Управління якістю продукції

1. Системний підхід до управління якістю продукції.

2. .Управління якістю роботи інженерно-технічних працівників.

3. Зарубіжний досвід управління якістю продукції і праці.

4. Економічні питання управління якістю продукції.

-1-

Для успішного виконання завдань, пов’язаних із підвищенням якості продукції, необхідна певна система заходів, яка б орієнтувала весь господарський механізм, всю сукупність технічних, організаційних і соціальних факторів сучасного виробництва на досягнення такого рівня якості продукції, який найповніше відповідав би суспільним потребам. Об’єднання робіт, спрямованих на поліпшення техніко-експлуатаційних споживчих властивостей продукції, в єдину систему цільових, постійно здійснюваних заходів досягається на основі комплексних систем управління якістю продукції (КС УЯП).

Ці системи мають назву комплексних з трьох причин: системи охоплюють різні стадії «життя» продукції, аспекти й об’єкти управління якістю.

К омплексна система управління якістю продукції

Аспекти управління

Стадії «життя» продукції

Об’єкти управління

Аспекти управління включають:

• технічний – засоби і методи технічного контролю якості;

• організаційний – структура і функції органів управління якістю продукції;

• економічний – економічне стимулювання підвищення якості продукції, економічна ефективність підвищення якості продукції, ціноутворення, матеріальне заохочення за якість праці;

• соціальний – безпека життєдіяльності залежно від якості продукції;

• юридичний – правові взаємовідносини між розробником і виробником, замовником і виконавцем, виробником і споживачем, зумовлені якістю продукції,

Стадії «життя» продукції:

• розроблення – підвищення якості продукції;

• виготовлення – забезпечення якості продукції;

• реалізація – збереження якості продукції;

• використання – підтримання якості продукції.

Об’єкти управління:

• знаряддя праці – основні фонди;

• предмети праці – оборотні фонди;

• праця – якість роботи;

• інформація про якість – метрологічне забезпечення якості продукції.

Організація робіт у системі управління якістю визначається стандартами, які регламентують технічний рівень продукції, її надійність, довговічність, економічні, естетичні, ергономічні характеристики, в яких сформульовано комплекс вимог до виготовлення, контролю, упаковування, транспортування продукції.

Стандарти підприємства (СТП) вигідно відрізняються від інструкцій, положень та інших регламентуючих документів тим, що обов’язково розробляються відповідно до чинних державних стандартів, підлягають обов’язковому контролю як нормативні документи державної системи стандартів (ДСС); підлягають обов’язковому періодичному перегляду та вдосконаленню відповідно до вимог науково-технічного прогресу, обов’язкові для усіх підрозділів підприємства; взаємопов’язані.

Введення і використання СТП дало змогу впорядкувати і стабілізувати процеси управління якістю, створило регламентуючу і правову основу їх функціонування. Комплекс СТП будується за блочним принципом і складається з шести структурно впорядкованих груп.

Перша група містить загальні СТП, які регламентують порядок розроблення, оформлення, затвердження і впровадження СТП, роботу комісій тощо.

Друга група містить СТП на функції управління якістю, що відповідають цілям управління.

Третя група – СТП на функціонування ланок всіх рівнів організаційної структури управління, враховуючи підрозділи спеціалізованої служби управління якістю загальної організації структури підприємства.

Четверта, п’ята і шоста групи комплексу СТП регламентують стан системи управління. До четвертої групи входять СТП функціонування ланок підрозділів виробничо-виконавчої структури, пов’язані з факторами, які впливають на якість продукції. П’ята група містить СТП на показники якості виробничих процесів та їх складових.

-2-

Для оцінювання та управління якістю роботи інженерно-технічних працівників (ІТП) використовують принципи і методи системи бездефектної праці. Організаційною основою управління якістю роботи ІТП є самоконтроль і оперативний контроль за якістю роботи з боку безпосередніх керівників.

Система управління якістю роботи в масштабі підрозділу містить такі основні напрями, які забезпечують її функціонування:

• чітку постановку завдань перед кожним виконавцем у вигляді програми (плану роботи);

• одержання інформації про якість роботи кожного виконавця;

• аналіз і оцінювання якості роботи у вигляді обґрунтованого коефіцієнта якості роботи;

• наочне відображення рівня якості роботи;

• матеріальне і моральне стимулювання якості роботи з урахуванням рівня її якості.

Організація роботи в окремих підрозділах за системою бездефектної праці вимагає від кожного виконавця:

• розуміння принципів цієї системи;

• підвищення почуття відповідальності за якість виконуваної роботи;

• постійного підвищення рівня технічних знань і виробничої кваліфікації;

• творчого підходу до виконуваної роботи;

• високої дисципліни праці.

Якість роботи працівників оцінюють за допомогою коефіцієнтів якості роботи, значення яких розраховують різними методами, кожен з яких відрізняється своїми особливостями.

-3-

Цікавий досвід системного підходу до управління якістю продукції нагромаджений за кордоном, зокрема у США та Японії.

Характерною особливістю сучасних систем управління якістю, що мають на меті задовольнити потреби ринку, є не лише ефективність з технічного й організаційного поглядів. Вони повинні легко піддаватися аналізові, бути недвозначними і зрозумілими, чітко розробленими і прийнятими для споживачів, громадськості та відповідних урядових організацій.

