- •Кучеренко в.Р., Андрейченко а.В., Карпов в.А., Левинський с.В.
- •Одеса - 2011
- •1. Зміст курсу державне регулювання національної економіки (дрне): загальне і особливе.
- •2. Об'єктивна необхідність і можливість державного регулювання національної економіки.
- •3. Об’єкти і суб’єкти державного регулювання економіки
- •20. Тіньовий сектор національної економіки.
- •Тема 1. Зміст курсу державне регулювання національної економіки (дрне): загальне і особливе.
- •1.2. Національна економіка як соціально-економічна система країни.
- •1.3. Державне управління і регулювання.
- •1.4. Структура соціально-економічної системи держави.
- •Тема 2. Об'єктивна необхідність і можливість державного регулювання національної економіки.
- •3. Необхідність вирівнювання зовнішніх ефектів.
- •2.3. Пряме й непряме державне регулювання національної економіки.
- •2.4. Мета і логіка державного регулювання національної економіки.
- •2.5. Функції державного регулювання національної економіки.
- •2.5. Організація державного регулювання економіки.
- •Тема 3. Об’єкти і суб’єкти державного регулювання економіки
- •3.2. Структура і пропорції національної економіки.
- •3.2. Механізм ринкового регулювання економіки.
- •Програма комплексного дослідження ринку
- •3.4. Сектори національної економіки.
- •3.4.1. Державний сектор економіки
- •3.4.2. Реальний сектор економіки
- •3.4.3. Домашнє господарство в національній економіці
- •Тема 4. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки.
- •4.2. Основні теоретичні концепції і фундаментальні положення національної економіки.
- •4.3. Основні характеристики і якості економічних циклів в національній економіці.
- •4.4. Загальногосподарська кон’юнктура.
- •Тема 5. Методи і моделі розрахунку і аналізу макроекономічних показників і пропорцій
- •Баланс національної економіки (бне).
- •5.3. Система національних рахунків.
- •5.4. Схема і модель мгб виробництва і розподілу продукції.
- •Тема 6. Нормативний і балансовий методи розрахунку макроекономічних показників
- •6.1. Система методів регулювання економіки.
- •6.2. Сутність нормативного методу;
- •6.3. Сутність балансового методу;
- •6.1. Система методів регулювання економіки.
- •6.2. Сутність нормативного методу.
- •6.3. Сутність балансового методу.
- •Тема 7. Основні форми і інструменти регулювання національної економіки
- •7.1. Система форм державного регулювання національної економіки.
- •Загальна класифікація форм впливу на економіку
- •7.2. Правові й адміністративні методи державного регулювання економіки.
- •7.3. Бюджетне регулювання економіки.
- •7.4. Фінансово-кредитне регулювання економіки.
- •7.5. Податкове регулювання економіки.
- •7.6. Державна політика в сфері відновлення основних фондів.
- •7.7. Державне підприємництво.
- •Тема 8. Прогнозування й макроекономічне планування
- •8.1. Державне прогнозування й макроекономічне планування.
- •Завдання прогнозування й макроекономічного планування в сучасних умовах
- •9.2. Прогнозування народногосподарських процесів.
- •9.3. Зміст і логіка державного планування.
- •9.5. Система методів державного прогнозування і планування.
- •9.6. Цільові комплексні програми.
- •Тема 9. Державне регулювання суспільного виробництва, темпів і пропорцій економічного росту.
- •9.1. Розрахунки основних макроекономічних показників.
- •9.2. Темпи і пропорції економічного росту.
- •9.3. Збалансованість національної економіки.
- •9.1. Розрахунки основних макроекономічних показників.
- •Взаємозв'язок показників внп (цифри умовні)
- •9.2. Темпи і пропорції економічного росту.
- •9.4. Збалансованість національної економіки.
- •Тема 10. Структурна перебудова національної економіки.
- •10.1. Структурні зрушення національної економіки
- •10.2. Інвестиційна складова структурних зрушень національної економіки. Національний інвестиційний ринок.
