Лабораторна робота №3

Методи дослідження мислення.

Вже під час інтерв’ю можна частково оцінити особливості когнітивних процесів досліджуваного, зокрема можна помітити деякі особливості окремих операцій мислення, виявити клінічно окреслені порушення перебігу асоціацій або патологічні ідеї (маячні, надцінні, нав'язливі). Слід звернути увагу на темп мислення, активність виконання розумових операцій. При прискоренні мислення воно характеризується підвищеним відволіканням, поверхневістю асоціацій, легкістю переключення з однієї теми на іншу, "скачкою ідей". У разі сповільненості процесів мислення умовисновки формуються повільно, асоціації виникають із труднощами, переключення з однієї теми на іншу ускладнене. Проте деякі порушення мислення досить важко виявити в ході інтерв’ю, тому велике значення в дослідженні мислення мають експериментально-психологічні методи. Слід відзначити, що без знання особистісних особливостей досліджуваного правильна оцінка результатів експериментального дослідження мислення вельми складна.

Існує велика кількість експериментально-психологічних методів, за допомогою яких можна виявляти різні порушення мислення.

1. Методика класифікації

2. Методика виключення

3. Методика виділення суттєвих ознак

4. Методика утворення аналогій

5. Методика піктограм

6. Методика Еббінгауза

7. Методика розуміння переносного змісту прислів’їв і метафор

8. Методика порівняння прислів’їв

9. Методика віднесення фраз до прислів’їв

10. Методика називання 50 слів

11. Методика виділення закономірностей

12. Методика визначення і формування понять

13. Методика формування штучних понять

14. Методика розуміння розповідей

15. Методика складання малюнків з відрізків

16. Методика встановлення послідовності подій

17. Асоціативний експеримент

1. Методика класифікації

Призначена для дослідження операцій узагальнення і відволікання. Створена К. Goldsten (1920) для дослідження хворих з афазією, пізніше була модифікована Л.С. Виготським (1934) та Б.В. Зейгарник (1958).

Для дослідження використовують набір з 70 карток з кольоровими і чорно-білими зображеннями різних предметів, людей, тварин, рослин. В іншій модифікації використовують картки зі словами.

Досліджуваному дають інструкцію класифікувати всі картки на групи з обґрунтуванням свого рішення.

Оцінюють:

1) кількість етапів, витрачених на остаточну класифікацію предметів (найвищий рівень узагальнення - поділ усіх карток на три групи: живих істот, рослин і неживих предметів.);

2) принципи класифікації.

Висновок відображає кількість етапів класифікації, а також особливості мислення досліджуваних. Конкретне мислення - визначається у випадках, коли досліджуваний об'єднує предмети в конкретні ситуаційні групи (наприклад, пальто з шафою, «тому, що пальто висить у шафі»). Схильність до деталізації - визначається у випадках, коли досліджуваний роздрібнює групи (наприклад, «одяг домашній і одяг на вихід», «коренеплоди та некоренеплоди»). Мислення, що керується латентними ознаками - визначається у випадках, коли в класифікації робиться наголос на малоактуальних, прихованих ознаках понять (наприклад, в одну групу об'єднуються автобус і ведмідь тому, що обидва «схильні до плавного початку руху»).

Хід дослідження детально протоколюють. Реєструють всі використані способи групування – правильні та хибні, конкретність рішень, ступінь розуміння інструкції, створення однойменних груп, виділення окремих карток, утворення однойменних груп, незвичайні рішення, різноплановість, спотворення процесу узагальнення.

На підставі методики класифікації понять можна підтвердити наявні клінічно виявлені розлади мислення, специфічні для певних груп психічних захворювань. Так, конкретність мислення може підтверджувати наявність психічних розладів органічного ґенезу, схильність до зайвої деталізації - епілептичний характер асоціативних порушень, мислення, що керується латентним ознаками - на порушення мислення шизофренічного спектру.