4. Види (зовнішні форми) конституційних засад фінансового права:

а) писане "конституційне фінансове право"

Писане "конституційне фінансове право" має місце у тих випадках, коли конституційно-правова норма чітко закріплює певний правовий принцип. Такі правові норми можна назвати нормами-принципами, які характеризуються важливістю сформованих в них положень. Вони визначають зміст інших норм і є для них правовою основою.

Писане “конституційне фінансове право” в Конституції України явно виражене, зокрема ст. 6 Конституції України – принцип розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову, а саме, розподіл функцій між представниками усіх гілок влади в сфері фінансової діяльності, ст. 8 Конституції України – в Україні визнається і діє принцип верховенства права, ст. 67 Конституції України – кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, ст. 74 Конституції України – референдум не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету. Ці правові норми можна назвати “нормами принципами”, які відрізняються від інших норм широтою та важливістю сформульованих в них положень. Вони визначають зміст інших норм фінансового законодавства, є для них правовою основою.

б) неписане "конституційне фінансове право";

Другу групу складають принципи, що прямо не закріплені в правових нормах, але можуть бути з них виведені. Як справедливо відзначає німецький юрист – фінансист К. Фогель, “для фінансової системи з чинного правового регулювання, робляться специфічні висновки, які стосуються безпосередньо фінансового права”. Отже, “поряд з писаним виступає більш широке, неписане право Основного Закону”, тобто його принципи. Ці принципи містяться в законодавстві в “прихованому вигляді”.

Наприклад, принцип соціальної спрямованості фінансового права випливає з цілого ряду статей Конституції України. Зокрема, в стаття 1 Конституції підкреслюється, що Україна “є соціальна…держава”. Стаття 3 Конституції України гласить: “Людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”,отже можна визначити – принцип соціальної спрямованості фінансового права. Стаття 48 Конституції України гарантує кожному “право на гідний життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло”. Конкретну соціальну спрямованість несуть і багато інших статей Конституції України. Принцип гласності- ст.57 Конституції України стверджує: "Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші но­рмативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановлено­му законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визнача­ють права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними".

До принципів,які складають неписане фінансове право можна також віднести: принцип публічного характеру фінансової діяльності, принцип «здорових фінансів», принцип фінансової безпеки держави, принцип єдності публічних фінансів та грошової системи, участь органів місцевого самоврядування та громадян у відносинах приводу публічних фінансів тощо.

в) судове "конституційне фінансове право"– це принципи фінансового права, які виокремлюються в процесі діяльності Конституційного Суду України. Рішення Конституційного Суду України посідають особливе місце в системі джерел фінансового права. Їх безумовний характер та остаточний нормативний характер, негайна безпосередня дія, загальнообов’язковість і юридична сила, що дозволяє інтерпретувати конституційні норми і оцінювати на цій підставі акти усіх гілок влади, а в разі потреби визнавати їх повністю або частково невідповідними чинній Конституції України.

Судове “конституційне фінансове право” міститься у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема, розгляд рішень Конституційного Суду України як засобу конституціоналізації фінансового права, дає змогу розкрити їх складну, подвійну правову природу. Так, з одного боку, ці рішення вважаються джерелом конституційного права, оскільки відбувається з’ясування змісту Конституції, і на цій основі визнання конституційним (неконституційним) правового акта з фінансових питань, з іншого боку, вони є одночасно джерелом фінансового права, оскільки об’єктом дослідження виступають саме фінансово-правові акти, їх зміст, відповідність Конституції.

Неодноразово Конституційному Суду України доводилось розглядати юридичні колізії, що виникали в сфері фінансового права чи з колізійних аспектів права в цілому, що мають для реалізації фінансово – правових норм безпосереднє значення.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (у справі про соціальні гарантії громадян) було визнано неконституційними ряд статей Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Наприклад, таким, що не відповідає положенням Основного Закону держави, було визначено пункт 23 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію частини п’ятої статті 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” в частині збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню, на розмір ставки податку з доходів фізичних осіб. Таким чином, Конституційним Судом України був виведений принцип недопустимості зміни правового регулювання суспільних відносин, що є предметом регулювання інших законів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року (у справі про податкову заставу) за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, були визнані не конституційними положення статей 1, 8 вказаного закону, наприклад, щодо положення - “право податкової застави виникає у разі неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов’язковий платіж) для подання такої податкової декларації”.З таких міркувань, Конституційним Суд України був виведений принцип адекватності. Цей принцип діє тільки у громадянському суспільстві та правовій державі. Представницькі органи правової держави виражають на підставі забезпеченого вільними демократичними виборами представництва владу народу (суспільства), його волю та інтереси. Основними елементами природного принципу адекватності є: 1) адекватності держави суспільству; 2) державної функції законодавствування істинно представницькій природі законодавчого органу; 3) адекватності змісту законодавчих (а на їх основі й усіх інших нормативно – правових актів) назрілим суспільним інтересам, потребам і цілям суспільства.