Тема 2. Антропосеміоз. Герменевтика.

Вивчення теми передбачає попереднє засвоєння студентами окремих тем з літературознавства, мовознавства, філософії:

• напрямків філософії, що стосуються герменевтично-лінгвістичного повороту Постмодерну: деконструкції, герменевтики;

• лінгвістичних категорій термін, глосса, значення, денотація, сема, текст;

• літературознавчого підходу до тексту, символу, ідеї;

• визначення та функцій контексту.

В ході опанування матеріалом слід звернути особливу увагу на визначення та його функціонування знаку за Ч. Пірсом, Ч. Моррісом, Ф. де Соссюром, В. Гумбольдтом; символу – за Е. Кассірером; тексту й контексту – за Г. Гадамером, Ф. Шлейермахером, У. Еко та Ж. Деррідою.

Слід звернути увагу на зіставлення категорій знаку та зображення в антропосеміозі, визначення формальної та фундаментальної сторін досліджуваного явища. Необхідно також з’ясувати роль досвіду у переході, що відбувається від знаку до зображення в процесі засвоєння фундаментальної сторони.

Розглядаючи та порівнюючи семіотичні світи (Umwelt, Innenwelt, Lebenswelt), корисно співвіднести з їх характеристиками усі названі категорії, визначити смислове навантаження опозицій життєсвіт - мережа (система), ідея – код. Таким чином, вивчення теми має на меті утворення своєрідної мапи семіотичного простору, а також визначення шляхів та методів його аналізу.

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ТЕМИ 2:

1. Семіоз: предмет семіотичного дослідження. Антропосеміотика.

2. Співвідношення символу, терміна, знака і значення у філософії та мовознавстві.

3. Ідея та код. Внутрішній світ та життєсвіт.

4. Текст і контекст. Герменевтика.

• Термінологія:

зоосеміотика, антропосеміоз, питомо-видовий об’єктивний світ, нарратологія, онтологізм, деконструкція, Umwelt, Innenwelt, Lebenswelt, життєсвіт, концепт, узвичаєння.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК ТЕМИ 2

• До питання 1 (визначення семіозу в англомовній семіотичній традиції):

SEMIOSIS –

1) the process of sign formation;

2) the process of signification of a linguistic sign which takes place in the act of nomination (q.v.). there are two modes of s. distinguished in modern linguistics:

PRIMARY S. – endowing a word with meaning in the primary act of nomination;

SECONDARY S. – appearance of sense (q.v.) In an utterance in a current particular act of communication which involves actualization of meaning of every word in the given utterance and all possible associative, semio-implicational, contextual additions to their virtual meaning.

The process of semiosis - something serves as a sign. It takes places when we address smb., exchange information, present something to somebody showing our love and respect, when a painter paints his picture, when we nod or shake our head. All these processes are different, but they have the same structure from the point of view of semiosis.

It consists of 3 components:sign, interpreter or user, designatum ( what the sign means).

• До питань 2 і 3 (смисловий надлишок та комунікативний код):