0. 9.5. Основні проблеми функціонування складів

Враховуючи потенційне значення складського господарства, логістична система розглядає проблеми стратегічного розташування матеріальних ресурсів з вивченнями таких питань:

- який рівень матеріальних ресурсів слід мати в кожному транспортно-складському комплексі для забезпечення необхідного рівня обслуговування споживачів?

- у чому полягає компроміс між рівнем обслуговування споживача та рівнем матеріальних ресурсів в системі логістики?

- якщо продукція розташовується між стадіями або ешелонами, де одна стадія доповнює іншу (в багатоешелонній системі), які стадії і якими ресурсами мають розпоряджатися?

- чи можна продукцію відвантажувати безпосередньо з підприємств?

- яке значення компромісу між вибраним способом транспортування і матеріальними запасами?

- які загальні рівні матеріальних запасів на фірмі пов'язані зі специфічним рівнем обслуговування?

- як і де слід розміщувати страхові запаси?

- як змінюються витрати на утримання продукції залежно від кількості складів?

У мережі розподілу продукції є кілька маршрутів (або фізичних каналів) Вибір потрібного маршруту суттєво впливає на рівень обслуговування споживача і на рівень сукупних запасів у системі розподілу. Цей вплив повинні ретельно враховувати при виборі методу розподілу включаючи такі аспекти, як спосіб транспортування, відвантаження безпосередньо з підприємства або через систему галузевих складів, кількість ешелонів і пов'язане з цим розміщення запасів. У даний час дедалі значимішими серед суб'єктів складського процесу стають транспортні термінали.

У цілому термінальне підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, створеним для надання складських і транспортно-експедиційних послуг для задоволення суспільних потреб у них. Можуть створюватись і функціонувати термінали, засновані на державній, муніципальній і змішаній формах власності, як засновують органи управління України. Автономної республіки Крим, областей, уповноважених керувати державним майном. Спільні термінали утворюють за участю іноземних юридичних осіб. У розвитку термінального господарства закордонні фірми зацікавлені при здійсненні транзитних перевезень через територію України (транснаціональні коридори) і забезпеченні необхідного транспортно-складського обслуговування інвестованих за їх участю українських підприємств. Термінали можуть функціонувати також як акціонерні товариства закритого типу, акції яких не надходять у вільний продаж. Контроль за їх діяльністю можуть здійснювати державні органи управління шляхом участі в ЗАТ, понад 50% від статутного капіталу яких перебуває у державній власності.

Завдання терміналів полягають у забезпеченні єдності транспортного процесу, вантажопереробки та тимчасового складування товарів при передачі вантажів із магістрального транспорту на транспорт підвезення-розвезення вантажів та інших перевезеннях у змішаному сполученні. Основою планів діяльності терміналів, які вони розробили самостійно, є угоди, укладені обслуговуваними підприємствами та організаціями. Термінали реалізують свої послуги за договірними цінами і тарифами, а у випадках, передбачених законодавством, за державними регульованими цінами.

З урахуванням характеру наданих послуг термінали можуть поділятися на такі, що здійснюють переважно операції з вантажопереробки, складування, транспортно-експедиційного обслуговування і такі, що поєднують ці види послуг.

Отже, за функціональною спеціалізацією або варіантами функціонування, за пріоритетом тих чи інших функцій і послуг у діяльності окремих терміналів, потрібно розрізняти вантажопереробні, складські, транспортно-експедиційні термінали.

Щодо розвитку міждержавних господарських і транспортних зв'язків України з іншими країнами близького і далекого зарубіжжя домінуючого значення набувають державні термінали. З урахуванням можливостей використання складських потужностей посередницьких організацій найбільшої уваги заслуговують перспективи розвитку міжрегіональних і регіональних терміналів.

Можливості поліпшення процесу товароруху через складські об'єкти полягає у використанні двох логістичних підходів. Перший із них - це забезпечення взаємодії суб'єктів складського процесу. Другий підхід пов'язаний з першим і полягає в інтегрованій організації товароруху через місця складування.

Аналіз сформованої організації товароруху через складські об'єкти і перераховані функції терміналів свідчить про доцільність узгодження діяльності посередницьких складських підприємств і транспортних складських баз з врахуванням їх взаємозацікавленості, поєднання функцій і умов товаропровідної мережі. Це стосується у першу чергу складських підприємств-посередників, орієнтованих на термінальні технології, а також спеціалізованих логістичних посередників. При спільній розробці планів розвитку своїх складів вони могли б визначати їх дислокацію, розміри, спеціалізацію і зони обслуговування.

Взаємодія за складськими операціями між посередниками й обслуговуваними підприємствами може бути організована двома способами: на договірній чи інтеграційній основах. Поряд із передачею операцій, пов'язаних із логістичним процесом, посередникам і встановленням з ними договірних відносин окремі промислові підприємства вважають доцільним інтеграцію своїх служб із посередницькими структурами.

У першому випадку виникла певна система взаємопов'язаних економічних інтересів. І посередникам, і підприємствам вигідніше мати справу щодо логістичних послуг з одним або кількома певними замовниками і підрядниками. Завдяки цьому скорочують транспортні витрати посередника, забезпечують вищу надійність і ліпшу якість обслуговування.

У другому випадку при взаємній домовленості з обслуговуваними підприємствами посередники створюють спільні з клієнтурою структури.

Створення спільних структур зумовлено розвитком виробничих об'єднань, що включають територіальне роз'єднані підприємства, розташовані в різних пунктах і навіть епюрах. Унаслідок цього розширюють внутрішньовиробничу сферу обслуговування складів головних підприємств у складі об'єднань, яка може поєднувати окремі функції посередницьких організацій, але реалізовувати їх уже в сфері виробництва. При поєднанні функцій відбувається кооперація або об'єднання складських підприємств посередницьких організацій з великими складами готової продукції постачальників, вихідними базами і кущовими матеріальними складами споживачів.

Завдяки створенню спільних структур здійснюють інтеграцію складського господарства, внаслідок чого досягають маневреного і скоординованого використання складських потужностей для підвищення ефективності їх експлуатації, розташування складів, скорочення повторних складських перевалок продукції.

Індикатором раціональної системи взаємодії суб'єктів складського процесу є скорочення складських перевалок і стадій складування продукції.