7. Економічна система: зміст,цілі та завдання.

Економічна система - це форма організації економіки, господарський механізм, завдання якого полягає в тому, щоб знаходити шляхи і методи ефективного використання обмежених (рідкісних) виробничих ресурсів. Функціонує економічна система з допомогою таких економічних інститутів, як власність, грошова система, урядові органи, податки, гроші, доход, планування, виробництво, прибуток тощо. Таким чином, економічна система трактується як комплекс економічних інститутів, набір яких приблизно однаковий у будь-якій системі.

Економічна система — сфера суспільства, що включає сукупність різноманітних видів економічної діяльності, що здійснюються в межах певного природного середовища.

Ознаки (П.Самуельсон):

Щ о виробляти і в яких обсягах?

Як виробляти (хто і за допомогою яких ресурсів та технологій)?

Для кого виробляти (хто буде власником і споживачем виробленої продукції)?

Елементи економічної системи:

1)Продуктивні сипи — сукупність людей, що здійснюють виробничу діяльність і сукупність тих засобів, які люди використовують.

2)Економічні відносини — це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

3)Господарський механізм — структурний елемент економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Економічні відносини:

1)техніко-економічні – це відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага;

2)організаційно-економічні – це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом : відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація, комбінування виробництва;

3)Соціально-економічні – насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття .

Типи економічних систем:

Чистий капіталізм:

1. Приватна власність на фактори виробництва. 2. Ринкова система координації і управління господарської діяльності людей. 3. Свобода підприємництва і вибору діяльності. 4. Мета господарюючих суб'єктів - отримання максимального прибутку і діючи на свій страх і ризик. 5. Банкрутство чи прихід окремих нових виробників суттєвого значення для ринку немає. 6. Діє чиста або досконала конкуренція і отримується максимум прибутку при мінімумі витрат. 7. Забезпечується панування споживачів над виробниками, тобто виробляється тільки те, що купуєтьс

Командна економіка:

1. Суспільна власність на фактори виробництва. 2. Панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів. 3. Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності. 4. Відсутність будь-якої конкуренції і монополізм виробників. 5. Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників. 6. Панування виробника над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.

Традиційна економіка:

1. Панування приватної власності. 2. Низький рівень економічного і соціального розвитку. 3. Багатоукладність економіки. 4. Залежний характер соціально-економічного розвитку. 5. Виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах. 6. Технічний прогрес різко обмежений. 7. Неписьменність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття, низька продуктивність праці. 8. Темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва. 9. Велика зовнішня фінансова заборгованість. 10. Виключно висока роль держави і силових структур в економіці і політиці.

Країни традиційної системи є постачальниками сировини і матеріалів для світового господарства, служать ринком збуту готової продукції. Змішані системи:

1. Приватна власність у її різноманітних формах. 2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. 3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки. 4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.

8. Продуктивні сили суспільства.

Продуктивні сили — це сукупність засо6ів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Продуктивні сипи виражають активне відношення людей до природи, що полягає в матеріальному і духовному освоєнні, видозміні, розвитку і присвоєнні її багатств. У процесі функціонування продуктивних сил відтворюються умови існування суспільства і відбувається становлення і розвиток самої людини.

Продуктивні сили — фактори (передусім людина), які забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.

Продуктивні сили суспільства складаються з :