- •10.3. Капіталовкладення та їх ефективність.
- •10.1. Структурні зрушення національної економіки.
- •1. Коефіцієнти росту
- •2. Темпи росту
- •3. Темпи приросту
- •10.2. Інвестиційна складова структурних зрушень національної економіки. Національний інвестиційний ринок.
- •10.3. Капіталовкладення та їх ефективність.
- •Тема 11. Державне регулювання промислового виробництва.
- •11.1. Основні методи та засоби державного регулювання промисловості.
- •11.2. Визначення потреби держави в промисловій продукції та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •11.1. Основні методи та засоби державного регулювання промисловості.
- •Цілі промислової політики:
- •Варіанти проведення промислової політики для України:
- •Основними формами державного регулювання промисловості є:
- •Важелями державного впливу на розвиток промисловості є:
- •11.2. Визначення потреби держави в промисловій продукції та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •Розрахувати загальну потребу у продукції (частина «Розподіл»),
- •Баланс виробничих потужностей
- •Тема 12. Державне регулювання апк
- •12.1. Особливості аграрного сектору економіки.
- •12.2. Визначення потреби держави в продукції сільського господарства та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •12.3. Державне регулювання в сільському господарстві.
- •12.4. Особливості аграрного сектору економіки.
- •12.1. Особливості аграрного сектору економіки.
- •Цілі державного регулювання апк :
- •11.2. Визначення потреби держави в продукції сільського господарства та обґрунтування можливостей їх задоволення.
- •12.3. Державне регулювання в сільському господарстві.
- •Тема 13. Державне регулювання надання транспортних послуг.
- •13.1. Транспортна система національної економіки.
- •13.2. Показники розвитку транспортного комплексу держави.
- •13.1. Транспортна система національної економіки.
- •13. 2. Показники розвитку транспортного комплексу держави.
- •12.3. Форми та механізми державного регулювання розвитку транспорту.
- •Тема 14. Державне регулювання ринку праці.
- •14.1. Трудовий потенціал національної економіки.
- •14.2. Регулювання ринку праці, баланси ринку праці
- •14.1. Трудовий потенціал національної економіки.
- •Функціонування ринку праці здійснюється на таких принципах:
- •Дії держави на ринку праці мають бути спрямовані на:
- •14.2. Регулювання ринку праці, баланси ринку праці.
- •Зведений баланс трудових ресурсів в Україні
- •Баланс ринку праці
- •Баланс робочої сили
- •Тема 15. Держане регулювання соціальних процесів і оплати праці.
- •15.1. Державне регулювання соціальної сфери і соціальних процесів.
- •15.2. Державне регулювання оплати праці, доходів та якості життя населення.
- •15.1. Державне регулювання соціальної сфери і соціальних процесів.
- •15.2. Державне регулювання оплати праці, регулювання доходів.
- •Цілі регулювання оплати праці:
- •7) Соціальне середовище:
- •8) Фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток.
- •9) Екологічну ситуацію:
- •Тема 16. Державне регулювання сфери товарного обігу.
- •16.1. Структура споживчого ринку.
- •16.2. Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури.
- •16.1. Структура споживчого ринку.
- •Прямі методи:
- •16.2. Показники виробництва споживчих товарів, збутової і торговельної кон'юнктури.
- •Тема 17. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.1. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.2. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави.
- •17.1. Механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •17.2. Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави
- •Тема 18. Державне регулювання розвитку регіонів.
- •18.1. Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •18.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •18.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •18.1. Регіональна економічна політика, її сутність та завдання.
- •18.2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави.
- •18.3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
- •19.1. Державна інноваційна політика та форми державного регулювання розвитку науки і техніки.
- •19.2. Особливості ринку науково-технічної продукції
- •1. Науково-технічна продукція.
- •2. Дослідні зразки (партії) нової продукції.
- •3. Послуги виробничого характеру.
