3. Поняття, ознаки й підстави кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність — це реакція держави на вчинений особою злочин. Така реакція знаходить своє вираження в певному правозастосовному акті органу держави — обвинувальному вироку суду.

У зв'язку з цим розрізняють матеріальну і процесуаль­ну підстави кримінальної відповідальності. Матеріальною під­ставою визнається злочин, а процесуальною — обвинувальний вирок суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинною у вчиненні зло­чину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тільки кримінальний закон визначає, яке суспільно не­безпечне діяння є злочином. Отже, кримінальна відповідаль­ність і покарання можуть мати місце лише за те конкретно вчинене особою діяння, що зазначене як злочин в Особливій частині Кримінального кодексу України.

Якщо ж якесь діян­ня прямо в Кримінального кодексу України не передбачено як злочин, його вчинення за жодних умов не може тягти за собою кримінальну відповідальність і покарання. Чим більш тяжкий злочин вчинено, чим більш суспільно небезпечним є винний, тим більш сувора кримінальна відповідальність на­стає, тим більш суворим є призначене покарання. І навпаки, при вчиненні злочинів, що не є тяжкими, коли особа винного не вимагає суворого покарання, кримінальна відповідальність пом'якшується, призначається менш суворе покарання, а іно­ді на підставі розглядуваного принципу особа звільняється від кримінальної відповідальності або покарання. У Кримінально­му кодексі України цей принцип закріплений в багатьох нор­мах. Так, у статтях Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за окремі злочини, виділені злочини з обтяжуючими і пом'якшуючими ознаками, встановлені досить широкі межі санкцій. Це дає можливість суду враховувати ступінь тяжкості вчиненого особою злочину, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини при при­значенні покарання.

4. Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Під обставинами, які пом'якшують та обтяжують пока­рання, мають на увазі усілякі чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які відповідно зменшують або підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже, і ступінь його відповідальності.

Відповідно до Кримінального кодексу України обстави­нами, які пом'якшують покарання, є:

• з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне спри­яння розкриттю злочину;

• добровільне відшкодування завданого збитку або усу­нення заподіяної шкоди;

• вчинення злочину неповнолітнім;

• вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

• вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин;

• вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

• вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

• вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необ­хідності;

• виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи зло­чинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Перелік передбачених законом обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним, що дає суду можливість урахову­вати як обставини, що пом'якшують, і такі, що в законі прямо не зазначені. Суди враховують при призначенні покарання як обставини, що пом'якшують покарання,

• бездоганну трудову ді­яльність,

• зразкову поведінку до вчинення злочину,

• поганий стан здоров'я,

• наявність на утриманні підсудного непрацездатних членів сім'ї тощо.

Суд не може не враховувати зазначені в зако­ні обставини, які пом'якшують покарання. Так, суд не може не врахувати як обставину, що пом'якшує, щире каяття винного.

Обставинами, які обтяжують покарання, є такі:

• вчинення злочину особою повторно;

• вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

• вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

• вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

• тяжкі наслідки, завдані злочином;

• вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

• вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для ви­нного перебувала в стані вагітності;

• вчинення злочину щодо особи, яка перебувала в мате­ріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

• вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає на психічні захворювання чи недоумство;

• вчинення злочину з особливою жорстокістю;

• вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

• вчинення злочину загальнонебезпечним способом;

• вчинення злочину особою, що перебуває в стані алко­гольного сп'яніння або в стані, викликаному вживанням нар­котичних або інших одурманюючих засобів.

Перелік цих обставин є вичерпним і розширенню в жод­ному разі не підлягає. Крім того, суду надається право, за­лежно від характеру вчиненого злочину, навівши мотиви свого рішення у вироку, не визнавати ряд із перелічених у цій статті обставин такими, що обтяжують покарання.

Це правило не по­ширюється на такі обставини, як вчинення злочину:

• групою осіб за попередньою змовою;

• щодо малолітнього, особи похи­лого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

• щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності;

• із використанням малолітнього або особи, що страждає на пси­хічні захворювання чи недоумство;

• з особливою жорстокістю;

• загальнонебезпечним способом.