18.3. Система норм і нормативів праці

З метою ефективного використання функцій нормування праці на підприємстві створюється спеціальна система норм і нормативів по праці, яка є складовою частиною загального нормативного господарства підприємства (більш детально у главі 22, розділ 22.3).

Норми і нормативи праці класифікують за різними ознаками. За своїм призначенням розрізняють норми часу, тривалості, виробітку, чисельності, обслуговування, керованості, нормовані завдання.

Сутність та склад норми часу були детально розглянуті у попередньому розділі, тому зупинимось на інших видах норм по праці.

Норма часу – це час, за який може бути виконана одиниця роботи (операція) або виготовлений конкретний обсяг продукції на одному агрегаті чи одному робочому місці. Цей час складається із тривалості технологічного впливу на предмет (предмети) праці і неминучих перерв. Норма часу вимірюється в хвилинах чи годинах.

В умовах, коли виконання роботи (операції) вимагає одночасної участі декількох робітників, норма часу (трудомісткість) буде мати більше значення ніж норма тривалості. Якщо один робітник обслуговує декілька агрегатів (верстатів, термічних печей, гальванічних ванн, апаратів тощо), норма часу і трудомісткість будуть менші за норму тривалості. І, нарешті, коли один робітник обслуговує один агрегат, норма часу і трудомісткість будуть відповідати значенню норми тривалості.

Норма виробітку – це встановлений обсяг робіт (кількість одиниць продукції), який працівник чи група працівників відповідної кваліфікації та професійного складу повинні виконати за одиницю робочого часу в раціональних організаційно-технічних умовах.

При нормуванні праці основних (технологічних) робітників норми виробітку використовуються у випадках, коли протягом робочого дня (зміни) виконується одна і та ж робота при незмінному складі виконавців. Норму виробітку у цьому випадку можна розглядати як завдання працівнику або групі працівників в натуральних одиницях (штуках; тонах; погонних, квадратних чи кубічних метрах; літрах тощо) на конкретний період (зміну, годину). Норма виробітку виступає також і у ролі норми продуктивності праці.

Норма виробітку ( ) визначається нормою часу та тривалістю періоду, на який встановлюється норма виробітку:

, (18.5)

де – тривалість періоду часу, на який встановлюється норма виробітку.

Між нормою виробітку і нормою часу існує зворотня залежність, тобто із зниженням норми часу норма виробітку збільшується. Однак змінюються ці величини не в однаковій мірі: норма виробітку збільшується у більшій мірі, ніж зменшується норма часу (трудомісткість). Вказану залежність ілюструють наступні формули:

та , (18.6; 18.7)

де – відсоток збільшення норми виробітку; – відсоток зменшення норми часу (трудомісткості).

Норма чисельності ( ) – це встановлена чисельність працівників визначеного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій чи обсягів робіт в оптимальних організаційно-технічних умовах виробництва.

Наприклад, норма чисельності виробничої бригади, яка працює на ковальських молотах без маніпулятора з масою падаючих частин 3 тони, включає: коваля (бригадира), чотирьох підручних коваля та машиніста молота, тобто всього шістьох чоловік.

Норма обслуговування ( ) являє собою кількість виробничих об’єктів (верстатів, термічних печей, апаратів, робочих місць тощо), закріплених для обслуговування за одним працівником чи групою працівників відповідної кваліфікації та професійного складу впродовж робочого часу в конкретних організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування обернено пропорційна нормі часу обслуговування і використовується насамперед при нормуванні праці робітників, які одночасно обслуговують декілька агрегатів чи інших об’єктів.

Різновидом норми обслуговування є норма керованості ( ), яка визначає число працівників або структурних підрозділів, котрі є безпосередньо підлеглими одному керівникові.

З метою підвищення зацікавленості в результатах праці працівників з почасовою формою оплати праці їм встановлюються нормовані завдання.

Нормоване завдання – це встановлена номенклатура та обсяг робіт, котрі повинні бути виконані одним працівником чи бригадою (ланкою) за визначений період часу (зміну, місяць) з дотриманням вимог до якості продукції чи робіт.

Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників, однак на відміну від неї нормоване завдання може встановлюватись не тільки в натуральних одиницях (штуках, тонах, літрах тощо), а також у нормо-годинах (нормованих людино-годинах) чи в нормо-гривнях. Таким чином норма виробітку може розглядатись як особистий випадок нормованого завдання.

Найбільш повна і обґрунтована система нормативів використовується в машинобудуванні. Для нормування основного (технологічного) часу розроблені загально машинобудівні нормативи режимів різання на верстатах і нормативи основного часу на одиницю довжини (100 мм) обробки у напрямку подачі. Розроблені нормативи допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, підготовчо-підсумкового часу. На їх основі розраховані нормативи на технологічні переходи і обробку поверхні деталей по окремим операціям і в цілому на виготовлення деталей.

На більшості середніх та великих підприємств використовуються нормативи різного ступеню збільшеності на складальні, ливарні, термічні та хіміко-термічні, гальванічні, ковальсько-штамповочні, зварювальні, лако-фарбувальні, ремонтні, деревообробні та інші роботи.

По сфері застосування нормативи по праці диференціюються на міжгалузеві, галузеві та місцеві.

Міжгалузеві нормативи призначені для нормування праці працівників однакових професій і спеціальностей, зайнятих виконанням однорідних технологічних процесів на підприємствах різних галузей господарства, незалежно від їх підпорядкованості міністерствам і відомствам.

Галузеві нормативи використовуються для нормування праці на роботах, які виконуються на однорідних по типу виробничих підприємствах галузі, і враховують специфіку умов, особливості техніки, технології, організації виробництва і праці.

Міжгалузеві і галузеві нормативи мають рекомендаційний характер для підприємств.

Місцеві (заводські) нормативи на види робіт та операцій, які характерні тільки для конкретного підприємства, розробляються відповідними підрозділами самого підприємства або спеціалізованими сторонніми організаціями на основі госпрозрахункових договорів. Місцеві нормативи затверджуються адміністрацією підприємства і погоджуються з профсоюзною організацією.

По ступеню збільшення нормативи часу поділяють на збільшені та диференційовані.

До збільшених нормативів відносять нормативи часу, які розроблені на операції або комплекси технологічно чи організаційно пов’язаних між собою трудових прийомів. Вони призначаються для встановлення норм в умовах середньосерійного, дрібносерійного та одиничного виробництва. Ступінь збільшеності нормативів часу визначається не тільки числом трудових елементів, які входять в них, а також числом включених в них категорій витрат робочого часу. Нормативи часу, які вміщують всі різновиди необхідних витрат робочого часу, носять назву нормативів трудомісткості.

До диференційованих нормативів відносять нормативи часу, розроблені на виконання окремих трудових прийомів, дій і рухів. Диференційовані нормативи часу на виконання трудових рухів носять назву мікроелементних. Мікроелементні нормативи використовують для проектування роботи в умовах масового та великосерійного виробництва і цей процес називають мікроелементним нормуванням праці.