- •19.3. Показники ринку науково-технічної продукції
- •Тема 20. Тіньовий сектор національної економіки
- •20.1. Сутність тіньової економіки і кримінальної економічної діяльності.
- •20.2. Принципи, форми і методи функціонування тіньової економіки.
- •20.3. Тіньовий сектор економіки України на сучасному етапі.
- •20.4. Оцінка тіньового обороту і методи боротьби з тіньовою економікою.
- •Рекомендована література
5.3. Система національних рахунків.
Система національних рахунків (СНР) є одним з найважливіших інструментів державного регулювання в країнах ринкового господарства. Вона являє собою сукупність балансових таблиць, що на основі бухгалтерського принципу подвійного запису в агрегованому вигляді характеризує економічний оборот у масштабі країни.
Сучасний розвиток СНР почався в 1930 р., коли після світової економічної кризи 1929-1933 р. стало ясно, що винятково стихійний характер розвитку капіталістичної економіки становить не перевагу, а, скоріше, небезпеку для суспільства. Виникла проблема активної участі держави в управлінні економічним розвитком. Відповідно на перший план висунулося завдання комплексного макроекономічного аналізу й прогнозування, що дозволяють створювати потрібну модель суспільства. Розвиток світової економіки й економічної науки із застосуванням математичних методів і міжгалузевого балансу дозволило створити високоефективну систему національних рахунків, узагальнену під егідою ООН і використовувану у всіх розвинених країнах.
Принципове розходження методології СНР і БНГ полягає у визначенні сфери виробництва. Під виробництвом у СНР розуміється соціально-організована діяльність по створенню благ і послуг. У виробничу діяльність, крім товарного виробництва, включається нетоварне виробництво державних органів і домашніх господарств.
Інша найважливіша особливість методології СНР полягає в тому, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість, що відповідає в термінології БНГ умовно чистої продукції. Повна вартість (валовий випуск) благ або послуг, вироблених якою-небудь галуззю або групою виробників, включає, крім доданої вартості, також і проміжне споживання. Додана вартість характеризує внесок конкретної сукупності чинників виробництва в створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість у СНР як внесок кожного окремого виробника розглядається не стосовно продукту, а стосовно виробника. На відміну від балансу народного господарства національне рахівництво розглядає процес суспільного відтворення одночасно у двох аспектах: як баланс виробництва й споживання благ і послуг, з одного боку, і як процес створення й розподілу доходів, з іншого.
Однієї з основних характеристик СНР є опис розподілу доходу, що виникає у виробництві. У масштабах економіки розташований національний доход відповідає чистому внутрішньому продукту, скорегованому на сальдо доходів у відносинах із закордоном. Також подвійно враховується нагромадження, якому відповідає сума інвестицій (заощаджень) і сальдо кредитно-фінансових засобів.
Система національних рахунків оперує властивими їй економічними категоріями типу: інституціональні одиниці, економічні сектори, рахунки, що балансують статті й ін. Інституціональні одиниці виступають як базис одиниці обліку в СНР, під якими розуміються такі економічні одиниці або спільності, які мають єдність поводження й можуть самостійно володіти активами й відповідати за своїми обов'язками. Інституціональні одиниці вправі від свого імені приймати рішення, що стосуються економічної діяльності й проведення операцій з іншими інституціональними одиницями, тобто вони є юридичною особою. Економічні потоки, що відповідають діям інституціональних одиниць, є операціями. У СНР виділяються три види інституціональних одиниць: домашні господарства, юридичні й соціальні спільності у вигляді корпорацій (під корпораціями в СНР розуміються також виробничі інституціональні одиниці, які юридично відділені від домашніх господарств) і неприбуткових установ, центральні, окружні й місцеві урядові заклади, а також фонди соцстраху.
