Мазур Ірина Іванівна

Основи економічної теорії

За ред. Базилевича В.Д.”Основи економічної теорії. Політична економія.”

Основи економічної теорії, Чепінога В.Г. 2003 рік

Основи економіки 2007 рік Палкін, Єщенко

Мочерний І.В. Основи економічної теорії

Додаткова література:

„Економікс” Макконнелл і Брю, 2 томи

Журнал „Економіка України” (виходить щомісяця)

Журнал „Економічна теорія” (виходить 4 рази на рік)

„Економіка прогнозування” (4 рази на рік)

Тема:Економічна теорія: предмет, методи, функції.

1. Виникнення та основні етапи розвитку економіко – теоретичних знань.

2. Предмет економічної теорії.

3. Методи економічної теорії. Економічні закони.

4. Функції ек. Теорії.

1.Економічна теорія в розвитку пройшла 3 етапи:

-економія,

- економікс,

- політекономія

Ксенофонт пропонує категорію : 1)економія, яка скл. з 2 ч.: ойкос-дім, а номос – закон.

Економія перкл. як ведення домашнього госп.

Арістотель в своїй праці „Нікомахова етика” розглядає економіку, але економію визначає як ведення господарства для самозбагачення. Також він пропонує таку категорію, як хремастика(за Арістотелем) – це ведення госп. для збагачення, це робити гроші з обігу. До хремастики він відносить лихварів. Він піддає хремастику критиці.

Наступний етап – політична економія виникає в 16 ст. в 1615 році. Антуан Ман Кретьєн пише трактат. Поліс перекл. як місто, де-ва, суспільство. Політ. економія - це ведення господарства в межах держави або суспільства. Політ. ек. в своєму розвитку пройшла кілька етапів:

1. меркантилізм( від ісп. мерканте – купець). Основні положення школи:

• джерелом багатства є сфера обігу

• ототожнення багатства з грошима, із золотом

2. школа фізіократів, засновник – Франсуа Кене, Тюрбо. Ця школа пішла далі. Осн. положення:

• джерелом багатства є результат праці у виробництві, але лише в сільському господарстві.

• Вважали, що транспорт і торгівля є не прибутковими для суспільства.

• Виступали за вільну торгівлю і необмежену конкуренцію.

3. класична політична економія. Засновники: Вільям Петі, Адам Сміт, Давід Рікардо.Кінець 18 поч.19ст. Осн. положення в праці „Дослідження про природу та причини багатства народів” Адам Сміт:

• праця є основою багатства незалежно від сфери її застосування;

• запропонована теорія „трудової вартості”- створюючи будь-що праця створює вартість;

• розкритий принцип „невидимої руки”. А. Сміт(вважається батьком ринкової економіки) говорить, що ринок саморегулюється на підставі конкуренції

• обстоюють ідею лібералізму, тобто невтручання держави в регулювання ринкової економіки.

Внаслідок суперечностей всередині цієї школи вона розпадається на 2 гілки:

1. марксистська. Основні положення:

• удосконалення теорії трудової праці(обгрунтуванням двоїстого характеру праці втіленого в товарі)

• запропонована теорія додаткової вартості, що грунтується на найманій праці

• експлуатація найманої праці зумовлена приватною власністю, подолати яку можна завдяти соціальній революції

2. немарксистська предаставлена неокласичною течією(Альфред Маршалл написав свою відому працю „Принципи економікс” 1890рік). З’являється 3 назва – економікс. Основне положення економікс – уе поєднання у визначенні вартості товару 2 понять:

• витрати виробництва

• гранична корисність, яка визначається на останній точці сопживання

Маржиналізм – граничність. Представники: Менгер, Візер. Була запропонована теорія граничної користі.

Неолібералізм(Ойкен, Людвіг Ерхард). Була запропонована соціально орієнтована ринкова економіка в 1945 році.

