Повноваження органів Державної податкової служби. Взаємодія їх з іншими контролюючими органами
Перше місце серед завдань органів Державної податкової служби посідає податковий контроль.
Податковий контроль - це єдина система обліку платників податків, а також контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, порядком проведення розрахунків, обліку товарів та коштів.
Важливе значення має :
формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб та єдиного банку даних про юридичних осіб - платників податків та інших податкових платежів;
прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань оподаткування;
роз`яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків та внесення пропозицій щодо його вдосконалення та ін.
У частині 2 ст. 16086 проекту Податкового кодексу України зазначається, що податковий контроль здійснюється органами держаної податкової служби разом з іншими контролюючими органами та органами виконавчої влади в межах повноважень зазначених органів та їх посадових осіб. Це є фінансові органи, органи служби безпеки, прокуратура, органи внутрішніх справ банки та податкові служби інших держав. Податковий кодекс України (проект) від 16 червня 2000р. №34-2222/4
Органи податкової служби незалежно від їх рівня забезпечують облік всіх платників податків, зборів та інших обов`язкових платежів у бюджет, здійснюють контроль за правильністю їх обчислень, повнотою і своєчасністю сплати; контролюють своєчасне подання суб`єктами оподаткування бухгалтерської та податкової звітності; здійснюють в межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, дотримання касової дисципліни; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків; подають до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних без встановлених законом підстав; захищають інтереси держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків та інших податкових платежів та ін. Закон України від 5 лютого 1998р. “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні””
Податкові органи направляють до різних фінансових органів та органів Державного казначейства звіти про надходження податків та інших платежів, що полегшує роботу цих органів.
Автор вважає, що в судах. в яких розглядаються позови органів податкової служби, повинні бути судді - фахівці з податкового, фінансового права. Це допоможе більш глибокому розгляду справ, пов`язаних з сплатою податків.
Органи податкової служби застосовують детальний облік населення, яке може оподатковуватись, як засіб боротьби проти ухилення від сплати податків.
Відомо що ще в Київській Русі на українських землях в складі Великого князівства Литовського та Польщі було подимне (подимщина, димне, дим) . Назва походить від одиниці оподаткування “диму” (двору, будинку)- типового селянського господарства. “Із історії податків на території України” Т.Цимбал, Збірник наукових праць УФЕІ, №1.1997р. с. 19. Ми бачимо, що облік вівся по дворах.
В наш час в органах податкової служби запроваджено “Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб та “Державний реєстр фізичних осіб - платників податків”. У 5-денний термін після взяття на облік платників податків юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців оформляються облікові справи, в яких у подальшому будуть вміщені відомості про порядок і повноту їх розрахунків по податкових зобов`язаннях. На другий день після оформлення облікова справа закріплюється за конкретним податковим інспектором. Інструкція “Про порядок обліку платників податків”, затверджена наказом ДПА України від 19 лютого 1998р. №80. Податкове законодавство України.-1999р.
Крім цього всім громадянам України присвоюють ідентифікаційні номери платників податків.
Наказом ДПА України від 3 серпня 1998р. №380 “Про затвердження Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків” встановлюється мета і порядок присвоєння таких номерів.
Для забезпечення повноти обліку, органи податкової служби станом на 1-е число першого місяця кожного кварталу проводять звірку журналів обліку платників податків як юридичних, так і фізичних осіб з даними органів державної реєстрації та органів статистики з обов'язковим складанням актів звірок. Органи податкової служби повинні негайно реагувати на зміни в обліку платників податків щоб уникнути ухилення від оподаткування через неіснуючі фірми чи громадян - підприємців.
Відповідно до пункту 4.1. та 5.1. Інструкції “Про порядок обліку платників податків” юридичні та фізичні особи - підприємці повинні у 20-денний термін після отримання свідоцтва про державну реєстрацію звернутись до державних податкових органів за своїм місцезнаходженням для взяття на облік. Але якщо для юридичних осіб строк взяття на облік встановлено - це 5 днів з дня подання заяви, то для фізичних осіб цей строк не встановлюється.
На нашу думку, це призводить до уповільнення подальшої реєстрації цієї особи, як суб`єкта підприємницької діяльності. Це затримує відкриття рахунків в банку і відповідно впливає на персональний розвиток малого бізнесу в нашій країні. Отже, необхідно чітко врегулювати питання, пов1язані з реєстрацією суб`єктів підприємницької діяльності.