Таке комплексне управління якістю забезпечує конкурентоспроможність виробника як на національних, так і на міжнародних ринках. Окрім того, воно дає фірмі підставу для прийняття доцільних, ініціативних і наступальних рішень.

На сучасному ринку переважає попит на продукцію найвищої якості. Як ніколи великою є конкуренція у царині моделювання, стилю та оформлення продукції. Не менш гостра конкуренція за виробництво і реалізацію продукції вищої якості. У зв’язку з цим підвищується роль методів забезпечення якості, що сприяють проведенню нової політики в галузі якості та задоволення вимог ринку, що постійно зростають до якості продукції.

Зміст принципів комплексного управління якістю продукції у США може тлумачитися так – це ефективна система інтеграції заходів, спрямованих на розроблення, підтримання і поліпшення якості, що їх здійснюють різні групи тієї чи іншої організації, дає змогу вести конструювання, виготовлення та обслуговування на найвищих економічних рівнях, котрі забезпечують повне задоволення потреб споживача. Комплексна система управління якістю продукції – це узгоджена робоча структура, яка діє у підприємстві й містить ефективні технічні та управлінські методи, котрі забезпечують найкращій найбільш практичні способи взаємодії людей, машин, а також інформації для задоволення вимог споживача щодо кості продукції, економії витрат на якість.

Висока економічна ефективність систем КСУЯП пояснюється підвищенням – унаслідок їх застосування – рівня задоволення споживача, зменшенням експлуатаційних збитків, збільшенням ступеня використання наявних ресурсів.

Фактори, які впливають на якість продукції, поділяються на дві основні групи: технічні фактори, тобто машини, матеріали, процеси; людські фактори, тобто оператори, майстри та інший персонал фірми, вадливість яких дедалі зростає.

Основу сьогоденної практики управління якості продукції у Японії становить розширена й ускладнена концепція комплексного управління якістю продукції. Японці знайшли шлях практичного втілення ідеї контролю якості на робочому місці. Робиться наголос на попереджені браку так, щоб відпала потреба у проведенні частих поточних перевірок. Відповідальність за якість покладають не на контролерів, а на самих виробників – у тому полягає базовий принцип японського підходу на управління якістю.

Досвід управління якістю зарубіжних фірм, зокрема США і Японії, деякою мірою може бути застосований умовах України.

-4-

Перед розробниками при створенні нової продукції ставиться глобальне завдання: обґрунтувати доцільність заміни існуючої продукції новою. Для того необхідно вирішувати окремі завдання:

1) вибрати базу для порівняння (аналог);

2) виявити всі характеристики продукції, які змінилися;

3) перевести у грошові одиниці всі наслідки змін цих характеристик при використанні виробів, інакше кажучи, експлуатаційні витрати до і після зміни характеристики;

4) порівняти (зіставити) ці витрати;

5) зробити висновок (на підставі зіставлення) про доцільність заміни існуючої продукції новою.

Процедуру вирішення цих завдань можна охарактеризувати як визначення техніко-економічної ефективності нової продукції.

Під визначенням техніко-економічної ефективності нової продукції належить розуміти їх об’єктивну оцінку та аналіз для встановлення мінімальних вимог, які необхідні для роботи і виготовлення продукції, що нормально функціонує, при найменших сумарних затратах суспільної праці і поліпшенні основних параметрів цієї продукції.

Об’єктивно обґрунтованим є народногосподарський підхід до оцінювання економічної ефективності продукції, який базується на єдиному критерії економічної ефективності, погоджених із ним показниках і відповідних до цього критерію умовах економічної ефективності.

Критерієм економічної ефективності продукції є економія суспільної праці у виробника і споживача продукції при адекватності кінцевого результату. Економія суспільної праці наявна при зниженні її затрат за рахунок застосування нової продукції.

Оскільки згідно із Законом України «Про підприємства в Україні» на підприємствах всіх видів основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток, то повинен бути зв’язок економії суспільної праці і прибутку.

Цілком очевидна пряма залежність прибутку від економії суспільної праці: чим більша ця економія, тим менші суспільні витрати виробництва, тим більший суспільний прибутку. Інша річ, як розподіляється ця економія між виробником, в якого витрати на виробництво нових виробів можуть збільшитись, і споживачем, в якого витрати на експлуатацію відносно можуть зменшитись.

Відповідні критерію умови – числові значення показників, які свідчать про економію суспільної праці.

Такий загальний методичний підхід до оцінювання економічної ефективності нової продукції.

Розрахунок економічної ефективності має виявити повний народногосподарський ефект, який може бути одержаний з урахуванням виробництва та експлуатації виробу, що проектується. Складові показника сумарного економічного ефекту у вигляді економічного ефекту при виготовленні і споживанні, а також повний народногосподарський економічний ефект можуть бути одержані за рахунок:

• економії затрат суспільно необхідної праці;

• задоволення якісно нових потреб суспільства;

• поліпшення якості продукції, що її випускають за допомогою порівнювальних виробів;

• поліпшення умов праці, техніки безпеки;

• скорочення термінів і підвищення рівня підготовки та навчання кадрів;

• роз’язування нових наукових проблем;

• зміцнення обороноздатності країни.

На підставі порівняння затрат суспільної праці по базових і нових видах виробів з урахуванням вказаних джерел ефекту знаходять синтетичний показник порівняльної ефективності – сумарний економічний ефект.