7.5. Податкове регулювання економіки.

Податкова система – це сукупність податків, що стягують виконавчою владою з фізичних і юридичних осіб, а також методи й принципи оподатковування.

Механізм функціонування податкової системи й податкове регулювання економіки є не тотожними поняттями. Якщо виходити із прямого впливу на економіку країни, то податкова система покликана забезпечити надходження доходів у бюджет країни. У цьому випадку податкова система становить основу фіскальної політики держави. Фіскальна політика – сукупність заходів, здійснюваних у рамках державного бюджету й позабюджетних фондів і спрямована на фінансове забезпечення державної економічної політики.

Виходячи з регулювання економічних процесів податкові методи опосередковано впливають на хід економічного розвитку.

Податкові методи державного регулювання економіки представляють собою особливу форму економічних нормативів, єдиних для всіх суб'єктів господарського процесу. Податкові методи в регулюванні застосовуються для:

• забезпечення додаткових стимулів діяльності, що відповідає інтересам економічної політики держави;

• компенсації виробникам підвищених фінансових витрат за рахунок економії на податкових платежах;

• стимулювання попиту через зменшення величини непрямих податків;

• обмеження діяльності, що не відповідає інтересам державної економічної політики.

Податкове регулювання базується на встановленні єдиних видів податків для всіх платників. У той же час вилучення коштів у бюджет здійснюється з урахуванням масштабів і можливостей відторгнення. Податкове регулювання дозволяє зосередити в руках держави значні ресурси, необхідні для рішення проблем соціально-економічного й науково-технічного розвитку. Податки не повинні послабляти зацікавленість підприємців у своїй діяльності або законних формах її діяльності. Вони також не повинні знижувати рівень реальних доходів населення нижче припустимого рівня. Система оподатковування повинна бути такий, щоб держава одержувала можливість мати додаткові відрахування, а підприємці - додатковий дохід. Зниження податків звичайно веде до збільшення доходів і стимулюванню господарської діяльності, збільшенню інвестицій, росту зайнятості, підйому економічної кон'юнктури. І навпаки, ріст податків супроводжується зниженням господарської активності. Держава, маневруючи податковими ставками, має можливість впливати на плин економічних процесів, інтенсивність капітальних вкладень, фонд споживання й рівень цін.

Диференціація податків по галузях і регіонам дозволяє державі регулювати структурні зрушення в економіці, змінювати роль окремих областей і виробництв у загальному балансі народного господарства.

Найпоширенішою формою податкового регулювання є надання пільг виробникам товарів і послуг. При цьому їхньому оподатковуваному прибутку виключаються витрати, у збільшенні яких зацікавлена держава. У практиці державного регулювання застосовується також метод зменшення ставок податку, наприклад, для стимулювання розвитку підприємництва. При необхідності стимулювання споживчого попиту застосовується зниження ставок непрямих податків і збільшення розміру неоподатковуваного податком рівня доходів. Пільги на особисті доходи, як правило, стимулюють залучення інвестицій через вкладення в акції й інші цінні папери підприємств. У цьому випадку найбільш доцільним є зниження прогресивного оподатковування й виключення з оподатковуваного доходу коштів, спрямованих на придбання акцій.

Накопичений досвід проведення економічної реформи, невдачі й невирішені проблеми, завдання її розвитку й поглиблення висувають у якості однієї з найважливіших проблем вироблення більше ефективних важелів впливу на виробництво. Невідкладність такої постановки питання диктується також необхідністю вживання радикальних заходів по оздоровленню фінансового становища в країні на основі радикальної податкової реформи.

Досягнення єдності у фінансових взаєминах держави з підприємствами може бути забезпечено тільки на основі податкових методів, що створюють підприємствам рівні умови у використанні коштів, що заробляють. Масштаб і значення вдосконалювання податкових методів регулювання відносин підприємств із державою дозволяє оцінити його як податкову реформу.

Система податків є одним з головних інструментів втручання держави в господарську діяльність підприємств. Через податки забезпечується безпосередній зв'язок загальнодержавних інтересів з госпрозрахунковими інтересами підприємств.