На підставі відомостей, одержаних від органів державної реєстрації і про зареєстрованих суб`єктів підприємницької діяльності, підрозділи обліку платників податків складають списки таких суб`єктів, які не з`явились до державного податкового органу для взяття їх на облік і передають ці списки підрозділам з питань оподаткування юридичних та фізичних осіб, а також підрозділи податкової міліції для можливого використання в їх роботі.
Фізичним особам - платникам податків, видаються картки фізичних осіб - платників податків відповідно до наказу ДПА України від 27 січня 1998р. №43 “Про затвердження положення про картку фізичної особи - платника податків”.
Відповідно до Постанови НБУ від 18.12.1998р. №527, якою затверджена Інструкція “Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті” не обмежується кількістю відкритих рахунків, але при цьому зберігаються вимоги до банків та інших фінансово-кредитних установ при відкритті рахунка платнику податків перевіряти наявність у нього документа, що підтверджує взяття на облік його у державному податковому органі.
Відповідно до пункту 1 ст. 12 Закону України від 25 червня1991р. “Про систему оподаткування” із змінами і доповненнями, банки і інші фінансово-кредитні установи зобов`язані надати державним податковим органам на їх запит відомості про наявність та рух коштів на рахунках платників податків - клієнтів цих установ. Кучерявенко Н.П. Основи податкового права:”Константа”, 1996р.-с.198.
Органи податкової служби мають право одержувати безоплатно необхідні відомості і документацію, що стосується сплати податків та інших платежів, за винятком тієї що складає державну таємницю; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, а також провадити перевірку достовірності такої інформації. Разом з тим, вони зобов`язані зберігати комерційну таємницю, розмір вкладів підприємств і громадян, які в свою чергу можуть оскаржити в суді їх неправильні дії.
Органи податкової служби мають право обстежувати будь-які виробничі, складські ,торговельні та інші приміщення підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб`єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів і вимагати проведення інвентаризації, опечатувати каси. касові приміщення, склади та архіви, давати доручення органам контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій і вилучати (із залишенням копій) документи, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, і інших платежів. Проте вилучати товарно-матеріальні цінності, проводити особистий огляд речей, застосовувати заходи фізичного впливу та вогнепальну зброю мають тільки підрозділи податкової міліції. Відомості Верховної Ради України №29, 1998р. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”” від 5 лютого 1998р.
При здійсненні фінансового контролю органи державної податкової служби тісно взаємодіють з іншими органами. Наприклад, в результаті перевірки платників податків податкові органи дають доручення органам контрольно-ревізійної служби на проведення ревізії. Органи КРС щоквартально зобов`язані проводити звірки з органами податкової служби відносно надходжень в бюджети платежів.
Автор вважає, що необхідною є розробка чіткого механізму взаємодії між цими двома органами, зазначено про це в Податковому Кодексі, що виключить можливість подвійного списання належних до сплати коштів.
Контроль за правильністю справляння податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів покладено крім органів податкової служби на органи ДПІ, Держтехнагляду, Держфлотнагляду України та ін. При здійсненні реєстрації, перереєстрації та технічного огляду транспортних засобів, від власників транспортних засобів, пред`явлення квитанції про сплату податків. Органи податкової служби зобов`язані систематично контролювати в таких органах правильність справляння податку і своєчасність його сплати.
Відділення Державного Казначейства зобов`язані повідомляти органи податкової служби про загальну суму надходжень від сплати фіксованого с/г податку та його розподіл.
Тісно податкові органи взаємодіють також з органами внутрішніх справ. Разом вони проводять рейди перевірки підприємств торгівлі, громадського харчування, місць ігорного бізнесу, відеосалонів, розваг ті відпочинку. Також вони здійснюють комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності боротьби з порушеннями податкового законодавства.
Спільно з НБУ податкові органи проводять перевірки діяльності КБ , які допустили значну кількість порушень податкового законодавства.
На наш погляд слід підтримати думку про те, що хороші результати дасть взаємодія органів податкової служби з аудиторськими фірмами при здійсненні перевірок. Аудитори мають досить широкі знання обліку, господарської діяльності, практичні навички, що дозволить під час здійснення перевірок легше та повніше відобразити стан об`єкту, що перевіряється. А також податкові органи передають аудиторам частину своїх повноважень, що надають більш вільного часу для вирішення інших, не менш важливих питань.
