4. Технічне обслуговування і збереження засобів в авіаційній частині.

Обслуговування засобів зарядки газами містить у собі технічне обслуговування базового шасі і спеціального устаткування.

Технічне обслуговування на спеціальному устаткуванні засобів зарядки газами виконується через кожні 100 і 400 годин роботи основної силової установки (системи, агрегату), при цьому на базовому шасі проводитися відповідно ТО-1 і ТО-2. Наробіток спеціального устаткування враховується по наробітку двигуна базового шасі зі співвідношення 25 км показань спідометра рівні одному моточасу роботи спеціальних агрегатів. Сезонне технічне обслуговування виконується сумісно з ТО-2.

Комплексне проведення технічних обслуговувань дає значне скорочення часу простою машин, дозволяє ефективніше використовувати обладнання, контрольно-перевірочну апаратуру й інструмент.

Крім 100 і 400-годинних робіт при обслуговуванні спеціального обладнання для окремих агрегатів, як виключення, заводами-виробниками можуть бути встановлені інші терміни виконання робіт, наприклад, заміна силікагелю в осушувачах АКЗС-75 проводитися через 25 годин, перевірка приладів – 1 раз у рік, гідравлічне випробування балонів – через 5 і 10 років. У цьому випадку виконуються тільки ці роботи.

Технічне обслуговування на транспортних резервуарах рідкого кисню проводяться через 6 місяців. Вони проводяться групою регламентних робіт автоТЕЧ з обов'язковою участю механіків газозарядних станцій за технічними картами чи типовим технологіям. Технологічні карти є частиною документації поста.

Для проведення технічного обслуговування на киснево-газовому комплексі обладнується пост. При його відсутності в автоТЕЧ відводиться спеціально обладнане приміщення (пост), що утримується в ідеальній чистоті. Це обумовлено особливо високими вимогами, що висуваються до роботи газозарядних станцій. Підвищена запиленість, вологість і забруднення робочих місць при виконанні технічного обслуговування на газозарядних засобах може привести до зриву забезпечення польотів. Про виконання технічного обслуговування обов'язково повинні бути зроблені відповідні записи в журналі обліку роботи станції, у паспортах агрегатів і формулярі установки з підписом виконавців робіт.

Досвід роботи авіаційних частин показує, що на всі засоби забезпечення газами необхідно вести картки технічного стану машин. З огляду на те, що технічний стан спеціального обладнання засобів, відповідність їх вихідних параметрів по тиску і якості газів безпосередньо впливають на забезпечення високої бойової готовності і безпеки польотів. Питанню правильної організації і якісного виконання технічного обслуговування необхідно приділяти особливу увагу посадовим особам частини. Особлива роль у позитивному рішенні цього питання належить особовому складу, що безпосередньо виконує технічне обслуговування. Тільки завдяки його високим знанням, практичним навичкам, сумлінності і почуттю відповідальності може бути забезпечена висока якість виконання технічного обслуговування.

До виконання технічного обслуговування допускаються тільки особи, що пройшли підготовку, добре знають пристрій і порядок обслуговування газозарядних засобів. Ці особи повинні знаті також правила експлуатації судин, що працюють під тиском, і техніки безпеки.

При збереженні засобів зарядки стиснутими і зрідженими газами при низьких температурах необхідно враховувати, що загустіли мастила можуть бути причиною виходу з ладу компресорів чи приводів станцій. Тому необхідно організувати в зимовий час злив і підігрів гліцерину, водоглицеринової суміші й інших компресорних мастил до температури 15…20⁰ С перед пуском станції.

Газозарядні засоби розміщаються окремо від інших засобів аеродромно-технічного забезпечення, не ближче 25…30 м від житлових і виробничих приміщень, на території киснево-газового комплексу. Майданчик для збереження ТРЖК повинен бути без асфальтованого покриття, тому що асфальт, просочений рідким киснемо, вибухонебезпечний. Місце збереження газозарядних засобів обладнається протипожежною постом.

Засоби зарядки газами, які не підлягають експлуатації протягом 3-х місяців, ставляться на короткочасне чи тривале збереження. Тиск газу в балонах станцій при їх збереженні знижується до 10…15 МПа, усі вентилі (крім вентиля замкнутого циклу) закриваються. Збереження ТРЖК може бути з киснемо і без нього.

При збереженні без кисню резервуар необхідно відігріти, просушити теплим повітрям, заповнити сухим газоподібним азотом до тиску 0,05…0,07 МПа і закрити усі вентилі. При збереженні ТРЖК із рідким киснем усі вентилі і штуцери закриваються, крім вентиля газоскидання. Через кожні 10 діб перевіряються фактичні втрати рідкого кисню, при цьому робиться відмітка у формулярах на резервуари про величину втрат.

Медичний газоподібний кисень при збереженні в балонах заміняється щороку. Один раз у квартал повинні перевірятися усі вентилі і горловини балонів, вибірково – один з десяти балонів – на герметичність за допомогою мильної води і на величину тиску контрольним манометром з урахуванням навколишньої температури. Балони з витоком більш 10% газу за квартал підлягають заміні.