1.2. Складання робочих планів

Будь-яка наукова робота передбачає наявність плану її здійснення. Планування роботи починається зі складання робочого плану, який представляє собою своєрідну наочну схему дослідження. Такий план використовується на перших стадіях роботи, дозволяє ескізно представити проблему, що досліджується у різних варіантах.

Попередній робочий план тільки в основних рисах дає характеристику предмета дослідження, надалі він може і повинен уточнюватися, проте основне завдання, котре стоїть перед роботою в цілому, повинне змінюватися якомога менше.

Робочий план має довільну форму. Як правило, це план - рубрикатор, що складається з переліку розташованих у колонку рубрик, об'єднаних внутрішньою логікою дослідження та розробки даної теми. Такий план використовується на перших стадіях роботи, даючи змогу ескізно представити досліджувану проблему в різних варіантах.

На пізніших стадіях роботи складають план-проспект, тобто реферативне викладення розміщених у логічному порядку питань, за якими надалі буде систематизуватися увесь зібраний фактичний матеріал. Доцільність складання плану-проспекту визначається тим, що шляхом систематичного включення все нових і нових даних його можна довести до заключної структурно-фактологічної схеми випускної бакалаврської роботи.

Студенту слід усвідомити черговість і логічну послідовність запланованих робіт. При організаційній черговості завдання виконується залежно від наявних можливостей, порядок їх виконання може змінитися за тієї умови, що за певний період вони були виконані.

Логічна послідовність диктує розкриття сутності завдання. Поки не вивчений перший розділ, не можна переходити до другого. Важливо навчитися знаходити в будь-якій роботі головне, вирішальне, те, на чому треба зосередити в даний час свою увагу. Це дасть змогу знайти оптимальні розв'язки поставлених завдань.

Такий методичний підхід призводить до необхідності врахування стратегії і тактики наукового дослідження. Це означає, що дослідник визначає генеральну мету в своїй роботі, формулює центральне завдання, виявляє всі доступні резерви для виконання задуму та ідеї, обирає необхідні методи і прийоми, знаходить найзручніший час для виконання кожної операції.

В творчому дослідженні план повинен бути гнучким, щоб можна було включати до нього нові аспекти, які з’явилися в процесі підготовки тексту. При складанні плану треба ретельно обміркувати такі питання: що вже відомо з теми, яка розробляється, і про що необхідно дізнатися. Потім вирішувати, в якій послідовності слід робити перші кроки.

1.3. Вивчення літературних джерел. Методи добору фактичних матеріалів і складання огляду літератури

Ознайомлення з опублікованими за темою випускної бакалаврської роботи науковими працями починається відразу після розробки ідеї, тобто задуму наукового дослідження. Це дає змогу цілеспрямованіше шукати літературні джерела за обраною темою і краще опрацювати матеріал, опублікований у працях вчених, бо витоки основних питань проблеми майже завжди закладені в більш ранніх дослідженнях.

Слід продумати порядок пошуку і приступити до складання картотеки (або файлу, списку) літературних джерел з обраної теми. Ретельно складена картотека (файл, список) навіть при побіжному знайомстві із заголовками джерел допомагає усвідомити обсяг потрібної інформації. На її основі можна вже на початку дослідження уточнити цілі.

Вивчення всього, що було зроблено вченими з обраної теми, доцільно розпочати з загальних праць, монографій, потім звернутися до статей. Спочатку вивчати вітчизняні джерела, а потім - іноземну літературу. Необхідно переглянути всі види джерел, зміст яких пов'язаний з темою дослідження. До них належать матеріали, надруковані в різних вітчизняних і зарубіжних виданнях, недруковані документи, офіційні матеріали. Коли з даного питання існує бібліографічний довідник, треба його використати. Починати пошук варто з нової літератури, а потім поступово "розмотувати клубок", користуючись посиланням на інші джерела.

Стан вивченості теми доцільно аналізувати з інформаційних видань, метою випуску яких є оперативна інформація як про самі публікації, так і найсуттєвіші моменти їх змісту. Нині випуском інформаційних видань займаються Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрНТЕІ), Книжкова палата України, центральні наукові бібліотеки, Інститут реєстрації інформації НАН України (електронна газета "Все всім", реферативний журнал "Джерело"), служби науково-технічної інформації міністерств та відомств, деяких наукових установ.