Джон Кейнс – течія кейнсіанство. В 1936 році виходить праця Кейнса „Загальна теорія зайнятості, відсотку і грошей.

Інституціоналізм(Торстейн Беблем, Уільям Мітчел і Джон Белбрейн) – це є синтез права, економіки, соціології, психології.

2. Предмет економічної теорії.

Предмет – це коло явищ та процесів, які є об’єктом дослідження науки. Кожна з течій економічної теорії має свій предмет(вивчити). Предметом дослідження меркантилізму є багатство. Марксисти визначають своїм предметом систему економічних відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. Предметом економікс є дослідження поведінки людей в процесі економічної діяльності, за умов обмеженості ресурсів.

Предмет економічної теорії – це дослідження поведінки людей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, в умовах обмежених ресурсів.Ек. теорія досліджує 4 напрямки економіки:

-макроекономіка (досліджує поведінку всієї економіки в цілому).

-мікроекономіка (галузь, що досліджує поведінку окремих господарюючих суб’єктів, вона вивчає встановлення ціни на окремий продукт, поведінку окремого споживача чи виробника).

-мезоекономіка (розділ теоретичної економічної науки, який пов’язаний з дослідженням поведінки, змісту і сутності проміжних між мікро- і макроекономікою систем національного господарства, що має важливе самостійне значення).

-мегаекономіка(світова)

Економіка поділ.на:

-позитивну

-нормативну, яка досліджуючи сьогодення, прогнозує майбутнє.

3. Методи економічної теорії. Економічні закони.

З лат. „методас” шлях до чогось. Методи поділ. на:

-загальнонаукові(методи: аналізу і синтезу; індукції та дедукції; метод діалектичний; метод наукової абстракції);

-специфічні( метод системності; статистичні методи; метод історичного та логічного; метод економічного експерименту).

Результатом використання цих методів сатють:

- економічна категорія – це логічне поняття, що відображає у загальному вигляді певні сторони або процеси економічного життя суспільства;

- економічні закони – це постіно повторювані причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами.

Економічні закони поділяються на:

1. всезагальні – це закони, які діють від початку виникнення суспільства до сьогодні (закони зростаючих потреб – наші потреби залежать не від нас, а від розвитку економіки). Це економічні закони, притаманні усім без винятку історичним епохам;

2. загальні – це такі, що діють протягом кількох епох (закони вартості);

3. специфічні – це економічні закони історично визначених форм господарювання (сучасні економічні закони: ринку (попиту, пропозиції)).

Ознаки економічних законів:

1. носять обёєктивний характер, вони незмінні, на них не впливає воля і свідомість людини;

2. економічні закони діють лише в суспільстві, на відміну від законів природи.

4. Функції економічної теорії.

Економічна теорія виконує такі функції:

1. пізнавальна або гносеологічна – дослідження форми економічної власності, їх внутрішня сутність, розкриває взаємозв’зки між ними, тим самим пізнає закони, що регулюють господарську діяльність;

2. прогностична – полягає в тому, що на підставі отриманих знань про економіку обгрунтовуються наукові основи передбачень і перспектив її розвитку;

3. практична – використання економічних знань для обгрунтування заходів здійснення господарської діяльності;

4. світоглядна або ідеологічна – знання законів економіки формує в людей певну систему поглядів на цю сферу суспільства;

5. методологічна – сутність полягає в тому, що економічна теорія є основою для цілого комплексу економічних наук.

ТЕМА: Структура та типи економічних систем.

1. Економічні потреби та економічні інтереси;

2.Зміст економічної системи. Продуктивні сили.

3.Система економічних відносин.

4.Типи економічних систем.

1. Потреби – це необхідність в певних речах і бажання володіти ними.

Класифікація потреб:

1) за суб’єктами:

- індивідуальні потреби (однієї особи);

- суспільні потреби (суспільні та державні).

2) за об’єктом:

- матеріальні;

- духовні.

