4. 8 Еккер та робота з ним

При проведенні знімальних робіт та завдань, пов’язаних із розбиванням на місцевості, часто виникає необхідність будувати перпендикуляри до ліній. Перпендикуляри довжиною до 50 м для масштабу 1 : 5000 і до 100 м для масштабу 1 : 10 000 будують за допомогою портативного приладу, який має назву еккер.

Еккери бувають прості та оптичні.

Для побудови на місцевості прямих кутів з невеликою точністю служить двозеркальний геодезичний екер ГЕ(рис. 4. 27, а).

Екер складається із тригранного металевого корпуса 3, до граней якого із внутрішньої сторони під кутом 45° прикріплені колодочки із дзеркалами 1 й 5. Кут між дзеркалами регулюють гвинтами б до 7. Над дзеркалами вирізані вікна 2 й 4. До коробки екера пригвинчена ручка 8. При побудові прямого кута спостерігачеві необхідно центрувати ручку екера над точкою. Для цього на ручці є кільце 9, до якого кріпиться нитяної схил.

Рис. 4. 27. Двозеркальний екер ЕГ (а) і побудова прямого кута екером над точкою 0 (б): (зображення перевернені) 1, 5 – дзеркала, 2, 4 –вікна, 6, 7 – гвинти, 8 – ручка; 9 – кільце

Для побудови прямого кута (рис. 8. 10, 6) у точці 0 до створу АВ необхідно, щоб у дзеркалі аb була видна вихідна візирна мета, установлена в точці А. Одночасно по створі у вікні над дзеркалом аb «на око» виставляють другу візирну ціль, яку переміщують по створу до збігу її зображення із зображенням вихідної візирної цілі.

Візирна ціль встановлюється в точці, від якої повинен бути опущений перпендикуляр до створу АВ. Спостерігач із екером переміщається уздовж створу лінії АВ до сполучення візирних цілей, видимих у вікні.

Правильність роботи екера перевіряють у такий спосіб. У створі лінії АВ у точці С двічі відновлюють перпендикуляр: спочатку орієнтуючись по точці А, потім - по точці В. Якщо кут між дзеркалами дорівнює 45°, то візирні цілі, встановлені в точці З, збіжаться. Виправлення при необхідності виконують регулювальними гвинтами 6 та 7.

4. 8. 1 Отримання горизонтально прокладених ліній

Відомо, що для складання плану земельної ділянки потрібні горизонтальні прокладення ліній, оскільки на місцевості вони не завжди горизонтальні. При вимірюванні ж довжини ліній вимірюється саме довжина нахиленої лінії. Горизонтальне прокладання лінії l визначається за формулою (рис. 4. 28):

l = L cosφ, (4. 3)

де L - виміряна довжина ліній;

φ - кут нахилу виміряної лінії до горизонтальної поверхні.

Якщо радіусом L навколо точки А провести дугу до перетину з продовженням l то отримаємо точку D, а відрізок Δl складе поправку на довжину лінії, тоді:

l = L – Δl, (4. 4)

Слід відзначити, що поправки наводяться в літературних джерелах у вигляді табличних даних.

Рис. 4. 28. Схема до визначення горизонтального прокладення лінії.

Кут нахилу лінії можна виміряти приладом – екліметром (рис. 4. 29)

Рис. 4. 29. Схема простішого екліметра: 1 - кілок; 2 - напівкруг з градусними поділками; 3 - висок; 4 - віха.

Слід пам’ятати, що висота установки цього екліметра на кілку дорівнює висоті позначки на вішці (l).