Висновки

Перш за все треба наголосити на неможливості відокремленого сприяття парадигм “філософії мови”. Ще Б. Рассел та Я. Хінтікка висували теорію множинності логічних типів, так званих “можливих світів”. Тобто єдина система мови закономірно розподіляється на “шари” – “парадигми”.

Кожна з цих парадигм є досить закінченою логічною системою, але вони поєднані в загальну модель таким чином, що послідовність цих параметрів мови вимагає від споглядача уміння певним чином спостерігати одну точку зору, а потім ПЕРЕХОДИТИ до іншої ступені: перша модель тягнеза собою другу, друга – третю.

Взаємозв’язок парадигм можна представити в моделі, де “Я” (“ego”) – центральна координата найвищого шару (“філософії егоцентричних слів”), що є центром сприяття інших парадигм; далі через комплекс фокусуючих (збираючих) пропозиціональних установлень та предикативну «призму», що у поєднанні являють собою “філософію предіката”, має місце збільшення “відображення” предіката на семантичній, суто мовній, площині за рахунок кількості можливих імен, що можуть риймати учась у відносинах, продиктованих саме цим предікативним блоком.

Таким чином, ця модель відображує як єдність, так і ієрархію парадигм “філософії мови”. До того ж, безумовно, треба відзначити взаємозалежність ком- понентів (“шарів”) – без “Я” не існувало б джерела формування подальших залежностей, без блока Р не вийшло б фокусування і, звичайно, відсутність лінгвістичної площини “філософії імені” зробила б неможливою реалізацію умов, створених в попередніх парадигмах.

Роблячи перенесення цієї моделі у коло мистецтва та культури в цілому, треба наголосити на важливості саме “серединного комплексу” установлень між суб’єктом та об’єктом (як реалізацією задумки автора). Відсутність цього комплексу значно полегшила б аналіз та розуміння об’єкта, бо відтворення споглядачем саме такого фокуса та настрою з абсолютною точністю не уявляється можливим.

Тривимірність мови певним чином відбивається на мистецтві. Стєпанов стверджує, наприклад, що “логічно постійне, сенс” є семантика, “дві перехідні ве- личини, звук та образ” – синтактика, “аграматична форма”, що сприймається індивідуалістично, як свавілля “Я” поета (творця) – прагматика.

Наприклад, з поетичних течій СИМВОЛІЗМ висуває на перщий план семантику, ФУТУРИЗМ – синтактику, ІМАЖІНІЗМ – прагматику [113, c. 182].

Таким чином, запропоноване в моделі сприяття взаємозв'язку “Я” та створеної зумов конкретної парадигми форми відповідає актуалізації семіотичних параметрів в культурі та мистецтві і її може бути розглянуто з точки зору інших (окрім “поетичної мови”) аспектів творчої діяльності людини.

• До розуміння філософії мови: Philosophical perspectives on language (by Robert J. Stainton)

Who Cares?

Some have called philosophy of language dry. I disagree; I think it's deeply fascinating. In part because the material itself is rich and intellectually challenging, but also because an adequate view of language is so important. Still, arguments in philosophy of language can be difficult and technical. So, by way of motivating you, let me say a little about the centrality of language. What I'm going to suggest is that language is related to human action, thought, and culture. And it has an important role to play in philosophizing. This discussion really deserves a book to itself, so my treatment will be pretty sketchy.

First reason why language is important: it lies at the heart of human activity. Just look at all the things people do with language. Here's the most obvious language-based endeavour: people communicate in language. This includes idle chat — telling stories, jokes, commenting on daily happenings—as well as exchanging vital information, even across generations.

But communicating information is just one of the things done with language.There are many others. People get married in language (I say 'I will' in the right circumstances, and thereby make myself wed), people organize themselves in language, buy and sell in language (Fran says 'Two bucks', Akira says 'Done'), and work in language. They insult, complain, threaten and promise in language. Indeed, it's hard to think of activities which don't involve language in some way. Second reason why language is important: there's some kind of connection between language and thought. The exact nature of the connection is exceedingly controversial. But even those who deny that the connections are substantial or important need to explore the nature of language—if only to rebut the views of the other side. And the other side makes some startling claims: it is sometimes said, for example, that language is the ''vehicle of thought": that all thought occurs in language. This seems too strong, at least at first glance. For one thing, it seems that animals and pre-linguistic infants exhibit some kind of thought, even though they lack language. For another thing, there are thought processes that just don't seem linguistic: people apparently think about stuff for which they have no words, many people claim to "think in pictures", and so on.

