25.3. Особливості оперативно-календарного планування в умовах різних організаційних типів виробництва

Одиничне виробництво відрізняється виготовленням різноманітної продукції одиницями або невеликими серіями, що не повторюються. У таких умовах у одних замовлень чи виробів в структурі трудомісткості переважають зварювальні роботи, у других − ливарні, у третіх − фрезерні. Виходячи з цього, першочерговим завданням оперативно-календарного планування є таке групування виготовлення замовлень і виробів у часі і просторі, щоб забезпечити рівномірне завантаження основних цехів підприємства.

Провідним календарно-плановим розрахунком в одиничному виробництві є розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення замовлень і встановлення випереджень за ним у роботі окремих цехів.

Наступним етапом є побудова зведеного графіку запуску-випуску усіх замовлень і виробів відповідно до виробничої програми на черговий плановий період (місяць, квартал, рік). Відправними моментами при побудові зведеного графіку повинні бути намічені терміни випуску замовлень і виробів за угодами. При цьому у процесі розробки календарних планів намагаються:

• забезпечити максимально можливе використання виробничих потужностей цехів і дільниць у кожному плановому періоді;

• мінімізувати незавершене виробництво шляхом ущільнення виробничих циклів виготовлення виробів і замовлень;

• створити умови для організації ефективної ритмічної роботи і рівномірного випуску продукції у натуральному і вартісному вираженнях;

• скоротити номенклатуру продукції, що виробляється одночасно;

• паралельно виготовляти замовлення і вироби, які, з одного боку, мають максимальну конструктивно-технологічну спільність, щоб скоротити витрати часу на переналадку, а з другого, доповнюють один одного за трудомісткість, забезпечуючи повне та комплектне завантаження обладнання і робітників.

Такий розподіл виробництва замовлень і виробів у межах планово-календарних періодів являє собою складну багатоваріантну задачу, яку практично вирішують низкою поступових корегувань і отримання найбільш раціонального варіанту розподілу виробничої програми у часі. Комп’ютерне моделювання дає змогу прискорити цю роботу і отримати більш раціональні варіанти оперативно-календарного плану (ОКП).

В умовах одиничного виробництва практичне застосування знайшли три системи ОКП: позамовна, сітьового планування та комплектно-вузлова.

Для серійного, виробництва характерними ознаками є обробка заготовок, деталей та інших предметів праці партіями і складання та випуск готових виробів серіями.

Під серією розуміють кількість виробів одного найменування, яка періодично складається і випускається складальним цехом відповідно до оперативно-календарного плану підприємства.

Планові розрахунки у серійному виробництві починають з розподілу річної програми по кварталам та місяцям для складального цеху (цехів). При цьому намагаються отримати такий набір номенклатури виробів у кожному плановому періоді, при якому буде забезпечена ув’язка вартісних і натуральних показників програми і найкраще використання виробничих потужностей цехів та дільниць.

Процедура календарного розподілу виробництва продукції зводиться до наступних дій. Перш за все розподіляють по кварталам і місяцям ті вироби, випуск яких заплановано рівномірно протягом року. Частіше за все річна програма ділиться на число планових періодів, тобто на 12 при визначенні місячного об’єму випуску і, на 4 - при розрахунку квартального випуску. Бажано, щоб величина серії була достатня для безперервної роботи бригади (дільниці) складальників протягом хоча б одного робочого тижня. У таких умовах складальники набувають необхідні навички виконання складальних робіт, що веде до зростання продуктивності праці.

На наступному етапі розподіляють вироби, випуск яких прив’язаний до конкретних календарних періодів. У цю групу включають вироби з договірними термінами випуску, а також ті, за якими встановлені терміни поставки дорогих матеріалів і покупних комплектуючих виробів.

Після закінчення розподілу вказаної номенклатури, визначають недовикористані залишки фондів складального цеху за вартістю і трудомісткістю у кожному календарному періоді. Величина залишків фондів визначається як різниця між відповідними плановими фондами календарного періоду і вартістю та трудомісткістю виготовлення виробів, що включені до плани даного періоду.

Відповідно до залишків вказаних фондів дорозподілюється номенклатура продукції, яка залишилась.

Із викладеного зрозуміло, що розподіл виробничої програми за плановими періодами для складального цеху являє собою далеко непросту задачу. У практичний діяльності використовують математико-логічні і просто логічні способи, які враховують накопичений досвід вирішення таких задач. При виконанні цієї роботи не виключається використання комп’ютерних технологій для вирішення часткових задач.

Після розробки календарних планів випуску виробів по складальному цеху розробляють номенклатурно-календарний план випуску заготовок, деталей та складальних одиниць (ДСО) заготівельними та оброблюючими цехами. При розподілі ДСО за плановими періодами для кожного цеху приймають до уваги ті ж принципи, що і при розподілі виробів.

Процес формування номенклатурно-календарних планів включає наступні етапи:

• встановлення для кожного цеху номенклатури ДСО на річний, квартальний та місячний періоди, виходячи із схеми складання виробів, номенклатури та числа ДСО в них;

• розрахунок розміру завдання з кожної номенклатурної позиції плану;

• проведення об’ємних розрахунків, які виконуються для встановлення відповідності номенклатурно-календарних планів виробничим потужностям цехів;

• перерозподіл номенклатури ДСО за плановими періодами року з метою забезпечення рівномірного завантаження обладнання і виробничих площ та створення сприятливих умов для організації ритмічної роботи підрозділів.

Після розробки номенклатурно-календарних планів за заготівельним і оброблюючим цехам складаються виробничі програми і для них. Основою для їх складання слугують: скорегований після перерозподілу номенклатурно-календарний план запуску-випуску заготовок і деталей; календарно-планові нормативи руху виробництва, інформація про склад технологічного обладнання та виробничих площ, відомості про стан незавершеного виробництва, плановий обсяг випуску готової продукції складальним цехом, укомплектованість кадрами та деякі інші дані.

Календарно-плановими нормативами, які визначають ритм серійного виробництва, є нормативний розмір партії заготовок або деталей, періодичність запуску їх у виробництво та тривалість виробничого циклу виготовлення цих партій. Методика розрахунку вказаних нормативів наведена у попередньому розділі.

Обмежена номенклатура продукції при великих обсягах її виробництва у масовому виробництві дає змогу використовувати в оперативно-календарному плануванні спрощену подетальну систему, де планово-обліковими одиницями є заготовки, деталі, складальні одиниці (вузли) та самі вироби. Виготовлення продукції здійснюється на потокових лініях або великими партіями. Розрахунки таких календарно-планових нормативів, як такт і ритм, що притаманні потоковим лініям, розглянуті у главі 17, а розрахунки нормативів, характерних для виготовлення продукції партіями, наведені у підрозділі 25.2 даної глави.