17. Признаки классификации инноваций. Особенности определения признаков.

Любое предприятие, которое занимается инновациями должно вести классификацию инноваций для себя самого, чтобы упорядочить инновационную деятельность.

Классификация инноваций должна служить основой для кодирования инноваций. Инновации обычно кодируются, чтобы существовал краткий перечень описания всего портфеля инноваций. Кодироваться могут предприятием, на уровне отрасли, страны, региона. Глобальная цель: создать общую патентную систему инноваций, ну и общую систему кодирования. В коде порядковом номер цифр определяет порядковый номер признака по классификации, а сама цифра определяет номер вида внутри признака определенного порядкового номера.

Классификация инноваций ООН:

1.По форме инноваций: продуктовая (товарная); процессная

2. По цели инноваций: кризисная; направленная на развитие; направленная на удовлетворение потребностей рынка.

3. По типу инноваций: технико – технологические; инновации в сырье и материалах;

производственные; торговые (в способах ведения торговли); социальные (пенсионная реформа); экономические; финансовые; управленческие; правовые; в сфере науки и образования.

4. По особенности инновационного процесса:

• внутриорганизационные (те инновации, которые не выходят за рамки производства(организации) – управленческие инновации);

• межорганизационные.

Диффузия инноваций обозначает, что инновация превращается из внутриорганизационной в межорганизационную.

5. По степени отличия от предшественника:

• замещающие (полностью замещают своего предшественника и уходят с рынка);

• отменяющие (отменяют какую-либо часть процесса как лишнюю, ненужную);

• открывающие (приводят к чему-то абсолютно новому, аналогов чему не существует, нет предшественников);

• улучшающие (те,которые как-то совершенствовали продукт или процесс другим способом).

6. По степени новизны:

• новые на мировом уровне;

• новые для отрасли или страны;

• новые для предприятия.

7. По месту на предприятии:

• инновации на входе (инновации в ресурсах, в системе поставок, все, что относится к производству);

• на выходе (инновации в конечном продукте);

• инновации в системной структуре предприятия (в системном распределении).

18. Жизненный цикл инновационного процесса(ип) и жизненного цикла товара.

1. Зарождение ИП – характеризуется тем, что происходит сбор и систематизация идей всех поступающих. Происходит сбор информации о всяческих технологических особенностях рынка, в той сфере, где работает компания. Происходит внутренний анализ возможностей фирмы в том сегменте, который нужен на данный момент. Определяется степень риска. Желательно провести сбор и анализ информации о потенциальных рынках и спрогнозировать долгосрочные тенденции развития этих рынков. Необх. сделать приблизительную оценку затрат и возможной отдачи от реализации идей: это проводится не по всем параметрам, а приблизительно на сколько данный товар соответствует, прибыль и т.д. Данный этап не обязателен и иногда отсутствует вовсе.

2. Рождение – отбор из всех поступивших идей. Отбор может происходить различными методами, организация сама выбирает. Здесь происходит: определяются возможности реализации идей; опр-ся технологическая общность новой идеи с уже существующим производством (желательно провести анализ соответствия предполагаемого продукта имиджу фирмы, миссии и стратегии, необх. определить патентную чистоту потенциального продукта). Желательно определить жизнеспособность продукта на потенциальном целевом рынке.

3. Утверждение – осн. суть заключается в том, что происх. переход от теоретич. разработок к практическим: происх. технич. разработка продукта; предварительная оценка качества, продукта (его уровня); четкое определение расходов на создание и освоение нового продукта; определить количество ресурсов, необх. для выпуска продукта; опр-ся всяческие маркетинг.-экономич. показатели; необх. задуматься о будущей рекламе продукта.

4. Стабилизация – осн.суть: происх.создание продукта: необх.создать окончательный образец продукта; провести все технические испытания(безопасность, работоспособность); опр-ся с наименованием товара, с товарными знаками; необх. задуматься о маркировке, упаковке, цветовой гамме; четко распределить обязанности по про-ву продукта между подразделениями фирмы; продукт выходит из инн.процесса и обязан-ти начинают распределяться по компании.

5. Упрощение ИП – суть: мысль по продукту ослабляется, должен произойти вывод продукта на рынок с целью тестирования. Цель тестирования -улучшить ситуацию, не нужно фиксировать внимание на всех недостатках и недоработках. После тестирования мы должны получит ответ на вопрос об оптимальном количестве продукта, который надо произвести, оптимальной ценовой политике и о комплексе доработок, которые необх. произвести в данном продукте. !!! Необходимо произвести патентную защиту.

6. Падение ИП – принимается окончательное решение о выводе товара на рынок. Происходит упор на все эконом. показатели. Здесь инн.процесс практически не участвует.

7. Исход – здесь инн.процесс отсутствует. Товар на рынке нашел свой четкий сегмент и спрос на него постоянный.

Любой инн.процесс м.б. продлен при помощи последующих доработок изделия. В каждый конкретный момент времени инн.компания имеет не менее 3-х текущих инн.процессов.

