Тезаурус

АНТРОПОСЕМІОЗ – вивчення (рефлексія) людського досвіду як такого, що здійснюється дією знаків; включає всі знакові процеси, в які безпосередньо залучені людські істоти (передусім, мову).

ВЗАЄМОПОЗНАЧЕННЯ – площина семіозу, що визначає дискурс як поєднання полюсів „Я”, „іншого” та „інтерпретанта”.

ВТОРИННА МОВНА ОСОБИСТІСТЬ – свідомо сформована в процесі вивчення іноземної мови система фонових знань, необхідних для розуміння картини світу носіїв цієї мови.

ГЕРМЕНЕВТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ – пояснення, тлумачення та розуміння, співвіднесення інформації тексту з авторським баченням та власними переживаннями.

ГРАНИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ – доказ того, що будь-яке заперечення визнання розумних норм призводить до суперечності із самим собою.

ДЕКОНСТРУКЦІЯ – процедура відновлення контексту дискурсу, пошук „differance” (рух, завдяки якому мова або будь-який код „історично” створюється як сукупність відмінностей), множинності смислів.

ДЕКТИКА – розуміння суб’єкта як „діючої людини” в координатах егоцентричних слів (я-тут-зараз; ти – навколо тебе – тепер; він – там – тоді).

ДИСКУРС – спосіб діалогічно-аргументованого перевірення спірних домагань значущості стверджувальних та нормативних висловлювань (а також дій) з метою досягнення універсального консенсусу; інтерсуб’єктивний процес аргументативного взаєморозуміння.

ДИСКУРСИВНА ЕТИКА – етика відповідальності усіх учасників дискурсу за справедливість умов досягнення консенсусу.

ДІЯЧ – учасник дискурсу, що здатен самостійно продукувати інтенції та оцінки.

ЖИТТЄСВІТ (LEBENSWELT - життєвий світ) - дійсність, яка уможливлює порозуміння людей щодо ситуації, в якій вони стикаються; контекст природної життєвої практики та досвіду.

ЗООСЕМІОТИКА – вивчення досвіду людини як „лінгвістичної тварини”.

ІДЕАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ – аргументативний дискурс принципово рівноправних та рівновідповідальних представників усіх людських інтересів та домагань значущості.

ІЛОКУТИВНИЙ МОВЛЕННЄВИЙ АКТ - дія в процесі мовлення та за допомогою мовлення.

ІМПЛІКАТУРА – інформація, що є прихованою у повідомленні, тексті; спрямована на непряме здійснення впливу на адресата.

ІНТЕНЦІЯ (ЛК 7) – намір, що зумовлює використання стратегій впливу на адресата повідомлення.

ІНТЕРАКЦІЯ – взаємодія, що полягає в обміні інформацією, оцінками, реакціями у відношенні до адресату, адресанту та світу.

ІНТЕРСУБ’ЄКТИВНІСТЬ – сприйняття усіх учасників комунікації як суб’єктів, що здатні самостійно продукувати інтенції та реакції, а також брати участь в обговоренні норм.

КАТЕГОРИЗАЦІЯ – узагальнення значення терміну; операція встановлення відношень між знаками, їх класифікація за змістом.

КОМПРОМІС – досягнення згоди шляхом поступок з боку учасників взаємодії.

КОМУНІКАТИВНА ДІЯ – символічно опосередкована інтеракція, спрямована на досягнення порозуміння.

КОНЦЕПТ – термін, започаткований А. Вежбицькою для означення „знання смислу” носіями мови; існують концепт-мінімум та концепт-максимум, що вказують на фонові знання, необхідні для розуміння та використання певної мови.

ЛАКУНА – різниця у фонових знаннях та картинах світу, що викликає непорозуміння та труднощі тлумачення.

ЛОКУТИВНИЙ МОВЛЕННЄВИЙ АКТ - акт мовлення в звичайному змісті цього слова; інформування.

МАРГІНАЛЬНІСТЬ ПОНЯТТЯ – набуття поняттям міждисциплінарної значущості в процесі інтеграції наук.

„МІГРАЦІЯ” ТЕРМІНІВ – перехід мовних та мовленнєвих одиниць з одних культурних середовищ та сфер застосування в інші.

НАРРАТОЛОГІЯ – досліджує проблему жанру як форми відношення історії та культури.

НОРМА – мовні та ціннісні стереотипи, що засвоюються в процесі формування мовної особистості та вдосконалюються в процесі взаємодії індивідів.