Об'єднання інституціональних одиниць відповідно до того або іншого типу економічного поводження дозволяє розділити економіку на економічні сектори. Сектори економіки безпосередньо не відповідають названим трьом видам інституціональних одиниць. У системі національних рахунків, прийнятої ООН, виділяються чотири головних економічних сектори економіки:
сектор нефінансових корпорацій охоплює інституціональні одиниці, які зайняті виробництвом реалізованих на ринковій основі товарів і послуг;
сектор фінансових корпорацій охоплює інституціональні одиниці, зайняті фінансовим посередництвом, а також допоміжною фінансовою діяльністю;
загальноурядовий сектор охоплює інституціональні одиниці, які відповідальні за прийняття політичних рішень, економічне регулювання, а також виробляють неринкові послуги для особистого й колективного споживання й здійснюють перерозподіл національного доходу й багатства. До складу загальноурядового сектора включаються центральні, окружні й місцеві органи управління, фонди соціального страхування й неприбуткові установи, підконтрольні урядовим органам;
сектор домашніх господарств охоплює всіх фізичних осіб, які здійснюють в економіці функцію споживання, а також вироблені на ринковій основі товари й послуги (не фінансові), некорпоратизовані підприємства, що перебувають у володінні членів домашніх господарств, які неможливо відокремити від них ні з юридичної, ні з економічної точок зору.
Рахунки в СНР реєструють операції, пов'язані з деякими специфічними аспектами економічного життя. Балансуючими статтями в рахунках є найбільш значимі вимірники економічних явищ. Звичайно в них розкривається головний зміст рахунку, та інформація, що є основою для складання наступних рахунків системи. Назва балансуючих статей пов'язане з тим, що вони являють собою результуючі показники рахунків і визначаються по залишковому принципі.
Всі балансуючі статті розглянутої СНР ООН визначаються як на “валовій”, так і на “очищеній” основах. “Валовими” є показники, обчислювальні з обліком величини споживання основного капіталу, а “очищеними” – показники, що не враховують величину споживання основного капіталу. “Очищені” балансуючі статті звичайно мають набагато більше, у порівнянні з “валовими”, аналітичне значення. Однак “валові” балансуючі статті звичайно легше (мається на увазі статистика закордонних країн) піддаються вирахуванню. Для того щоб знайти компроміс між цими двома варіантами рішень у розглянутій системі, запропоновано використати двояке подання балансуючих статей, обчислювальних як на “валовій”, так і на “очищеній” основах.
Основною й найбільш розвитою формою подання економічних явищ у СНР є рахунки, які, як і система бухгалтерського обліку, будуються за принципом подвійного запису. У рахунках всі потоки реєструються двічі: перший раз як надходження ресурсів або зміна пасивів, а другий – як використання наявних ресурсів або зміна активів. Саме цей принцип дозволяє здійснювати перевірку правильності складання всіх рахунків СНР. Разом з тим слід зазначити, що рахунки не є єдиною можливою формою подання економічних явищ у СНР. Іншою такою формою є матрична. Яскравим прикладом використання матричної форми в СНР є міжгалузевий баланс. У матричному варіанті кожний рахунок представлений рядом парних рядків і стовпців. На відміну від рахунків, у матрицях кожна операція представлена єдиним записом, що відображається на перетинанні відповідних стовпців і рядків. Перевага матричної форми полягає в тім, що вона є дуже ємною по своїй інформаційній насиченості. Недолік його полягає в тому, що вона не надає можливість перевірити правильність складання рахунків. У розглянутій СНР ООН зроблена серйозна спроба пов’язати ці дві форми шляхом подання зведених рахунків у матричній формі. При викладі взаємозв'язку основних явищ економічного обороту в СНР використається традиційний підхід – форма рахунків. Під економічним оборотом у макроекономіці розуміється циркулюючий в економічній системі потік товарів і послуг, що врівноважується зворотним потоком грошових платежів.
В основі побудови СНР лежить схема економічного обороту. Вона розглядається в умовах можливої нерівноваги економічної системи, а також з урахуванням зв'язків з іншими країнами. Для умови нерівноваги економічної системи характерне перевищення заощаджень над інвестиціями, або навпаки, що створить чисті позички або чисті позики. Крім того, у СНР, на відміну від спрощеної схеми економічного обороту, показано, як у результаті кругообігу реальних і грошових потоків за обчислювальний проміжок часу змінюються багатство країни (активи) і її зобов'язання (пасиви) стосовно інших країн.
