14.4. Порівняльний техніко-економічний аналіз технологічних процесів

Спроектований технологічний процес повинен не тільки відображати технічні вимоги до виробництва того чи іншого виробу, передбачати чіткий алгоритм його виготовлення, але й бути економічно ефективним на усіх технологічних стадіях. Рівень витрат виробництва на одиницю виготовленої продукції виступає основним індикатором економічної доцільності запропонованого варіанта технології.

Значна частина витрат на виробництво продукції, зазвичай, безпосередньо не залежить від прийнятого технологічного процесу (управлінські і загальногосподарські витрати) і може бути виключена з розрахунків при оцінці варіантів технології виготовлення виробів. Для визначення більш ефективного варіанта достатньо розрахувати технологічну собівартість виробу, тобто суму витрат, які змінюються при переході від одного технологічного процесу до іншого.

Оскільки витрати на виготовлення продукції за тією чи іншою технологією за ступенем залежності від обсягів виробництва підрозділяються на змінні а (пропорційні обсягу річного випуску В_Р) і умовно-постійні b (майже не залежать від річної програми), технологічна собівартість виготовлення однієї деталі (виробу) с_Т і річного випуску С_Т може бути виражена формулами:

, (14.3)

, (14.4)

У свою чергу,

, (14.5)

, (14.6)

де С_М – вартість основних матеріалів (за вирахуванням зворотних відходів); С_П.Е. – витрати на технологічне паливо і енергію, які розраховуються на основі норм їх витрат та оптових цін (тарифів) за одиницю; С_Р.Ч. – витрати на оплату праці основних робітників; С_Р.У. – витрати, пов’язані з роботою устаткування; С_Т.О. – витрати на технологічну оснастку та спеціальний інструмент (вартість оснастки та інструментів помножені на коефіцієнт їх амортизаційних відрахувань).

Залежно від того, для якого конкретного процесу визначається технологічна собівартість, склад елементів формул (14.3) і (14.4) може змінюватися.

Більш ефективний варіант технології виготовлення деталей (виробів) визначається шляхом співставлення їх технологічної собівартості. При заданих обсягах виробництва умова ефективності нового технологічного процесу порівняно з базовим може бути виражена нерівністю:

a_{1`</sub>B<sub>p</sub>+b<sub>1</sub>>a<sub>2`}B_p+b₂. (14.7)

У випадках, коли необхідно обрати економічно більш доцільний варіант технологічного процесу з різним річним випуском продукції В_р, слід встановити його "критичну величину" В_КР., за якої порівнювані варіанти технології будуть рівноцінні. Для цього необхідно розв’язати рівняння і , прийнявши умову, що і . Тоді

, (14.8)

Знайдене за формулою (14.8) значення В_КР слугує величиною, яка розмежовує область доцільного застосування кожного з двох порівнюваних технологічних процесів (рис. 14.1). Абсциса точки перетину двох прямих (С_т)₁ і (С_т)₂ визначає величину В_КР. Якщо , то більш економічним є перший варіант технологічного процесу, який потребує менших витрат на технологічну оснастку та налагодження устаткування. У випадку, коли перевагу необхідно надавати другому варіанту, за яким .

На етапі проектування технологічних процесів їх обґрунтування і вибір здійснюється, як це було зазначено вище, на основі мінімуму технологічної собівартості без урахування капітальних вкладень. Такий підхід є цілком виправданим і логічним, оскільки розробка технології є лише одним із етапів технічної підготовки виробництва нового виробу, коли вирішується локальне завдання вибору більш доцільного технологічного варіанта за прийнятим критерієм, а не визначається рівень ефективності його впровадження у виробництво.

Рис. 14.1. Графік порівняльної оцінки двох технологічних процесів і вибір більш ефективного з них

Тому, якщо для вибору кращого технологічного варіанту з числа можливих достатньо порівняти тільки поточні витрати виробництва, то при визначенні економічної ефективності впровадження нової технології як самостійного напрямку науково-технічного прогресу, необхідно виконати техніко-економічні розрахунки, які враховують зміни усієї сукупності як поточних, так і одноразових (капітальних) витрат.

Загальноприйнятим показником ефективності впровадження прогресивної технології є річний економічний ефект у вигляді різниці приведених витрат за порівнюваними варіантами, яка помножена на річний обсяг виготовленої за новою технологією продукції, тобто:

Е_р=(З₁ – З₂) ∙ А₂. (14.8)

При цьому ефект від впровадження прогресивної технології, який викликає суттєве збільшення обсягів виробництва продукції у процесі її освоєння, визначають не тільки за розрахунковий, а і за усі наступні роки планового періоду.