4. Оформлення курсової роботи

Курсова робота оформляється відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 „Документація у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення”.

Курсова робота має бути написана (чи надрукована) чітко, роз­10м.10нсо, без помилок та виправлень, з одного боку білого паперу формату А4 (210 х 297). Загальний обсяг курсової роботи, включа­ючи список використаних літературних джерел та додатки, не по­винен перевищувати 30-35 сторінок. Текст роботи має розміщуватись з одного боку аркуша паперу. Шрифт – Times New Roman – кегель 14, міжрядковий інтервал – 1,5.

Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве — 25 мм, верх­нє — 20, праве — 10, нижнє — 20 мм .

Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, щільність описуваного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі оформлення курсової роботи, можна виправляти підчищенням або забілюванням і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту) рисунка машинописним текстом.

Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи. Заголовки структурних частин роботи „Зміст”, „Вступ”, „ Розділ”, „ Висновки”, „Список використаних джерел”, „Додатки” друкують або пишуть з великої літери по центру сторінки. Заголовки підрозділів пишуть чи друкують з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати одному інтервалу.

Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.

Нумеруються всі сторінки роботи до останньої, ураховуючи і додатки, без пропусків, повторів і літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра „1” не ста­виться. Отже, загальна нумерація роботи починається на наступній сторінці з цифри „2”. Порядковий номер сторінки проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Анотацію, зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова „Розділ”. Після номера ставлять крапку. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: ”2.1.”(перший підрозділ другого розділу).

Текст курсової роботи може ілюструватись кресленнями, схема­ми, фотографіями, графіками, таблицями, які також виконуються на стандартних аркушах паперу формату А4. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту зрозумілос­ті та конкретності. Усі ілюстрації в тексті позначаються символом «Рис.». нумерація рисунків може бути наскрізною (через всю роботу), або в межах розділу (номер ілюстрації складається з номеру розділу (параграфу) і порядкового номеру ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, Рис. 1.1 – перший рисунок першого параграфу). Ілюстративний матеріал розміщують у тексті одразу після посилання на нього. В тексті на ілюстрації роблять посилання у вигляді взятого у круглі дужки виразу « (рис. 1.1)», або «… як видно на рис. 1.1».

У роботі можуть бути посилання на авторське джерело, або критичний аналіз тієї чи іншої думки з відповідними цитатами.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і приводиться у тій формі, у якій він поданий у першоджерелі;

• цитування повинне бути повним, без скорочення авторського тексту і перекручень думок автора. Допустимий пропуск слів, частини тексту, що позначається трьома крапками;

• кожна цитата приводиться з посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (висловлювані думок автора своїми словами) слід бути коректним щодо оцінювання думок автора і давати відповідне посилання на джерело;

• при згадуванні в тексті прізвищ авторів, їх ініціали ставляться перед прізвищами.

На запозичену з інших джерел інформацію, а також на цитати, що наводяться в тексті, мають бути зроблені посилання, їх наво­дять одразу після закінчення цитати в квадратних дужках, де вка­зують порядковий номер джерела у списку використаної літератури та відповідні сторінки джерела (наприклад: [14, с. 31-48], або під текстом тієї ж сторінки у вигляді зноски, де вказують прізвище та ініціали автора, назву джерела, місце видання, видавництво, рік видання та сторінку.

Посилання в курсовій роботі на ілюстрацію, формули, таблиці позначаються порядковим номером ілюстрації (наприклад «… на рис. 2.1.., у формулі (3.2), в табл. 1.2»). при повторному посиланні на ілюстрації та таблиці вказують скорочено „дивись” (наприклад, «див. Рис. 1.5», «див. Табл. 3.2»).

Цифровий матеріал подається у вигляді таблиць. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті. Таблиці нумерують послідовно у межах розділу. Кожна таблиця повинна мати номер і назву, яку розміщують над таблицею симетрично до тексту. Слово „Таблиця” і назву таблиці починають з великої літери, назву не підкреслюють. Над таблицею вказується скорочено одиниця виміру. Якщо використовується не одна, а кілька одиниць виміру, то вони подаються в кінці назви кожної графи або після назви показників.

При посиланні в тексті на таблицю слово „таблиця” пишуть скорочено (табл. 1.1). У повторних посиланнях на таблицю пишуть (див. табл. 1.1).

