Людський потенціал
Досвід розвинутих країн світу свідчить на користь вирішального значення для економічного розвитку саме людського капіталу. На жаль, для сучасної України властиві:
депопуляція населення;
перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності;
значна трудова міграція за кордон;
старіння населення;
низька очікувана тривалість життя.
ДЗ (обов’язкове): підібрати статистичні дані, які підтверджують наведені наявні проблеми.
Індекс розвитку людського потенціалу - ІРЛП (раніше - ІРЛ) – основний показник, який офіційно використовується фахівцями ООН для порівняння оцінки рівня і якості життя населення в різних країнах світу. Він враховує очікувану тривалість життя при народженні, письменність дорослого населення (%), показник охоплення всіма типами освітньої діяльності (%), ВВП на душу населення (дол. США, за ПКС).
ДЗ (за вибором): Аналіз динаміки ІРЛП в Україні протягом 1990-2011 рр.1
Додаткові соціально-економічні проблеми породжує падіння показників шлюбності та різке збільшення частки позашлюбних народжень (11,2% у 1990 р. та 21,9% у 2010 р.)
Важливим індикатором використання людського потенціалу є стан зайнятості. Відомі розбіжності між показником зареєстрованого безробіття та тим, що розрахований за методологією МОП.
Все наведене призводить до сумного висновку про поступову втрату людського потенціалу та відсутність послідовної державної політики, спрямованої на поліпшення ситуації – сприяння підвищенню якості робочої сили та мотивації праці.
Науково-технологічний та інформаційний потенціал
Раніше наголос робився на виробничому потенціалі. Він визначається як сукупність засобів виробництва та характеризується вартістю основних виробничих фондів, парку машин та устаткування. Вважалося, що виробничі фонди становлять майже половину національного багатства. Виробничий потенціал, його територіальний розподіл має безумовно важливе значення для національної економіки. Від рівня його використання і фондоозброєності залежить рівень продуктивності праці.
Але підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки у наш час можливе лише при переході на інноваційну модель зростання, в якій головну роль відіграють наука та технології.
На жаль, в процесі своєї трансформації, українська економіка значно втратила інноваційні передумови розвитку. Сьогодні предметом гордості залишається володіння базовими технологіями ракето-космічної галузі. Але в цілому, більше 90% продукції, що виробляється в Україні, не має сучасного науково-технічного забезпечення, і це позначається на конкурентоспроможності більшості вітчизняних товарів. У той час, як країни з розвинутою економікою забезпечують приріст свого ВВП на 85-90% за рахунок виробництва та експорту високотехнологічної наукомісткої продукції, частка виконаних науково-технічних робіт у ВВП України постійно скорочується і в 2010 р. складала 0,9%. З 1990 р. до 2010 р. невпинно знижується чисельність науковців (313,1 тис. проти 89,5 тис.).
Головними перешкодами на шляху розгортання інноваційних процесів найчастіше називають такі:
відсутність стратегії національного інноваційного розвитку;
обмежене фінансування науки та інноваційної діяльності;
відсутність зацікавленості бізнесу в наукових розробках.
Ця невтішна ситуація склалася на фоні стрімкого зростання кількісних та якісних показників щодо підготовки наукових кадрів. Постійно зростає кількість фахівців із науковим ступенем – у 2010 р. чисельність докторів наук досягла 14,4 тис. а кандидатів наук – 80,4 тис. Зростає чисельність аспірантів та докторантів. Кількість вищих навчальних закладів скорочується, але залишається надзвичайно великою – 854 заклади на початок 2010/11 навч. року). На жаль, якість освіти при цьому продовжує знижуватися.
Інформаційний потенціал країни сьогодні оцінюється за рівнем комп’ютеризації та доступу до мережі Інтернет. За цими показниками Україна значно поступається високорозвинутим країнам, як і за кількістю патентів, що видані винахідникам. За даними рейтингу GITR 2008-2009, що формується Всесвітнім економічним форумом, Україна посідала 62 місце у світі за використанням інформаційних технологій. За останні роки ситуація погіршилася – в рейтингу 2009-1010 року Україна вже 82-а з гіршим показником, а в 2010-2011 взагалі 90-а.2