§ 2. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства Запобігання податковим правопорушенням не завжди веде до очікуваних наслідків, тому особливого значення набувають питання регулювання покарань за здійснення податкових проступків та злочинів. Застосування санкцій можна класифікувати за кількома підставами. За характером впливу; безпосереднє покарання - санкції, що впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація об'єктів оподаткування тощо); опосередковане покарання - санкції, які безпосередньо не завдають Майнових втрат платникові, проте зменшують його надходження у перспективі або обмежують його діяльність (арешт рахунку, тимчасове припинення діяльності підприємства тощо). За галузевим характером: кримінальна, адміністративна та фінансова санкції. До санкції фінансово-правових норм, які застосовуються у разі порушення податкового законодавства, належать: стягнення донарахованих сум податків, інших обов'язкових платежів; штрафи; пеня, адміністративні штрафи. Слід чітко зазначити, що в даному разі йдеться саме про перелік санкцій, які визначаються у фінансово-правових нормах (у даному разі податкових), однак зазначені санкції не є в чистому вигляді фінансовими санкціями, особливо щодо адміністративних штрафів. Сукупність існуючих санкцій можна поділити на групи за їх однорідністю, зокрема: санкції за порушення порядку ліцензування, санкції за порушення податкової дисципліни, касової дисципліни тощо. Особи, на яких накладаються фінансові санкції та адміністративні штрафи, перелік порушень, а також найменування органів, що накладають санкції, чітко визначаються у законодавстві. З 1 січня 2001 р. в Україні діє спеціальний закон, який встановлює перелік санкцій за порушення податкового законодавства, - Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. Після прийняття цього Закону було внесено значні зміни до порядку визначення й застосування санкцій до законодавчих актів, що регулюють порядок сплати податків, та Закону України "Про державну податкову службу України". Було також припинено дію Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" від 4 березня 1998 р. № 167/98. У зазначеному Законі податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене з платником податків або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Пеня- плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу чи на день його (або його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством. При нарахуванні пені у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання застосовується Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, затверджена наказом ДПА України від 1 березня 2001 р. № 77 та зареєстрована у Мін'юсті 16 березня 2001 р. за №240/5431. Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами у таких розмірах: Вид порушення податкового законодавства і розмір штрафу: 1) неподання податкової декларації у встановлені податковим законодавством строки - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) для фізичних осіб, які обіймають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом перебування на такій посаді - 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків додатково до штрафу, передбаченого за неподання податкової декларації - 10 % суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 % від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 4) коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків - 5 % від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 25 % такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 5) коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за вчинення злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах (кваліфікується за ст. 212 КК України) - 50 % від суми недоплати, але не менше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 6) коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку - 10% такої суми; - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку - 20 % такої суми; - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку - 50 % такої суми; 7) коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим - додатково штраф у розмірі 100%) суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави; 8) коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу) і якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати - штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявить факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Примусове стягнення- звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 вищезгаданого закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (господарського суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів встановлюється законодавством про банкрутство. Слід зазначити, що стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пп. 3.1.2 Закону). Певну увагу слід приділяти відповідальності банків, які опосередковано беруть участь у податкових відносинах як посередники, що здійснюють грошові трансферти. Якщо банк є безпосереднім порушником термінів зарахування податків на бюджетні рахунки від платників податків, він нестиме відповідальність. Відповідно до п. 16.5 ст. 16 Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Однак не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Штрафні санкції податкові органи нараховують згідно з Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України від 17 березня 2001 р. № 110 та зареєстрованою в Мін'юсті 23 березня 2001 р. за № 268/5459 з урахуванням внесених змін. Податкова відповідальність базується на принципах невідворотності, законності, справедливості покарання та його індивідуалізації. Принцип невідворотності податкової відповідальності означає, що у разі вчинення податкового правопорушення платник податку неминуче повинен зазнати заходів податкової відповідальності. Принцип законності у податковій відповідальності означає передусім застосування податкових санкцій у суворій відповідності до закону, а також установлення цієї відповідальності виключно податковим законодавством. Справедливість покарання означає встановлення його точної міри, що адекватна мірі податкового правопорушення.