Зв'язок країни з іншими державами викликає необхідність вирахування рахунків у СНР як на “національній”, так і на “внутрішній” основах. “Національні” показники завжди пов'язані з національною економікою країни, що складається з інституціональних одиниць, що є резидентами економічної території країни, що поширюється й за її межі. “Внутрішні” показники характеризують діяльність як резидентних, так і нерезидентних інституціональних одиниць на географічній території країни. Необхідність виділення як “національних”, так і “внутрішніх” показників у СНР пов'язана з тим, що, наприклад, частина доходів може бути отримана резидентами країни за кордоном, тобто на економічній, а не на географічній території країни (у випадку, коли частина громадян-резидентів тимчасово працює за кордоном або коли фірми-резиденти частину своїх доходів одержують від економічної діяльності на території інших країн).
У СНР розрахунок показників як на “національній”, так і на “внутрішній” основах має велике аналітичне значення. Якщо, наприклад, величина національного продукту країни перевищує величину внутрішнього продукту, то це означає, що резидентні одиниці даної країни одержують на території інших держав більше доходів, чим нерезидентні одиниці на її власній території. Залежно від конкретних цілей макроекономічного аналізу можуть використатися як “національні”, так і “внутрішні” показники СНР. Наприклад, при аналізі виробництва найбільш прийнятні внутрішні показники, оскільки виробнича діяльність завжди має територіальну прив'язку. При аналізі потоку доходів більшу аналітичну цінність представляють національні показники, оскільки вони дають уяву про те, якими доходами розташовує національна економіка (незалежно від того, де вони створені). Найбільш зручну можливість переходу від національних показників до внутрішніх надає платіжний баланс. У зв'язку із цим складання платіжного балансу країни на регулярній основі варто розглядати як одну з важливих передумов побудови всієї СНР.
Всі однорідні рахунки СНС об'єднані у відповідні блоки: “Поточні операції”, “Накопичувальні операції”, “Балансові рахунки”, “Товари й послуги”, “Зовнішні операції”.
Всі рахунки, що входять у блок “Поточні операції”, пов'язані з першою фазою економічного обороту, виробництвом, утворенням і використанням доходів. Останньою балансуючою статтею всіх поточних рахунків є заощадження, тобто та частина доходів, створених у виробництві, що не була використана для кінцевого споживання. У правій частині всіх рахунків поточних операцій відображаються ресурси, у лівій – використання ресурсів для проведення поточних операцій. Кожний поточний рахунок як ресурси відбиває, як правило, що балансує статтю попереднього рахунку.
Таблиця 5.1.
Рахунок присвоєння первинних доходів
Використання |
Ресурси |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Другою фазою економічного обороту є накопичувальні операції, які відображаються в блоці “Накопичувальні операції”. Метою складання накопичувальних рахунків є відбиття зміни в активах, пасивах і чистій вартості (різниця між активами й пасивами) у розрізі кожного сектора й економіки в цілому. Тому форма побудови накопичувальних рахунків відрізняється від форми побудови поточних рахунків. У правій частині замість “ресурсів” відображаються зміни пасивів і чистої вартості, а в лівій – замість “використання” – зміни в активах. Оскільки заощадження є балансуючою статтею всіх поточних операцій, те саме вони відіграють в вхідному потоці накопичувальних рахунків.
Таблиця 5.2
Рахунок капіталу
Зміни в активах |
Зміни в пасивах і ЧВ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Балансові рахунки в СНР відображають наявність у країні або певному секторі активів, пасивів і чистої вартості в момент складання балансу. У лівій частині балансових рахунків показуються активи, у правій – пасиви й чисту вартість. Всі балансові рахунки складаються із трьох самостійних балансів: баланс, що відкривається, зміни в балансі і баланс, що закривається.