П іраміда Маслоу:

потреби в самовизначенні і самореалізації

потреби в повазі до себе

соціальні (спілкування, навчання)

потреби в безпеці і захисті

фізіологічні

!!! Моя думка про включення сюди потреби !!!

3) за Маслоу:

1. за роллю у відтворенні людини:

• матеріальні;

• соціальні;

• духовні.

2. з точки зору розвитку:

• елементарні;

• вищі, ті які характеризують людину як продукт суспільних відносин;

3. за суб’єктом реалізації потреб:

• особисті;

• колективні;

• суспільні

- виробничого характеру;

- невиробничого.

4) щодо можливостей задоволення потреб:

- дійсні (задовольняються відразу);

- перспективні.

Найхарактернішою ознакою потреб є їх безмежність.

Поняття підприємництва було запропоновано Кантільйоном, а включити до факторів виробництва – Поль Самуельсон.

Економічна теорія вивчає господарську діяльність людей – це цілеспрямована діяльність людей в процесі господарювання на засадах розрахунку з метою задоволення будь-яких потреб. Людина, що займається господарською діяльністю має назву людина економічна, або людина, що діє раціонально, шляхом зіставлення „витрати-вигоди”. Господарська діяльність людини включає в себе 4 стадії:

1. виробництво – це процес створення матеріальних і духовних благ або виробництво – це вплив людини на предмети та сили природи з метою пристосування їх для задоволення потреб;

2. розподіл – це визначення частини, кількості, пропорції, в якій кожна людина економічна приймає участь;

3. обмін – це процес руху матеріальних благ та послуг від одного суб’єкта до іншого (купівля (гроші-товар) – продаж (товар-гроші));

4. споживання – це процес використання результатів виробництва для задоволення потреб.

Процес обміну стимулює процес виробництва.

Теорія середовища господарювання людини виявляє

1) природне має такі елементи:

- земля, вода, ліси тощо;

- спадковість – дає можливість отримати інтелектуальні здібності;

- зв’язок людини з космосом або ноосфера – це місце людини, що пов’язане не з її фізичною силою, а з її розумом.

2) соціальне середовище – це визначені певні „правила гри”, де відбувається господарювання, основним з яких є відносини власності.

Суспільне виробництво:

1. продуктивні сили:

• людина

• засоби виробництва: предмет праці і знаряддя праці

2. виробничі відносини – це відносини, які складаються у процесі економічної діяльності:

   • техніко-економічні – це відносини між людьми в процесі створення та використання предметів і знарядь праці для виробництва економічних благ;

   • організаційно-економічні – це відносини, що складаються між людьми з приводу організації виробництва;

   • соціально-економічні – це відносини між людьми, пов’язані з використанням створених благ в процесі економічної діяльності.

Чинники, що зумовлюють зміни в продуктивних силах:

1. рівень розвитку самої людини (знання і професіоналізм);

2. рівень матеріально-речових елементів продуктивних сил;

3. рівень організації виробництва (рівень управління виробництвом) – виник внаслідок усуспільнення виробництва, на основі поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва.

Поділ праці – це диференціація трудової діяльності, що приводить до відусоблення та співіснування різних видів діяльності. За економічним критерієм поділ на:

1. загальний – це поділ економіки на сфери діяльності;

2. частковий – це поділ праці між підприємствами;

3. одиничний – поділ праці всередині підприємств.

Спеціалізація – це процес виділення, відусоблення, створення підприємств, галузей для випуску однорідної продукції.

Кооперування – це встановлення постійних економічних зв’язків між спеціалізованими виробниками.

Суб’єкти економічних відносин:

1. окремі виробники;

2. підприємства, фірми;

3. держава.

Власність – це історично-конкретний тип присвоєння умов та рещультатів виробництва, умов та результатів економічної діяльності. Власність породжується обмеженістю ресурсів. Власність – це є крадіжка (Прудон).