ОНТОЛОГІЗМ – напрямок герменевтики Мартіна Хайдеггера (1889-1976); проголошує відкритість буття в мові як формі його самореалізації; визначає інтерпретацію як «здійснення буття», свідомість як встановлене буття.

ПЕРВИННА МОВНА ОСОБИСТІСТЬ - несвідомо сформована у мовному середовищі система фонових знань, що відповідає категорії „рідна мова”.

ПЕРЛОКУТИВНИЙ МОВЛЕННЄВИЙ АКТ - здійснення впливу на почуття, думки чи дії аудиторії.

ПИТОМО-ВИДОВИЙ ОБ’ЄКТИВНИЙ СВІТ – сукупність внутрішнього світу та життєсвіту, що уможливлюють обмін інформацією.

ПІРАМІДА АНТРОПОСЕМІОЗУ – схематичне зображення процесу позначення шляхом навернення уваги до взаємовідношень між певними аспектами продукування значень та їх тлумачення; складається з десяти площин, п’яти полюсів, десяти вісей.

ПОЗНАЧЕНЕ (signifie, сигнифікат) – об’єкт уяви чи свідомості, на який мовець намагається спрямувати увагу слухача.

ПОЗНАЧЕННЯ (signifiant, сигнифікант) - запропонований Ф. де Соссюром термін для засобів означення.

ПОРОЗУМІННЯ – адекватне сприйняття інформації, запропонованої в процесі комунікації, досягнення згоди.

ПРАГМАТИКА – розділ семіотики, що відповідає „філософії егоцентричних слів”, розглядає суб’єкт як діяча; досліджує відношення між знаковими системами та тими, хто ними користується.

ПРИЙНЯТНЕ – сумісна інформація, що надходить в процесі комунікації; уможливлює досягнення згоди між учасниками взаємодії.

РЕАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ – встановлення взаєморозуміння в процесі обміну інформацією між людьми під час участі у спільній ситуації.

РЕФЕРЕНЦІЯ – мислительна операція співвіднесення слова, яким позначається деяке явище чи предмет, з денотатом (тим, що позначається).

СЕМА – елементарна складова значення, зумовлює відмінність понять.

СЕМАНТИКА – розділ семіотики, що відповідає „філософії імені”, вивчає відношення між поняттям, знаком та значенням; досліджує знакові системи як засіб вираження значення та сенсу знаків і їх сполучень.

СЕМІОЗ – дія знаків, позначення (сигнифікація) як процес; як галузь семіотики започаткована Ч.С. Пірсом.

СЕМІОЛОГІЯ – запропонована Ф. де Соссюром назва для галузі, що досліджує суто лінгвістичні знаки.

СЕМІОТИКА – знання про семіоз, теоретичне пояснення знаків і того, що вони чинять; наука, що досліджує дію знаків в контексті різних аспектів причинності.

СИГНИФІКА – галузь, що досліджує механізми позначення та виникнення знаків.

СИНТАКТИКА – розділ семіотики, що відповідає „філософії предикату”, розглядає сукупність відношень у реченні як у структурі, що є лінгвістичною формою зображення факту; досліджує структуру сполучень знаків і правила їх утворення і перетворення безвідносно до значення цих знаків.

СПІЛЬНОТА – соціальний стан, що будується на регулюванні діяльності за допомогою ціннісно-нормативних факторів.

СТРАТЕГІЧНА ДІЯ – цілераціональна дія, що відображує суб’єкт-обєктні відносини, спрямовані на реалізацію власних інтересів.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ – визнання значущості відмінних картин світу.

ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА ПРАГМАТИКА – напрямок комунікативної практичної філософії, що досліджує нормативні передумови аргументації в термінах граничного обґрунтування, досягнення універсального консенсусу, обговорення норм у реальному практичному дискурсі.

УЗВИЧАЄННЯ – аспект кодування, який створює такий контекст життєсвіту та фізичних відношень, що стає єдиною текстурою людського досвіду; реалізується за допомогою мови як лінгвістичного коду.

ФРЕЙМ – елементарні фонові знання, що забезпечують адекватне розуміння повідомлення.

ЧУЖОРІДНЕ – унікальні риси картини світу учасників взаємодії, забезпечують співіснування індивідів з різними картинами світу.

INNENWELT – інформаційний потенціал, досвід, що уможливлює для індивіда пошуки свого шляху в навколишньому середовищі та впровадження себе у мережу комунікацій, інтересів та засобів існування, спільних з іншими індивідами однорідного виду.

UMWELT – навколишнє середовище, вибірково відтворене й організоване відповідно до питомих потреб та інтересів окремого організму.