Таблиця 5.3
Зміна в балансі
Активи |
Пасиви |
|
|
а) виробничих; б) невиробничих |
(втрати) від володіння |
|
|
У результаті поточних і накопичувальних операцій відбуваються створення, передача й погашення економічних вимог, підсумком чого є нагромадження в економіці певної кількості активів, пасивів і чистої вартості.
СНР являє собою логічно побудовану й внутрішньо взаємозалежну систему відображення економічних явищ, що охоплює реальні й грошові потоки в економіці, що може розглядатися як модель економічного обороту країни.
Основними показниками національних рахунків, як уже зазначалось, є: валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий національний продукт (ЧНП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД). Схема взаємозв'язків найважливіших показників СНР (див. таблицю 5.4.) подається для макpоpівня і кожного сектора макроекономіки. У цій схемі відсутній рахунок продуктів і послуг, оскільки він не є "крізним", тобто не складається одночасно для національної економіки в цілому і її окремих секторів. Сальдо кінцевого фінансового результату економічної діяльності (чисті кредити і чисті борги) в принципі повинні дорівнювати сальдо зміни фінансових активів і пасивів - балансуючому показникові фінансового рахунку, який характеризує зміну фінансових активів і пасивів по їх видах і дозволяє проаналізувати структурні зміни у фінансовому стані країни або секторі національної економіки.
Таблиця 5.4.
Схема взаємозв’язків найважливіших показників СНР
Використання
|
Ресурси
|
Показники
|
Рахунок виробництва |
||
Проміжне споживання, Валова додана вартість |
Валовий випуск - Проміжне споживання = Валова додана вартість |
Валовий випуск |
Рахунок утворення доходів |
||
Оплата праці; Чисті податки на виробництво; Валовий прибуток; Валові змішані доходи |
Валова додана вартість |
Валова додана вартість - оплата праці - чисті податки на виробництво = Валовий прибуток, валові змішані доходи |
Рахунок привласнення первинних доходів |
||
Доходи від власності, Валові первинні доходи |
Валовий прибуток, валові змішані доходи, Доходи від власності, Оплата праці, Чисті податки на виробництво |
Валовий прибуток, валові змішані Доходи-Сальдо доходів від власності = Валові первинні доходи |
Рахунок вторинного розподілу доходів |
||
Поточні трансферти, Валовий розміщуваний прибуток. |
Валові первинні доходи, Трансферти отримані |
Валові первинні доходи + Сальдо поточних трансфертів = Валовий розташований прибуток. |
Рахунок використання доходу, що розташовується |
||
Витрати на кінцеве споживання; Валове заощадження |
Валовий розташований прибуток. |
Валовий прибуток, що розташовується, - Витрати на кінцеве споживання = Валове заощадження |
Рахунок капітальних витрат |
||
Валове накопичення основних і оборотних фондів; Чисті покупки землі, нематеріальних активів; Чисті кредити, Чисті борги |
Валове заощадження |
Валове заощадження - Валове накопичення осн. і об-х фондів - Чисті покупки землі і нематеріальних активів = Чисті кредити Чисті борги |
Фінансовий рахунок |
||
Придбання фінансових активів |
|
Фінансові зобов'язання; Чисті кредити Чисті борги |
Центральним показником Системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП). Другий її макроекономічний показник – валовий національний продукт (ВНП). Обидва вони відображають результати діяльності в двох сферах народного господарства – матеріального виробництва і послуг; обидва визначаються як вартість всього обсягу виробництва товарів і послуг в економіці за один рік (квартал, місяць). Підраховуються ці показники як в поточних (діючих) цінах, так і в постійних (цінах якого-небудь базового року).
Різниця між ВНП і ВВП полягає в наступному:
ВВП підраховується за так званою територіальною ознакою. Це сукупна вартість продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг, незалежно від національної приналежності підприємств, розташованих на території даної країни;
ВНП – це сукупна вартість всього об'єму продукції і послуг в обох сферах національної економіки незалежно від місцезнаходження національних підприємств (у своїй країні або за кордоном).
