3.1. Технічні дані осцилографа с1-55

Осцилограф С1-55 забезпечує:

– спостереження форми імпульсів обох полярностей з тривалістю від 0,1 до 0,2 мкс із розмахом від 10 мВ до 140 В; з зовнішнім подільником 1:10 - від 100 мВ до 300 В; і до 1500 В з високовольтним подільником;

– спостереження періодичних сигналів у діапазоні частот від 3 Гц до 10 МГц;

– вимір амплітуд досліджуваних сигналів від 30 мВ до 140 В;

– вимір часових інтервалів від 0,1 мкс до 0,2 с.

Підсилювачі каналів вертикального відхилення променя мають такі параметри:

– смугу пропускання від 0 до 10 МГц;

– час наростання перехідної характеристики підсилювачів не більше 35 нс;

– час установлення перехідної характеристики не більше 150 нс;

– вхідний опір підсилювачів при відкритому вході 1МОм 0,03 МОм із рівнобіжною ємністю 40 4 пФ;

Рис. 1.2. Передня панель осцилографа С1-55

– сумарна максимально припустима постійна і змінна напруга, яку можна подавати при закритому вході підсилювачів, не повинна перевищувати 300 В.

Внутрішнє джерело каліброваної напруги генерує П-образні імпульси частотою 2кГц, амплітудою 0,05; 0,1; 0,2; 0,5; 1; 2; 5; 10; 20; 40 В.

Розгортка може працювати як у режимі очікування, так і в періодичному режимі і має такі параметри: діапазон значень коефіцієнта розгортки від 50 мс/под до 0,1 мкс/под, розбитий на 18 фіксованих піддіапазонів із перекриттям у 2 і 2,5 рази. На всіх піддіапазонах існує можливість п'ятикратного амплітудного розтягу центральної ділянки зображення розгортки.

Синхронізація розгортки здійснюється досліджуваним сигналом будь-якої полярності (внутрішня синхронізація) при розмірі зображення на екрані від 4,22 мм (0,7 под) до 42 мм (7 под) у діапазоні частот від 3 Гц до 10 МГц, імпульсами тривалістю від 0,1 мкс і більше.

Величина сигналу зовнішньої синхронізації складає 0,5–30 В у діапазоні частот 3 Гц – 10 МГц, імпульсні сигнали тривалістю від 0,1 мкс і більше.

3.2. Принцип дії приладу осцилографа с1-55

Блок-схема осцилографа (рис. 1.3) складається з таких основних елементів: вхідних атенюаторів 1, попередніх підсилювачів 2, ліній затримки 3, прикінцевих підсилювачів 4, каналів Y₁ та Y₂ селектора синхронізації 5, схеми синхронізації 11, тригера розгортки 6, генератора розгортки 7, схеми блокування 12, підсилювача розгортки 8, схеми керування променем електронно-променевої трубки (ЕПТ) 9, калібратора 10, блока живлення 13.

Досліджувані сигнали подаються на вхідні гнізда підсилювачів вертикального відхилення. За допомогою вхідних атенюаторів, що являють собою комплексовані подільники напруги, установлюють n значення сигналу, яке забезпечує розмір осцилограми, необхідний для спостереження і дослідження на екрані ЕПТ.

Рис. 1.3. Блок-схема осцилографа:

I – ВХІД “У” -I; II – ВХІД “У”-ІІ; ІІІ та ІV входи “1 : 1” і “1:10” синхронізації; V – ВИХІД калібратора; VI – ВХІД “Х”

Підсилювачі вертикального відхилення підсилюють сигнали до необхідної амплітуди перед надходженням їх на відповідні пластини.

Для дослідження і спостереження переднього фронту коротких імпульсів у трактах каналів вертикального відхилення використо-вують лінії затримки.

З кожного каналу вертикального відхилення (до лінії затримки) досліджувані сигнали надходять на вхід схеми синхронізації і запуску розгортки.

Для запуску розгортки може бути використаний зовнішній сигнал, поданий на гніздо «ВХІД» синхронізації.

Схема синхронізації й запуску розгортки виробляє прямокутні імпульси постійної амплітуди незалежно від розміру і форми сигналу, який поступає на вхід. Завдяки цьому досягається стійкий запуск генератора розгортки, який виробляє пилкоподібну напругу .

Пилкоподібна напруга підсилюється до необхідного значення підсилювачем розгортки і поступає на пластини ЕПТ.