BASIC NOTIONS

Sign theory / semiotics – теорія знаків, семіотика

Phantasm – фантасма (ментальний образ), Т. Гоббс

Representamen – об’єкт, частина семіотичного трикутника Ч.С. Пірса

Interpretant – значення, частина семіотичного трикутника Ч.С. Пірса

Signifier – позначення, форма, Ф. де Соссюр

Signified – позначене, поняття, Ф. де Соссюр

Semantics – семантика, парадигма філософії імені

Syntax – синтактика, парадигма філософії предикату

Pragmatics – прагматика, парадигма філософії егоцентричних слів

Semiosis – семіоз, дія знаку, Ч.С. Пірс

Zoosemiosis ‑ зоосеміоз

Phytosemiosis ‑ фітосеміоз

Physiosemiosis ‑ фізіосеміоз

Anthroposemiosis – антропосеміоз

Thing – фізичний об’єкт, зображення

Object – когнітивний об’єкт, знак

Sign ‑ знак

Sign system – знакова система

Symbol  ‑ символ

Pattern – патерн, модель досвіду

IdeaTheory of Meaning – значення як внутрішня ідея

Use Theory of Meaning – значення як сфера використання

Radical translation – радикальний переклад

Text ‑ текст

Context ‑ контекст

Hermeneutics – герменевтика, теорія розуміння

Umwelt / species-specific objective world – питомо-видовий світ

Innenwelt – внутрішній світ

Lebenswelt – життєвий світ

Discourse ‑ дискурс

Real participant – безпосередній учасник

Hypothetical participant – гіпотетичний учасник

Intention ‑ намір

Consensus ‑ консенсус

Compromise ‑ компроміс

Ordinary language philosophy – філософія повсякденної мови

Language game – мовна гра, Л. Вітгенштайн

Speech act – мовленнєвий акт (МА)

Descriptive fallacy – мова як дія, а не опис, Дж. Остін

Constative – констатив, МА, що може бути істинним чи хибним; Дж. Остін

Performative – перформатив, МА, що може бути «щасливим» чи ні; Дж. Остін

Ritualized performative – ситуативний перформатив

Indirect speech act – непрямий мовленнєвий акт

Locution – локутивний аспект МА, Дж. Сьорл

Illocution – ілокутивний аспект МА, Дж. Сьорл

Perlocution – перлокутивний аспект МА, Дж. Сьорл

Frames – фрейм, фонове знання, Т. ван Дейк

Implicature – імплікатура, П. Грайс

Motivation type – тип мотивації, В. Паккард

Target group – цільова аудиторія

Symmetrical model of a dialogue – симетрична модель діалогу, М. Бубер

Asymmetrical model of a dialogue – асиметрична модель діалогу, Е. Левінас

We, Other and Alien – категорії інакшості «Свій», «Інший» та «Чужий»

Positive social face – позитивне соціальне обличчя, П. Браун

Negative social face – негативне соціальне обличчя, П. Браун

Social-cultural code of common – соціокультурний код прийнятного

Social-cultural code of unique – соціокультурний код чужорідного

Co-operative principle – принцип кооперації, П. Грайс

Maxim of quantity – максима кількості

Maxim of quality – максима якості

Maxim of relation – максима відношення

Maxim of manner – максима засобу

Social practice – соціальна практика

Terms migration – міграція термінів

Sapir-Whorf theory of linguistic relativity – теорія лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа

Primary linguistic personality – первинна мовна особистість

Secondary linguistic personality – вторинна мовна особистість

Bilingualism ‑ білінгвізм

Symmetrical b. – симетричний білінгвізм

Asymmetrical b. – асиметричний білінгвізм

Autonomous b. – автономний білінгвізм

Mixed / hybrid b. – сумісний білінгвізм

Interference – інтерференція

Diglossia ‑ діглосія

Plurilingualism ‑ плюрилінгвалізм

Psychogeographical drift – психогеографічний дрейф, вивчення знаків і символів у соціальному просторі

Intervention art – мистецтво «втручання», семіотичні зміни у соціальному просторі

PERSONALITIES

Aristotle John Langshaw Austin

Plato John Searle

John Locke Paul Grice

Thomas Hobbes George Simmel

Charles Sanders Pierce Ralf Dahrendorf

Ferdinand de Saussure Edward Sapir

Charles W. Morris Benjamin Lee Whorf

Van Dijk Thomas Albert Sebeok

Jurgen Habermas John Deely

Jacob fon Uexkull Martin Champen

Ludwig Wittgenstein Bertrand Russel