8.3. Формування та розподіл прибутку
Прибуток як економічна категорія відображає частину вартості додаткового продукту і є основним узагальнюючим результатом господарської діяльності підприємства. Реально прибуток на підприємстві формується в міру реалізації продукції. На формування прибутку впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Процес визначення прибутку підприємства показано на рис. 8.1.
Рис. 8.1. Послідовність визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Сума отриманого прибутку – це той показник, який характеризує результативність роботи підприємства, а чистий прибуток (збиток) є кінцевим результатом фінансової діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції залежить від здійснення основної діяльності підприємства і є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначають лише за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до Положення (стандарту) “Звіт про фінансові результати” доходи підприємства поділяються на доход (виручку) від реалізації продукції; інші доходи від операційної діяльності; інші фінансові доходи.
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) наданих знижок та відповідних податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і собівартістю продукції. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як сума прибутку від основної діяльності, доходів від участі у капіталі та інших доходів, фінансових та інших витрат.
При цьому до складу доходів від участі в капіталі відносять доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства. До складу інших доходів відносять дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій.
Інші фінансові витрати відображають витрати на сплату процентів за користування кредитів. Втрати від участі у капіталі враховують збитки, що спричинені інвестиціями у асоційовані, дочірні або спільні підприємства. Інші витрати включають: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства. Після цих операцій прибуток від звичайної діяльності оподатковується податком на прибуток.
Результат (прибуток, збиток) від надзвичайних подій визначається у вигляді різниці між доходами, що надійшли у відшкодування понесених від стихійного лиха втрат та збитками від цього лиха. При цьому до складу надзвичайних доходів включають страхове відшкодування, отримане за втрачене майно від стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій та інші доходи надзвичайних ситуацій. У складі надзвичайних витрат враховують невідшкодовані збитки від втрати майна в результаті стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій; втрати на заходи з попередження стихійного лиха. Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.
Чистий прибуток (збиток) розраховується як сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку. Загальним показником, що характеризує фінансовий результат від діяльності підприємства за будь-який період, є прибуток від звичайної та від надзвичайної діяльності.
Абсолютна величина прибутку, отримана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками, але для характеристики ефективності господарювання цього показника недостатньо. За інших однакових умов більший прибуток отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і уречевленої праці, більше виробляє та реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб визначити рівень ефективності роботи підприємства, потрібно прибуток порівняти з витратами, це співвідношення характеризує таке поняття, як рентабельність.
Рентабельність – це показник ефективності виробництва, який означає прибутковість або дохідність виробництва реалізованої продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів. У практиці господарювання розраховуються такі показники рентабельності: виробництва, продукції, виробничих фондів, інвестицій, активів та ін.
Рентабельність виробництва є найбільш узагальнюючим, якісним показником економічної ефективності виробництва:
,
(8.1)
де П – сума прибутку, грн; Ф – вартість основних фондів, грн; О – вартість оборотних коштів, грн.
Рентабельність продукції (Рп) розраховується як відношення валового прибутку, отриманого від продажу продукції, до її собівартості:
,
(8.2)
де Вп – валовий прибуток, отриманий від продажу продукції, грн; Сп – собівартість проданої продукції, грн.
За цією формулою можна розрахувати рентабельність виробництва і продажу окремих видів продукції. Для цього враховуються відповідні показники кожного виду продукції. Показник рентабельності реалізованої продукції характеризує ефективність поточних витрат і доходність від проданої продукції, тобто скільки прибутку отримує підприємство на одну гривню затрат, вкладених у виробництво даної продукції.
Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб’єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів
Об’єктом розподілу є загальна сума прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді від звичайної та надзвичайної діяльності. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Другий етап – це розподіл і використання чистого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету. Підприємство самостійно визначає напрямки використання тієї частини прибутку, яка залишилась у його розпорядженні.
Відповідно до Громадянського кодексу України порядок використання прибутку визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним законодавством. При цьому державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.
Чистий прибуток підприємства може розподілятися та використовуватися за такими напрямами:
формування фінансових резервів у розмірах, рекомендованих чинним законодавством (фінансовий резерв підприємства, для державних підприємств - відрахування до централізованого резерву, що формується у міністерствах);
спрямування частини прибутку на виплату дивідендів (для акціонерних товариств за рішенням зборів акціонерів) і сплати до державного бюджету (для державних підприємств та їх об’єднань);
поповнення статутного капіталу за рахунок фінансування об’єктів виробничого і невиробничого призначення, що вводяться в експлуатацію (придбання техніки, обладнання та інших основних засобів).
фінансування витрат, пов’язаних із розвитком виробництва (витрати на технічне переозброєння виробництва, науково-дослідні роботи, розробку і освоєння нових видів продукції, технологій, модернізацію обладнання);
спрямування частини прибутку на соціальний розвиток (на утримання об’єктів соціальної інфраструктури, які знаходяться на балансі підприємства; на придбання путівок робітникам до будинків відпочинку та санаторіїв; на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів серед працівників підприємства);
відрахування від прибутку на матеріальне заохочення працівників підприємства (виплата одноразових премій, матеріальна допомога робітникам і службовцям у разі виходу на пенсію, на оздоровлення);
інші напрямки (фінансування благодійних заходів, фінансування приросту власних обігових коштів, представницькі витрати, утримання вищестоящих органів).
За рахунок прибутку, який направляється на інші цілі, покриваються суми штрафів і пені, що сплачуються підприємствами за порушення податкового законодавства по платежах до бюджету, за порушення нормативно-законодавчих актів стосовно охорони праці та навколишнього середовища, проценти за прострочені кредити тощо.
Шляхи росту прибутку машинобудівних підприємств:
збільшення обсягу виробництва та реалізації рентабельної продукції за рахунок раціонального використання виробничого потенціалу та всіх видів ресурсів;
зниження собівартості продукції за всіма елементами витрат і статтям калькуляції;
проведення науково–обґрунтованої цінової політики в умовах ринку;
здійснення прогресивних структурних зрушень у напрямку збільшення питомої ваги рентабельних, прибуткових видів продукції при наявності на них попиту.