Таким чином, ВНП відрізняється від ВВП на суму так званих доходів (до них відносяться: дохід найнятих робітників, рентний дохід, позиковий відсоток, прибуток корпорацій) чинників від використання ресурсів даної країни за кордоном (переведений в країну прибуток від вкладеного за кордоном капіталу, власності, що є там, заробітна плата громадян, що працюють за кордоном) за мінусом аналогічних вивезених з країни доходів іноземців. Зазвичай, щоб розрахувати ВНП, до показника ВВП додають різницю між прибутками і доходами, отриманими підприємствами і фізичними особами даної країни за кордоном, з одного боку, і прибутками і доходами, отриманими іноземними інвесторами і іноземними працівниками в даній країні, - з іншою. Ця різниця вельми невелика – для провідних країн Заходу не більш (1% від ВВП. ВНП і ВВП як вимірники валового обсягу виробництва мають істотний недолік: вони включають не тільки вартість тієї продукції, яка використовується при поліпшенні добробуту суспільства, але і тієї, яка прямує для відновлення спожитої (зношеної) в процесі виробництва. Відомо, що будівлі, устаткування, машини, складові одного з головних елементів виробництва служать впродовж декількох років. Тому, в кожній одиниці товару міститься частина їх вартості. Держава законодавчо встановлює термін служби таких активів, і тим самим, визначає, яка частина їх вартості буде щомісячно і щодня міститися в проведеній товарній масі. Таким чином, в отриманій від реалізації виручці міститься в грошовій формі і спожита (перенесена) частина вартості устаткування і машин. Щорічно ця частина вилучається, накопичується і, коли закінчується термін служби устаткування, використовується для придбання нового. Розглянутий механізм відновлення спожитих чинників виробництва називається амортизацією.
Очевидно, що для того, щоб дізнатися дійсний об'єм кінцевих продуктів, які можна використовувати для поліпшення добробуту населення, з ВНП необхідно відняти амортизацію, тобто ту частину вартості, яка йде на відновлення зношених чинників виробництва. Частина ВНП, що залишилася, і називається чистим національним продуктом.
ЧНП = ВНП – амортизація
Національний дохід – це сукупний дохід, який заробляють власники чинників виробництва: власники праці (заробітна плата найманих робочих), власники капіталу (прибуток і відсоток), власники землі (земельна рента). Для визначення НД з ЧНП необхідно відняти посередні податки. Останні є надбавки до цін товарів і послуг (акцизи, ПДВ, мита і ін.).
НД = ЧНП – опосередковані (непрямі) податки.
Створений власником кожного чинника виробництва дохід має велике значення. Його можна використовувати для розвитку виробництва або для задоволення власних потреб. Зароблені доходи фактично більші, ніж ті, які реально отримує власник. По-перше, із зароблених доходів вилучається певна частина на утримання державних інститутів, для надання допомоги непрацездатним і тому подібне По-друге, до зароблених доходів може додаватися частина доходів, зароблених іншими учасниками виробництва, унаслідок чого отриманий дохід може перевищувати зароблений. Крім того, в кожному суспільстві певна частина населення отримує «не зароблені» доходи, які не є результатом поточної трудової діяльності (наприклад, завдяки зростанню вартості придбаних акцій). Таким чином, зароблений дохід по своїй суті є національним доходом суспільства. Після внесення певних коректив в НД таких, як відрахування на соцстрах, податку на прибуток, нерозподілені доходи корпорацій, трансфертних платежів (пенсії, допомога на дітей, інвалідність, безробіття, урядові субсидії і так далі), виникає ще один макроекономічний показник – особистий дохід. Крім того, до складу основних макроекономічних показників входять: 1) рівень цін (індекс цін), 2) процентна ставка, 3) рівень зайнятості.
Розглянуті макроекономічні показники розраховуються на основі ВНП і знаходяться в тісному взаємозв'язку, характеризуючи різні сторони економічного життя країни.