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті роботи таким чином, щоб її можна було читати на тому ж аркуші. Таблицю з великою кількістю рядків переносять на наступний аркуш. Під час перенесення таблиці назву розміщують тільки над її першою частиною, графи таблиці нумерують, а на наступному аркуші вказують тільки номери граф. Заголовки граф починаються з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, – якщо вони є самостійними.

При використанні формул необхідно давати пояснення символів і числових коефіцієнтів безпосередньо під формулою. Після формули ставлять кому, з нового рядка пи­шуть слово „де” і розшифровують позначення словами в такій по­слідовності, як вони подані у формулі. Після слова „де” двокрапка не ставиться.

Наприклад: коефіцієнт завантаження (Кз) товарообороту оборотними засобами визначається за формулою:

Кз = ОЗ:Т, (1.4)

де ОЗ – середні залишки оборотних засобів за звітний період;

Т – товарооборот за звітний період.

Порядковий номер вказують у круглих дужках з правого боку напроти нижньо­го рядка формули, до якої він належить. Номер формули чи рівняння складається з номеру розділу і порядкового номера формули ( наприклад, формула 1.4 – четверта формула першого розділу). При посиланні в тексті на формулу необхідно вказати її повний номер в дужках (наприклад: „у формулі (1.4)”).

Як правило, всі слова в курсовій роботі слід писати повністю. Скорочення слів проводять згідно з стандартом ДСТУ 3582-57 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”. Не рекомендується скорочувати слова „так званий”, „наприклад”, „формула”, „рівняння” тощо. Допускаються лише загальноприйняті скорочення, наприклад, та ін. – та інше, і т.д. – і так далі, див. – дивись, рис. – рисунок, ст... – століття, р. – рік, рр.. – роки тощо.

Одна з суттєвих частин курсової роботи є список використаної літератури джерела можна розміщувати трьома способами: у порядку посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ авторів чи назв, в хронологічному порядку. До списку використаних джерел включається лише ті джерела, які дійсно були використані під час написання курсової роботи. Послідовність наведення літературних джерел наступна:

• державні документи,

• виступи керівників уряду,

• накази і розпорядження міністерств та відомств,

• нормативно-технічні документи

• книги, статті, інформаційні сайти.

З метою систематизації матеріалів у переліку літератури джерела подаються за алфавітом. Всі джерела повинні мати порядковий номер. Опис іноземних видань здійснюється мовою тексту видання. Зразки оформлення бібліографічного опису ряду джерел наведено у додатку.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи, розміщуючи їх у порядку посилань в основному тексті. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Кожен додаток починається з нової сторінки, де посередині рядка пишуть слово „Додаток_” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ,Є,І,Ї,Й,О,Ч,Ь, наприклад: додаток А, додаток Б.

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. Ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, що є у додатках слід нумерувати в межах кожного додатку. Наприклад, «рис. А.3»- третій рисунок додатку А, «табл. А.1»- перша таблиця додатку А та ін.

Курсова робота підлягає здачі на кафедру в строки, передбачені графіком. Кафедра веде журнал реєстрації курсових робіт, передає роботи науковим керівникам для перевірки і рецензування, слідкує за дотриманням строків перевірки. Курсова робота, яка виконана з порушенням вимог і направлена на доробку або переробку, підлягає доопрацюванню студентом згідно зауважень наукового керівника. Доопрацьована курсова робота повторно подається на кафедру для перевірки. При виконанні чи доопрацюванні курсової роботи з порушенням строку, встановленого графіком навчального процесу, студент не допускається до екзаменаційної сесії.

Курсову роботу студент захищає у присутності навчальної групи. Тези доповіді студент готує заздалегідь. Доповідь повинна бути змістовною і тривати 5—8 хвилин.

У доповіді необхідно:

• назвати тему курсової роботи, показати її актуальність та значущість;

• сформулювати основну мету і завдання дослідження;

• стисло розкрити зміст структури роботи;

• доповісти про результати роботи, зроблені висновки і внесені пропозиції.

Після доповіді студент відповідач на запитання викладачів. Під час захисту оцінюються: якість виконаної студентом курсової ро­боти, рівень знань і набутих навичок щодо висвітленої теми, вміння аналізувати практичну діяльність організацій, логічно і аргументо­15м.15 викладати думки, відповідати на запитання, обґрунтовувати власну точку зору.

Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибаль­ного системою („відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно”) та проставляються в заліковій відомості навчальної групи та залі­ковій книжці студента. У разі незадовільної оцінки курсову роботу необхідно доопрацювати або виконати нову за іншою темою.