Життєвий цикл товару.

Концепцію життєвого циклу товару першим запропону­вав у 1965 р. американський теоретик маркетингу Теодор Левітт. Сутність її полягає в тому, що кожен новий товар проходить певний життєвий цикл, протягом якого спостері­гаються зміни, між обсягами його реалізації і величиною прибутку. Згідно з концепцією будь-який товар живе на ринку лише обмежений час, тривалість якого залежить від його призначення і специфічних якісних характеристик. Життєвий цикл товару — період від зародження ідеї, створення нового товару і його практичного використання до моменту зняття його з виробництва. Гіпотетична крива життєвого циклу товару найчастіше описується п'ятьма етапами, в межах яких і відбувається зміна, співвідношення між обсягами його реалізації і величиною прибутку. Це етапи розроблення, виведення на ринок, зростання, зрілості й занепаду.

Етап розроблення -охоплює стадії зародження ідеї, науково-дослідних, й експериментально-конструкторських робіт для перетворення ідеї на продукт, розроблення техно­логії його виробництва. Товар на ринку відсутній, наявне лише вкладення капіталу. На етапі виведення на ринок відбувається налагоджен­ня технологічного процесу, випуск невеликої партії та її ринкова апробація, формування стратегії і каналів збуту. На цьому етапі прибуток відсутній, оскільки витрати пере­вищують доходи від продажу. Етап зростання — це період швидкого сприйняття но­вого товару ринком і швидкого зростання прибутків від йо­го реалізації. Етап зрілості характеризується уповільненням тем­пів збуту внаслідок придбання товару більшою кількістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабі­лізується або зменшується у зв'язку зі зростанням витрат на його захист від конкурентів. Цим етапом життєвий цикл інновації фактично завершується. Етап занепаду - Різке зниження збуту і прибутків. То­вар знімають з виробництва.

Найскладнішим є етап розроблення товару, особливо для складної інновації, створення якої передбачає по­передні дослідження ефективності технічного рішення, взятого за її основу, конструкторське розроблення дослід­ного зразка, його апробацію, вдосконалення, розроблення технології виготовлення тощо. Цей процес може бути три­валим і не завжди завершується успіхом. Значний відсоток невдач фахівці пояснюють тим, що інновації часто виникають на базі нових знань, а не нових потреб. Щоб з'ясувати запити та вимоги споживачів і запо­бігання помилковим рішенням при^; розробленні нового продукту, великі компанії створюють спеціальні підрозді­ли для обміну інформацією зі споживачами, на основі якої планують свої подальші дослідження та розробки. Тривалість життєвого циклу інновацій визначається внутрішніми чинниками, що обумовлюють здатність фірми-інноватора прискорити процес перетворення ідеї на матеріалізований продукт, придатний до комерційного впровадження, і зовнішніми, які формуються співвідно­шенням попиту й пропозиції і впливають на тривалість ко­мерційного використання інновації. Життєвий цикл інновації, як правило, розвивається традиційно. У деяких випадках інновація є настільки вдалою, що її життєвий цикл триває довго. Йдеться про бум на продукт або тривале захоплення. Проте новинка може виявитися невдалою: споживач, спершу зацікавившись, невдовзі втрачає до неї інтерес. Може трапитися й так, що раптовий інтерес до новинки, обумовлений вда­лою рекламою, перетворить її на товар, яким захоплять­ся усі: товар стає фетишем. Але через певний час мода на нього минає, і життєвий цикл завершується. Інтерес до продукту може мати також сезон­ний характер, тобто попит зростає у певний сезон. Часто новації існують у численних модифікаціях. Вдосконалення базової ідеї, краще дизайнерське рішення спри­яють продовженню життєвого циклу інновації, відновлен­ню попиту на неї. Більшість організацій систематично оновлюють асор­тимент продукції та послуг, модернізують і створюють но­ві виробничі системи, а отже, постійно ініціюють іннова­ційні зміни. Життєві цикли інновацій накладаються один на одного, мають ланцюговий характер. На той час, коли продукцію знімають з виробництва, уже розроб­лена і готова до освоєння нова продукція, тобто інновації А, В, С змінюють одна одну. Однак не всі фірми здатні створювати новий продукт, особливо технічно складний. Тому деякі з них кооперують­ся з іншими, виконуючи лише частину робіт, яка відпові­дає одній із стадій інноваційного процесу. Так, малі і се­редні фірми купують у фірм-піонерів, що створили новий продукт, ліцензію (дозвіл) на його виготовлення і продаж. Це знижує ризик, особливо якщо продукція себе вже заре­комендувала. Однак комерційна віддача від такого залучення інновації буде значно нижчою, оскільки її вигід­ність уже помічена багатьма суб'єктами підприємництва, які також приєднуються до її використання. Отже, життєвий цикл інновації — це період її перебу­вання у межах фірми-інноватора або кількох фірм, які створюють новацію, та поза її межами, коли інновація ви­користовується іншими.