Власність має економічну (власність – це такі економічні відносини, в яких відбувається присвоєння речей) і правову грані. Власність – це суб’єкт, суб’єктні відносини. На базі економічної власності виникає право власності (володіння, користування і розпорядження). Право власності передбачає суб’єкт-об’єктні відносини, відносини людини до речі. Суб’єктом власності є особа, що здійснює свої права на основі економічних та юридичних відносин:

1. індивіди або одна особа;

2. група осіб або колектив;

3. держава.

Власність також є колективна і державна.

Об’єкти власності – це все, що служить об’єктом інтересів привласнення: матеріальні та нематеріальні блага. Об’єкти власності поділяються на:

1. умови виробництва (ресурси, засоби виробництва – знаряддя праці і предмет праці)

2. результати виробництва (предмети споживання).

Типи економічних систем:

1. традиційний

2. командно-адміністративний тип

3. ринковий

4. змішаний тип.

ТЕМА: Форми організації суспільного виробництва, гроші.

1. Технологічні можливості суспільства.

2. Типи економічних зв’язків та виробництва.

3. Теорії вартості (цінності) товару.

4. Суть та функції грошей.

Виноградов А.В. „Новая економика” 2005 рік

1. Технологічні можливості суспільства

Вид продукції	А	В	С	D	E
Компютери	0	1	2	3	4
Хліб	10	9	7	4	0

Межа виробничих можливостей (МВМ) показує максимальний обсяг благ, які можна отримати з наявних економічних ресурсів при даному рівні техніки.

Ефективність виробництва – це максимум продукту за умов найменших витрат. В основі ефективності лежить принцип: витрати – обсяг виробництва. Існують методи обчислення ефективності:

1. коли обсяг продукції ділиться на обсяг продукції. За цим методом ефективність визначається як вихід продукції;

2. коли обсяг ресурсів ділиться на обсяг продукції. За цим м. ефективність визначає кількість ресурсів, затрачених на виробництво продукції.

Методи за якого можливий вихід за межу:

1. екстенсивний (додаткове залучення ресурсів);

2. інтенсивний метод виробництва (за більш ефективне використання вже наявних ресурсів).

Технологічні можливості суспільства обумовлюються:

1. обмеженістю ресурсів;

2. безмежністю потреб;

3. альтернативне використання обмежених ресурсів.

2. Перші економічні зв’язки мали назву „прямі економічні зв’язки” – це економічні зв’язки, опв’язані з виробництвом і споживанням благ, прямі економічні зв’язки не мали обміну продуктами економічної діяльності. Це виробництво людиною всього необхідного для власного споживання. Прямі економічні зв’язки породжують натуральне вирбництво. Натуральне виробництво - це така форма організації виробництва при якій створені блага використовуються для задоволення самих виробників. Друга форма ек.зв’язків – опосередкованість. Опосередковані виникають лише в умовах суспільного поділу праці і в умовах товарно-грошових відносин. Результатом опосередкованих або товарних відносин стає товарне виробництво. Товарне виробництво – така форма організації виробництва, при якій продукт виробляється відособленими, самостійними виробниками, кожен з яких спеціалізується на вирбництві одного продукту. Опосередковані зв’язки осопсередковані обміном – товаром – ринком. Другий етап розвитку товарного виробництва – грошовий етап, оскільки гроші ставали загальним еквівалентом.

Ознаки товарного виробництва:

1. економічна самостійність виробників – виробник самостійно вирішує що виробляти, як виробляти і для кого;

2. суспільний поділ праці (спеціалізація виробників);

3. обмін продуктами праці.

Результатом товарного виробництва стає товар. Товар – це продукт праці, призначений для задоволення потреб і для обміну. Товар має дві властивості:

1. споживна вартість – це здатність товару задовольняти суспільні потреби;

2. вартість товару – це витрати праці на виробництво товару.

