
- •Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст. Економічний розвиток. Формування ринкових відносин
- •1.Економічне життя
- •2.Економічний розвиток Наддніпрянщини напередодні селянської реформи 1861 р.
- •3.Селянська реформа 1861 р.
- •4.Наділення селян землею за реформою 1861 р. У Наддніпрянській Україні
- •5.Реформи 60—70-х рр. XIX ст.
- •6.Розшарування селянства Наддніпрянської України в пореформений період
- •7.Перша хвиля масової української трудової еміграції з Наддніпрянщини в 70—90-х рр. XIX ст.
- •8.Сільське господарство
- •9.Індустріалізація
- •10.Зростання мережі залізниць у Наддніпрянській Україні
- •11.Внесок Донецького кам'яновугільного басейну в загальноімперський видобуток вугілля
- •12.Розвиток міст Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.
- •13.Найбільші українські міста наприкінці XIX ст.
- •Суспільно-політичний рух наприкінці 50 — у 60-х рр. XIX ст. Виникнення громад
- •Російський і польський визвольний рух в Україні.
- •14.Розвиток українського руху в другій половині XIX ст.
- •15.Хлопоманство
- •16.Польське повстання 1863—1864 рр.
- •17.Причини зміни ставлення російської влади до українського руху і видання Валуєвського циркуляру
- •18.Періодизація розвитку громадівського руху
- •Суспільно-політичний рух у 70—90-х рр. XIX ст.
- •19.Південно-Західний відділ Імператорського Російського географічного товариства в Києві
- •20.Емський указ
- •21.Історичне значення громадівського руху
- •22.Діяльність братства тарасівців
10.Зростання мережі залізниць у Наддніпрянській Україні
11.Внесок Донецького кам'яновугільного басейну в загальноімперський видобуток вугілля
Рік |
Усього в імперії (без Польщі), млн. пудів |
У тому числі в Донбасі |
|
млн. пудів |
% |
||
1860 |
7,4 |
6,0 |
81,1 |
1870 |
22,3 |
15,6 |
70,0 |
1880 |
122,3 |
86,3 |
70,5 |
1890 |
216,4 |
183,2 |
84,7 |
1900 |
734,5 |
671,7 |
91,4 |
12.Розвиток міст Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.
Кількість міського населення, тис. жителів |
Кількість міст |
|
1863 р. |
1897 р. |
|
До 10 |
92 |
51 |
10 – 20 |
24 |
48 |
20 – 50 |
8 |
19 |
50 – 100 |
4 |
8 |
100 – 200 |
1 |
2 |
Понад 200 |
- |
2 |
Усього |
129 |
130 |
13.Найбільші українські міста наприкінці XIX ст.
Суспільно-політичний рух наприкінці 50 — у 60-х рр. XIX ст. Виникнення громад
Наприкінці 50-х рр. XIX ст. у ролі будителів національної самосвідомості виступили студенти Київського університету - активні учасники громадівського руху, який тоді мав культурно-просвітницький характер. Силами громад започатковувалися недільні школи, організовувалися публічні лекції й бібліотеки, поширювалися твори Тараса Шевченка.
Серед лідерів руху, яке мало й іншу назву «українофільство», були Володимир Антонович, Павло Чубинський, Михайло Драгоманов та інші. Першочерговою турботою цієї групи було покращення долі українців і особливо селянства. Діяли громади в Полтаві, Чернігові, Одесі, Харкові, Житомирі, Катеринославі. Ідеологічним органом громадівського руху був суспільно-політичний часопис «Основа», який видавався в Петербурзі. В умовах переслідувань і арештів 1863 - 1864 рр. громади змушені були припинити діяльність. Відновлення громадівського руху припало на 70-ті рр. В цей час основну увагу громадівці приділили науковій і видавничій діяльності. У 1882 р. в Києві почав виходити історико-етнографічний журнал «Киевская старина».
Помітний внесок в національно-визвольний рух зробив Михайло Драгоманов — один з активних діячів Київської громади. Драгоманов відстоював право українців на політичну свободу й національну автономію і виступав за соціалізм, в основі якого вбачав не марксистську диктатуру пролетаріату, а загальнолюдські цінності. 90-ті рр. XIX ст. були відзначені політизацією українського національного руху. В 1891 році студенти утворили Братство тарасівців, в програмі якого домінувала ідея боротьби за досягнення незалежності України.
Російський і польський визвольний рух в Україні.
Поряд з національним, в Україні у другій половині XIX ст. розгортався суспільно-політичний рух, котрий базувався на загальноросійському ґрунті. В 60-ті рр. сформувався рух народників, які пропагували впровадження соціалізму на основі російської селянської общини. В кінці 70-х - на початку 80-х рр. народники вдалися до терору проти представників влади, намагаючись шляхом замахів на представників правлячої верхівки включно з царем революціонізувати маси й підняти їх на повстання. В народницьких організаціях було багато жителів України, хоча до українського визвольного руху народники ставилися негативно.
Особливістю Правобережної України було те, що тут, крім українського національного і загальноросійського, існував ще й польський національний рух. Його позиції після поразки польського повстання 1830-1831 рр. ослабли. І все ж він спромігся у 1863-1864 рр. на нове масове антиросійське повстання, у якому взяли участь деякі українці, члени загальноросійських революційних організацій. Масової підтримки українців це останнє у XIX ст. польське повстання, зорієнтоване на відновлення Польської держави, до якої увійшла б Правобережна Україна, не одержало.