10.Зростання мережі залізниць у Наддніпрянській Україні

11.Внесок Донецького кам'яновугільного басейну в загальноімперський видобуток вугілля

Рік	Усього в імперії (без Польщі), млн. пудів	У тому числі в Донбасі
		млн. пудів	%
1860	7,4	6,0	81,1
1870	22,3	15,6	70,0
1880	122,3	86,3	70,5
1890	216,4	183,2	84,7
1900	734,5	671,7	91,4

12.Розвиток міст Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.

Кількість міського населення, тис. жителів	Кількість міст
	1863 р.	1897 р.
До 10	92	51
10 – 20	24	48
20 – 50	8	19
50 – 100	4	8
100 – 200	1	2
Понад 200	-	2
Усього	129	130

13.Найбільші українські міста наприкінці XIX ст.

Суспільно-політичний рух наприкінці 50 — у 60-х рр. XIX ст. Виникнення громад

Наприкінці 50-х рр. XIX ст. у ролі будителів національної самосвідомості виступили студенти Київського університету - активні учасники громадівського руху, який тоді мав культурно-просвітницький характер. Силами громад започатковувалися недільні школи, організовувалися публічні лекції й бібліотеки, поширювалися твори Тараса Шевченка.

Серед лідерів руху, яке мало й іншу назву «українофільство», були Володимир Антонович, Павло Чубинський, Михайло Драгоманов та інші. Першочерговою турботою цієї групи було покращення долі українців і особливо селянства. Діяли громади в Полтаві, Чернігові, Одесі, Харкові, Житомирі, Катеринославі. Ідеологічним органом громадівського руху був суспільно-політичний часопис «Основа», який видавався в Петербурзі. В умовах переслідувань і арештів 1863 - 1864 рр. громади змушені були припинити діяльність. Відновлення громадівського руху припало на 70-ті рр. В цей час основну увагу громадівці приділили науковій і видавничій діяльності. У 1882 р. в Києві почав виходити історико-етнографічний журнал «Киевская старина».

Помітний внесок в національно-визвольний рух зробив Михайло Драгоманов — один з активних діячів Київської громади. Драго­манов відстоював право українців на політичну свободу й національну автономію і виступав за соціалізм, в основі якого вбачав не марксистську диктатуру пролетаріату, а загальнолюдські цінності. 90-ті рр. XIX ст. були відзначені політизацією українського національного руху. В 1891 році студенти утворили Братство тарасівців, в програмі якого домінувала ідея боротьби за досягнення незалежності України.

Російський і польський визвольний рух в Україні.

Поряд з національним, в Україні у другій половині XIX ст. розгортався суспільно-політичний рух, котрий базувався на загальноросійському ґрунті. В 60-ті рр. сформувався рух народ­ників, які пропагували впровадження соціалізму на основі російської селянської общини. В кінці 70-х - на початку 80-х рр. народники вдалися до терору проти представників влади, намагаючись шляхом замахів на представників правлячої верхівки включно з царем революціонізувати маси й підняти їх на повстання. В народницьких організаціях було багато жителів України, хоча до українського визвольного руху народники ставилися негативно.

Особливістю Правобережної України було те, що тут, крім українського національного і загальноросійського, існував ще й польський національний рух. Його позиції після поразки польського повстання 1830-1831 рр. ослабли. І все ж він спромігся у 1863-1864 рр. на нове масове антиросійське повстання, у якому взяли участь деякі українці, члени загальноросійських революційних організацій. Масової підтримки українців це останнє у XIX ст. польське повстання, зорієнтоване на відновлення Польської держави, до якої увійшла б Правобережна Україна, не одержало.