Ці властивості товару доводить теорія вартості. За трудовою теорією вартості джерелом багатства є праця. Мінова вартість – це форма прояву вартості, тобто здатність товару до обміну в певних кількостях і пропорціях. Ціна товару – це грошовий вияв вартості.

3. Теорії вартості і цінності товару.

„Парадокс” Адама Сміта – Сміт визначив, що вода, повітря, сонце нічого не коштують, а інші речі є другорядними. Виникає парадокс: чому людина не сплачує за те, без чого вона не може існувати і сплачує за те, що є не обов’язковим для існування. Давід Рікардо визначав три чинники, через які можна визначити вартість, цінність товару:

1. праця;

2. корисність;

3. рідкісність.

Рікардо зробив висновок, що перші 2 чинники зумовлюють вартісно-створювальну роль для більшості вироблених товарів. Рідкісність не завжди впливає на вартість цінність товару.

Також впливає на вартість цінність товару теорія трудової власності. Ця теорія розглядає не тільки товар, його властивості а й двоїстий характер праці, втіленої в товарі:

1. конкретна праця створює споживчу вартість;

2. абстрактна праця, якою створюється вартість товару. Тобто абстрактна праця – це усвідомлена праця.

Закон вартості говорить, про те, що величина вартості товару визначається лише суспільно-необхідною працею. Можуть бути різні виробники однорідного товару.

Теорія граничної корисності, яка була запропонована маржиналістами (Джевонс, Менгер). Суть теорії: цінність товару визначається не середньою корисністю усіх товарів даного виду, а корисністю останньої одиниці всіх товарів. Ця теорія дає лише суб’єктивну оцінку вартості товару.

Теорія витрат виробництва, автором якої є Маршалл. Суть: Маршалл поділяє на визначення вартості цінності з боку виробника і з боку споживача. Поєднання цих 2 підходів дає підстави говорити, що інтереси виробника і споживача співпали. За Маршаллом на товар є 2 ціни:

1. ціна виробника – витрати праці на створення товару;

2. ціна споживача – корисність товару, це така кількість грошей, яку споживач хоче і може заплатити за товар.

Поєднання цих двох цін встановлює рівноважну ціну (рівновжна ціна – це поєднання інтересів виробника і споживача).

В будь-якій з цих теорій в основі вартості цінності товару лежить поєднання витрат праці і корисності товару.

Гроші виникали ще при існуванні первісного суспільства. В Київській Русі роль грошей відігравало хутро куниці. І тому пізніше срібні гроші мали назву „куна”. Гроші з’явилися вперше в Китаї і грошима називалося те, що мало таку властивість як загальний еквівалент. Паперові гроші виникають в 7 ст. до н.е. в Китаї. Державне регулювання щодо цінностей срібла або золота, оскільки держава вирішувала скільки грошей буде в обігу і скільки відкласти. Існувало ринкове втручання або паралельне втручання – ринок оцінював що є більш цінним: срібні гроші або золоті гроші. Золото набуваючи виду загального еквіваленту мало такі ознаки:

1. однорідність (властивості металу)

2. подільність (легко відкарбувати)

3. транспортабельність

4. висока трудомісткість видобутку.

Гроші – особливий товар, що відіграє роль загального еквіваленту (тобто за певну кількість грошей можна отримати будь-який товар).

Функції грошей:

1. міра вартості – (ціна – це грошовий вираз вартості) під час виконання грошима цієї функції реальні гроші не потрібні;

2. засіб обігу – формула: гроші-товар;

3. засіб платежу – виконується під час розриву між отриманим товаром та сплатою за нього грошей (кредит);

4. засіб нагромадження – передбачає вихід грошей з обігу: відкладені вдома гроші або інвестиції. Кейнс казав, що джерелом інвестицій є нагромадження (може бути пасивним і активним);

5. світові гроші – це гроші, які виконують роль загального еквівалента в межах світової економіки. В 1971 році на Бреттон-Вудській конференції золото перестали вважати грошима.

Дані функції запропоновані Марксом.