганний, незрівнянний, не-скінченний (але довгожданий).
У прикметниках на -енн(ий), -янн(ий) старослов'янського походження: благословенний, блаженний, божественний, мерзенний, огненний, окаянний, священний, спасенний, (але: свячений, хрещений).
В іменниках на-їсть і прислівниках, утворених від прикметників із подвоєними нн: здійсненність, невблаганність, невинність, невпинність, непримиренність, старанність, численність; здійсненно, невблаганно, невинно, невпинно, непримиренно, несказанно, старанно, численно.
• 6. В іменниках старослов'янського походження: богоявлен-ня, вознесення, воскресення, спасення, усікновення, ус-пення й под.
7. У таких словах, як: бовван, гаття, лляний, овва, панна, ссати.
Увага! Подвоєння зберігається в похідних від наведених слів: сйла-силенна, бовваніти, ссавці
1. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
а) перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім Р. множини), що закінчуються на -я: насіння, колосся, волосся, зілля, гілля, бадилля, знаряддя, клоччя, роздоріжжя, сторіччя, піддашшя, а та- кож у похідних від них.
Якщо в Р. відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -їв, подовження зберігається: відкриттів, почуттів, життів,
б) перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чолові- чого, жіночого та спільного роду І відміни (за винятком Р. множини із закінченням -ей): баддя, Ілля, рілля, стат- тя, суддя ("але: кутя, свиня, попадя);
в) перед ю в Ор. відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в Н. відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний: віссю, даллю, міддю, міццю, намороззю, подорожжю, річчю, розкішшю;
г) перед я, ю у прислівниках типу навмання, спросоння, зран-
ня, попідвіконню, попідтинню;
д) перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити (литися}, ллє, ллю, ллєш, ллють, ллємо, ллєте, ллється, ллються та похідних.
2. Подовження не відбувається:
а) у словах: отой, оцей, отут, отам, отепер, отоді, піти, дані, даний (але: данник, подання);
б) якщо в Ор. відмінку іменників жіночого роду III відміни м'який приголосний (зубний або шиплячий) стоїть не між двома голосними: більшістю, областю, жовчю, Керчю, фальшю, честю, радістю, кволістю, заздрістю, вірністю, молодістю, пошестю, швидкістю, смертю.
Викладене вище правило стосується також слів: передмістя, тертя, повністю, зап'ясток, подільський (від Поділля), трипільський (від Трипілля), поліський (від Полісся), але даккський (від Дакка), прусський (від Пруссія), філіппінський (від Філіппіни).
1. Спрощення відбувається:
а) при відмінюванні та творенні слів, коли до існуючих зву- косполучень жд, зд, ст, рд додається звук -н-, -л-, -ц- (тоді середні проривні д, т випадають):
ж (д) н тиждень - тижні, тижнів, тижнями
з (д) н про'ізд - виїзний, об'їзний, проїзний
с (т) н якість - якісно, якісний; честь - чесний
с (т) л лестощі - облесливий, улесливо, улесливість
с (т) ц містити - місце, місцевість, місцина
р (д) Ц серденько - серце, серцевина, серцевий
А також у звукосполученні с (л) н випадає л: ' масло -масніш, Масниця;
б) у групах приголосних зк, ск при творенні дієслів із су- фіксом -ну- та закінченням -е (випадає к):
з (к) н брязк - брязнуло, брязнути, брязне с (к) н тиск - тиснуло, тиснути, тисне
Винятки:
стл кістлявий, пестливий, хвастливий
стн шістнадцять, зап'ястний, хворостняк
стс шістсот, буквалістський
скн випускний, вискнути, рискнути, тоскно
При відмінюванні цих слів та творенні похідних від них Залишаються проривні т, к.
2. Спрощення не відбувається:
а) у словах іншомовного походження, що мають кінцеві приголосні:
-т аґент - агентство, студент - студентський, гігант - гігантський, курсант - курсантський, парламент -парламентський
-ст баласт - баластний, контраст - контрастно, нацист ~ нацистський, компост - компостна, форпост - форпостний, пацифіст - пацифістський
6) у групах приголосних:
стц невістка - невістці, невістчин, стч артистка - артистці,
пустка - у пустці,
хустка - у хустці.