Податкова система забезпечує концентрацію в безпосереднім розпорядженні держави фінансових ресурсів, необхідних для рішення стратегічних завдань економічного розвитку країни, зміцнення її обороноздатності, структурної перебудови економіки, а також для рішення інших найважливіших загальнодержавних економічних соціальних завдань.

Через податки, пільги й фінансові санкції, що є невід'ємною частиною системи оподатковування, держава висуває єдині вимоги до ефективності ведення господарства, стимулює досягнення комерційних цілей, раціональне використання підприємствами доходу, створюючи при цьому рівні умови всім учасникам суспільного виробництва. Введення податкових методів фінансово-економічних відносин є важливим господарсько-політичним актом. У сполученні з іншими мірами вони створюють необхідні передумови для формування й функціонування єдиного ринку.

Податки являють собою обов'язкові платежі, що стягують державою по законодавчо встановлюваних принципах і нормам, які враховують, по-перше, стан економіки, по-друге, кон'юнктуру ринку, по-третє, темпи інфляції, по-четверте, розміри бюджетного дефіциту, по-п'яте, стан платіжного балансу країни, і нарешті, по-шосте, рівень життя народу.

Таблиця 7.5

Функції податкової системи держави

№ п/п	Функції	Напрямку реалізації
1	Регулювання	Фінансово-господарська діяльність виробників товарів і послуг
2	Стимулювання	Пріоритетний розвиток окремих виробництв і регіонів
3	Обмеження	Економічно необґрунтоване зростання прибутку монопольних утворень
4	Фіскальні	Дохідна частина бюджету
5	Антиінфляційні	Обмеження росту цін і доходів виробників

Регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств досягається забезпеченням рівнонапружених вимог держави й ефективного виробництва. Стимулювання пріоритетного розвитку перспективних і важливих для держави виробництв здійснюється шляхом додання стимулів для рішення народногосподарських програм, експорту й імпорту й інших стратегічних напрямків реалізації економічної політики держави. У такому ж напрямку реалізується функція обмеження, стримуючи монопольне положення на ринку окремих виробників. Фіскальна функція податкової системи проявляється в забезпеченні наповнення бюджетів всіх рівнів, а антиінфляційна - підтримує збалансованість вартості суспільного продукту й переходить у розпорядження держави й підприємств фінансових ресурсів, використовуваних на споживання й нагромадження.

Реалізація зазначених функцій, на нашу думку, створює нову правову й економічну основу взаємин підприємств із державою, а також один з одним на товарних і фінансових ринках.

Система податків будується на основі єдиних принципів для всіх суб'єктів господарювання. При цьому ключовою вимогою є недопущення подвійного оподатковування, стабільність у сполученні із гнучкістю, простота й доступність, визначеність, що виражається в завчасному встановленні ставок, а також правил обчислення й сплати податків. Все це покликано забезпечити захист госпрозрахункових інтересів підприємств від впливу адміністративно-командного втручання в господарську діяльність.

Система оподатковування повинна передбачати створення необхідних умов для подальшого вдосконалювання ринкових принципів діяльності підприємств, конкуренції між ними. Податкова політика повинна сприяти формуванню економічних і правових гарантій від спроб представників “тіньової” економіки підкорити діяльність підприємств приватновласницьким, груповим інтересам.

Податковий механізм повинен гарантувати невтручання контролюючих і управляючих органів у господарську діяльність підприємств, обмежувати необґрунтоване втручання й регламентацію на різних етапах виробничого циклу - від проектування й створення нових видів виробів, по організації гарантійного ремонту й сервісного обслуговування споживачів. Законодавчий захист платника податків від сваволя податкових служб повинен сполучатися із твердою відповідальністю їх за вкриття доходів від оподатковування. Система податків повинна виключати “подвійне” (“потрійне”) оподатковування, сполучити централізоване управління податковою політикою із гнучкістю оподатковування. Така гнучкість припускає можливість щорічного законодавчого уточнення ставок податків відповідно до тенденцій соціально-економічного розвитку країни й економічної кон'юнктури регіону. Ставки податків можуть бути “плаваючими”, а правила їхні застосування повинні бути стабільними.