Nevertheless, the idea that there's no connection between thought and language seems equally implausible. First, there's plenty of introspective evidence of a connection. If you know at least two languages, you will be familiar with the phenomenon of "switching" the language in which you're thinking. But even unilinguals can be aware of "talking to themselves" silently—thinking things through in their native tongue. Second, that language at least facilitates thought seems obvious. Consider, for example, the thoughts that:

(a) If particle accelerators cost several million U.S. dollars, and Uruguay doesn't have that kind of money to spend, then Uruguay will not buy any particle accelerators

(b) Grunge was really hip until Kurt Cobain died

A person without language—or a person whose language lacked the phrase 'particle accelerator', the word 'million' and the word 'dollar'—simply could not have the first thought. It's just too complicated. (Imagine trying to explain this claim to someone who didn't know any terms dealing with physics or the U.S. monetary system. Imagine doing it without introducing such terms!) The second thought is at least as complex. But it also illustrates another problem. It is a thought about Kurt Cobain, not about (say) Jim Morrison. And it's about grunge, not about hip-hop. And too: a thinker who has no direct link to Kurt Cobain can nevertheless have this thought—presumably because she has a word which refers to Kurt Cobain. Put roughly, thoughts are about things, and you can't have a thought about a thing unless you have the right kind of "connection" with it. Language sometimes provides that connection [7, p. 2-3].

М ЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ:

Qui quaerīt, repērit: Опрацювання джерел.

• Ознайомтесь з термінологічним мінімумом до курсу.

• Опрацюйте основні джерела, починаючи з позначених курсивом і одночасно виконуючи завдання розділу Cogito ergo sum.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА Ветров А.А. Семиотика и ее основные проблемы. - М.: Политиздат, 1988. Дротянко Л.Г. Філософські проблеми мовознавства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Навчальна книга, 2002. – С. 5-10. Жданов Г.Б. Информация и сознание // Вопросы философии. – 2000. - № 11. – С. 97-104. Панов Е.П. Знаки, символы, языки – 2-е изд. доп. – М.: Знание, 1983. Розин В.М. Возможна ли семиотика как самостоятельная наука (методологический аналіз семиологических похода и исследований) // Вопросы философии. – 2000. - № 5. Руденко Д.И. Имя в парадигмах “философия языка”. – Х.: Основа, 1990. Степанов Ю.С. В трехмерном пространстве языка: Семиотические проблемы лингвистики философии искусства. – М.: Наука, 1985.

• Перегляньте джерела з переліку додаткової літератури та ресурси Інтернету для уточнення деталей і написання есе.

ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА: Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М.: Прогресс, 1989. Жоль К.К. Язык как практическое сознание (философский анализ). - К.: Высшая школа, 1990. Мир философии: книга для чтения. В 2-х ч. Ч. 1. Исходные философские проблемы, понятия и принципы. - М.: Политиздат, 1991. – С. 478-586. Теория познания. В 4-х т. Т. 2. Социально-культурная природа познания. - М.: Мысль, 1991. – С. 294-370. Локк Дж. Соч. в 3-х т. Т. 1. - М.: Мысль, 1985. – С. 459-567. Витгенштейн Л. Философские исследования // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. 16. – М.: Прогресс, 1985. – С. 79-128. І НТЕРНЕТ-РЕСУРСИ: www.philosophy.ru (сайт МДУ (м. Москва) – посилання, інформація, тексти рос. та іноземними мовами, методичні матеріали); www.katrechko.pisem.net (методичні матеріали, схеми, тексти контрольних робіт, філософські „задачі”, твори філософів з коментарями, посилання); www.text-semiotics.org (тексти та електронні посилання російською та іноземними мовами, електронні адреси дослідницьких центрів з семіотики); www.semiotics.ru (ресурси щодо різних напрямків теорії знаку)

Cogito ergo sum: Систематизація інформації.

• Утворіть кросворд з запропонованих термінів, записуючи їх визначення.

• Заповніть таблицю, користуючись джерелами. Занотуйте основні розходження між розумінням категорій „буття”, „мислення” та „мова” в філософії та лінгвістиці (див. додатково Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях. – М.: Просвещение, 1964.).

напрямок категорія	ФІЛОСОФІЯ	ЛІНГВІСТИКА
БУТТЯ
МИСЛЕННЯ
МОВА

• Спробуйте скласти до кожної парадигми філософії мови схему, яка б відображувала наступні особливості:

  • походження назви;

  • проблематика;

  • представники;

  • основні категорії.

L ittēra scripta manet: Робота з текстами та цитатами.

Прокоментуйте наступні точки зору на мислення та мову.