Вивчення наукової літератури бажано проводити по етапам:

І) загальне ознайомлення з джерелом в цілому за його змістом;

2) швидкий перегляд всього змісту;

З) читання в порядку послідовного розміщення матеріалу;

4) вибіркове читання будь-якої частини твору;

5) виписування, або копїювання матеріалів, що представляють цінність;

6) критична оцінка записаного, його редагування і "чистовий" запис як фрагмент тексту майбутньої бакалаврської роботи.

При читанні відібраної літератури треба робити помітки, це дає змогу надалі компонувати матеріал у будь-якому порядку. Читаючи джерела, ліпше записати або скопїювати більше, бо заздалегідь не завжди відомо, що з цього матеріалу може знадобитися.

Вивчаючи літературу, не намагайтеся тільки запозичити матеріал. Паралельно обдумайте знайдену інформацію. Цей процес має тривати протягом усієї роботи над темою, тоді власні думки, які виникли в ході знайомства із чужими працями, стануть основою для отримання нового знання.

Вивчаючи літературні джерела, треба стежити за оформленням виписок, щоб надалі ними було легко користуватися. Працюючи над якимось частковим питанням або розділом, треба постійно бачити його зв'язок з проблемою в цілому, а розроблюючи широку проблему - вміти розділяти її на частини, кожну з яких продумувати в деталях. Можливо, частина отриманих даних виявиться непотрібною; дуже рідко вони використовуються повністю. Тому необхідні ретельний відбір і оцінювання їх. Відбір наукових фактів - не проста справа, це не механічний, а творчий процес, який потребує цілеспрямованої праці.

Треба добирати не будь-які, а тільки наукові факти. Коли говорять про наукові факти, то розуміють їх як складові елементи основи наукового знання, віддзеркалення об'єктивних властивостей речей і процесів. Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність, об'єктивність і достовірність.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати. Вони використовуються для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору і та ін. Цитати слугують необхідною опорою авторові випускної бакалаврської роботи у процесі аналізу і синтезу інформації. Відштовхуючись від їх змісту, можна створити систему переконливих доказів, необхідних для об'єктивної характеристики явища, яке вивчається. Цитати можуть використовуватися і для підкріплення окремих тверджень самого автора випускної бакалаврської роботи.

У всіх випадках кількість використаних цитат повинна бути оптимальною, тобто визначатися потребами розроблення теми дослідження. Від її автора вимагається встановити, чи доцільним є застосування цитат у конкретному контексті, чи нема в них перекручень сенсу аналізованих джерел. Причини перекручень можуть бути різними. В одних випадках із першоджерела можуть бути взяті слова, які не визначають основної суті поглядів його автора. В інших - цитати обмежуються словами, які містять лише частину думки, наприклад, ту, що більше відповідає інтересам автора роботи. Іноді в цитаті викладається точка зору не на той предмет, що розглядається у даному контексті. Можливі й інші неточності при цитуванні.

Поряд з прямим цитуванням використовують переказ тексту першоджерела. В цьому випадку може спостерігатися вірогідність викривлення смислу, тому текст переказу треба ретельно звіряти з першоджерелом.

Відібраний фактичний матеріал реєструють найчастіше у вигляді виписок, або копїй з документів, що аналізуються, літературних джерел (статей, книг, авторефератів і т. ін.). При цьому на таких виписках обов'язково точно вказувати джерело запозичення, щоб при необхідності його можна було легко розшукати.

Одночасно з реєстрацією зібраного матеріалу слід вести його групування, співставлення, порівнювати отримані цифрові дані. При цьому особливу роль відіграє класифікація, без якої неможливі наукові висновки. Вона полегшує пошук і допомагає встановити не помічені раніше зв'язки та залежності. Класифікацію доцільно проводити протягом всього процесу вивчення матеріалу. Вона являється однією з центральних та суттєвих частин загальної методології будь-якого наукового дослідження.