Механізм оподатковування й державного регулювання доходів, що утворюється за результатами хазяйновитої-господарчої-виробничо-господарської діяльності, крім мобілізації фінансових ресурсів на суспільні потреби, повинен забезпечити дію економічних мотивацій цієї діяльності відповідно до потреб народного господарства. На етапі формування ринкової економіки й структурних перетворень у промисловості такі мотиваційні впливи, на наш погляд, повинні бути ефективними.

Насамперед, вони покликані стимулювати зацікавленість у збільшенні фізичного обсягу виробництва товарів і послуг на основі максимального використання виробничих потужностей з метою насичення ринку конкурентоспроможної продукції.

Немаловажне значення має спонукання до ефективного використання наявних ресурсів як джерела задоволення потреб народного господарства в промисловій продукції. І нарешті, такий механізм повинен забезпечувати економічну зацікавленість у використанні доходів промислових підприємств на інвестиції в технологічне переозброєння виробництва, формування ефективної ринкової й соціальної інфраструктури. Одночасно із цим за допомогою податкового механізму необхідно забезпечити збалансоване співвідношення грошових видатків і їхнього товарного покриття, що виключає контрольовану інфляцію.

Стимулювання можливості діючого механізму оподатковування й регулювання доходів, ступінь їхньої відповідності потребам розвитку народного господарства в остаточному підсумку визначають рівень і напрямки економічної реформи, а також показує ступінь економічного росту й господарської стабільності промислових підприємств. На жаль, введення в дію нової модифікації оподатковування й регулювання доходів істотно не змінилася форми утворення доходів і, відповідно, залишилися незмінними економічні мотивації їхньої діяльності.

Практика застосування податку на додану вартість показує його дискримінаційний характер стосовно виробника. На думку багатьох економістів він виконує роль руйнівника виробництва. Сплата його до реалізації продукції постійно загрожує інфляційним сплеском, тому що він не підкріплений купівельною спроможністю населення.

Діюча система оподаткування прибутку не стимулює хазяйновиту-господарчу-виробничо-господарську діяльність. При меншій питомій вазі матеріальних витрат дія факторів зміни цін на продукцію й росту обсягу виробництва очевидно буде відносно підсилюватися, а вплив факторів економії матеріальних ресурсів знижуватися. У матеріалоємних галузях промисловості фактор економії матеріальних ресурсів буде ведучим. З огляду на, що збільшення цін не вимагає технічних і організаційно-економічних зусиль із боку апарата управління, і, тим самим, не стимулює діяльність цієї категорії працівників, варто очікувати, що фактор росту цін і надалі буде відігравати істотну роль.

Будь-яка сума інвестицій зменшує можливості збільшення фонду споживання. Пільги по оподатковуванню фактично стали фіктивними, тому що вони в більшій мірі знижують обсяг прибутку, що могла бути використана на збільшення фонду споживання.

На наш погляд, діяльність механізму оподатковування в певній мірі сприяє стабілізації сформованої обстановки, не допускаючи подальшого спаду виробництва. Однак він може стати фактором консервації сформованого кризового стану економіки, тому що на його основі перспективи прогресивних змін перетворень мінімальні.

Податкова система не може й не повинна зважати на розходження між підприємствами по рентабельності, фінансовому стану, технічному рівню, а також розміру заробітку працівників. Ці розходження обумовлені результатами роботи самих підприємств. Вона повинна будуватися на принципах самостійності й відповідальності платників податків за свої дії. Держава не повинна пристосовуватися до особливостей виробників. Підприємства платники податків повинні здійснювати свою діяльність за однаковими для всіх законами і правилами.

Податкова реформа повинна стати одним з вузлових елементів формування розвиненого ринку, оскільки зміни в економічних відносинах, які вона спричиняє, принципово важливі для його нормального функціонування.