3.4. Відношення аудиторів до початкових залишків на рахунках бухгалтерського обліку

Агропромислові підприємства в Україні не відносяться до підприємств, підтвердження достовірності звітності яких аудиторським висновком є обов’язковим щороку, окрім підприємств, що зареєстровані як акціонерні товариства. Тому особливо важливим при проведенні аудиту і складанні аудиторського висновку є підтвердження достовірності початкових залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Це пояснюється тим, що будь-яке відхилення в початкових залишках на рахунках бухгалтерського обліку спричиняє таке саме відхилення у фінансовій звітності, щодо достовірності якої аудитор висловлює незалежну думку.

Якщо аудиторська перевірка проводиться аудитором уперше, йому необхідно отримати докази того, що у початкових залишках по рахунках бухгалтерського обліку не існує невірних даних, які можуть істотно вплинути на фінансові звіти за попередній період; кінцеві залишки попереднього періоду були правильно перенесені у фінансові звіти поточного періоду; послідовно використовувалась відповідна облікова політика або інформація про зміни, які до неї вносились і були розкриті у встановленому порядку. Для отримання аудиторських доказів про достовірність початкових залишків на рахунках бухгалтерського обліку аудиторові необхідно розглянути такі питання:

• ознайомитись з обліковою політикою, яка використовується на підприємстві;

• чи проводилась аудиторська перевірка фінансових звітів підприємства попереднього періоду;

• суттєвість сум вхідних залишків по балансових рахунках стосовно фінансової звітності поточного періоду.

Якщо фінансова звітність підприємства за попередні періоди перевірялась іншим аудитором, аудитор може отримати аудиторські докази стосовно правильності вхідних залишків по балансових рахунках, вивчивши робочу документацію попереднього аудитора. Робоча документація іншого аудитора може бути надана для ознайомлення діючому аудиторові (основному) з дозволу замовника попереднього аудиту, для чого від імені замовника та наявного аудитора має бути написано листа з проханням надати наявному ауди­тору для ознайомлення робочу документацію попереднього аудитора.

3.5. Вибіркова перевірка в аудиті

У процесі проведення аудиту фінансової звітності перед аудитором постає питання отримання достатніх та доречних аудиторських доказів для формування обґрунтованих аудиторських висновків. Водночас аудитор повинен планувати аудиторську роботу таким чином, щоб аудит був проведений найбільш ефективно та при скороченні тривалості аудиторських процедур завдяки застосуванню вибіркових прийомів перевірки. Це дозволить зменшити затрати на перевірку, хоча незначно збільшиться аудиторський ризик.

Прийоми вибіркової перевірки є вдосконаленням статистичних методів вибіркового спостереження, що були доповнені і розвинені для специфічних потреб аудиту, оскільки аудитор працює з багатьма документами, господарськими операціями, залишками на рахунках, оборотами по них тощо. Тому цілком природно виникла ідея замінити суцільне спостереження вибірковим.

Відповідно до МСА № 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки» під вибірковою перевіркою розуміють використання аудиторських процедур стосовно менш ніж 100 % бухгалтерських записів або показників фінансової звітності, що дозволять аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики відібраних даних, поширити дієвість цих доказів на всю сукупність даних.

Вибіркове дослідження — це найбільш досконалий, науково обґрунтований метод несуцільного спостереження. При вибірковому дослідженні підлягає аудиту вся генеральна сукупність, але конкретно перевіряється тільки її визначена частина, що відібрана за певними правилами.

Якщо аудитор правильно організував та виконав вибіркове дослідження, він одержує досить вірні та точні аудиторські свідчення, що характеризують усю сукупність у цілому з незначним рівнем інформаційного ризику, і на цій підставі він може формувати аудиторський висновок про всю генеральну сукупність.

Для того, щоб досягти необхідного рівня доказовості даних, аудитор у разі використання як статистичних, так і нестатистичних методів вибіркової перевірки повинен визначити і розробити метод аудиторської перевірки, виконати процедури вибіркової перевірки та зробити оцінку аудиторських результатів.

Вибіркове дослідження не можна протиставляти суцільному як щось штучне й неповноцінне. Більш того, у ряді випадків вибіркова перевірка має суттєві переваги порівняно з суцільною, а саме:

1. Більш високу оперативність. Вибіркове дослідження набагато оперативніше за суцільне, що істотно скорочує терміни проведення перевірки. Це є особливо важливим при проведенні аудиту в короткий термін.

2. Придатність в умовах, що виключають можливість суцільної перевірки. Однак це може бути не головним аргументом на користь вибірки.

3. Можливість значного розширення програми аудиту. Економія часу на кожній обліковій ділянці господарських операцій дає можливість перевірити більшу кількість самих ділянок. Вибірки можуть збігатися з суцільними перевірками, але лише в деяких сферах.

4. Підвищення якості аудиторських свідчень. Вибіркове спостереження в разі правильної його організації і проведення забезпечує більш високу якість аудиторських свідчень (доказів), оскільки можливо підібрати і добре навчити асистентів аудитора, котрих залучили до цієї роботи.

5. Здешевлення аудиту. Скорочення термінів при забезпеченні високої результативності проведення перевірки на вибірковій основі забезпечують можливість зниження рівня витрат суб’єкта господарювання на технічну сторону проведення аудиту.

Під час виконання замовлення аудитори широко використовують вибіркове дослідження — статистичне і оціночне. При здійсненні оціночної вибірки (іноді її називають традиційною) аудитор визначає обсяг вибірки, покладаючись на власну інтуїцію і на теорію вибірки. Статистичне вибіркове дослідження, засноване на теорії ймовірності, дає аудитору можливість користуватися розробленими методами розрахунку обсягу вибірки для якісної оцінки її результатів.

Теорія статистики, на якій базуються такі методи аудиторської вибірки, виділяє досить багато видів вибірки. Специфіка проведення аудиту зумовлює виділення власних видів аудиторської вибірки (табл. 3.1).

Представницька вибірка — це вибірка, що відображає основні характеристики генеральної сукупності. Але на практиці важко визначити, була отримана представницька вибірка чи ні навіть після проведення аудиторської перевірки.

Непредставницьку вибірку можна отримати в двох випадках: при великій помилці вибірки та при невибірковій перевірці. Ризик її виникнення відповідно називається вибірковим та невибірковим.

Таблиця 3.1