3. Стадії скоєння злочину. Співучасть у злочині

Усі вчинювані злочини поділяються на закінчені та незакінчені.

Якщо особа повністю реалізувала злочинний намір і вчи­нила закінчений злочин, то необхідність виділяти будь-які ета­пи кримінальної відповідальності відсутня. Така необхідність виникає у разі недоведення задуманого злочину до його ло­гічного завершення. Злочин може бути не доведений до кінця з двох причин, які виключають одна одну:

- за волею особи, у поведінці якої вбачається добровільна відмова при незакінченому злочині;

- усупереч волі особи, винної в скоєнні незакінченого злочину — готування або замаху.

Закон виділяє три стадії вчинення кримінально караного діяння:

1) готування до злочину;

2) замах на злочин;

3) закінче­ний злочин.

Вони розрізняються за характером діянь, моментом їх припинення, ступенем реалізації злочинного наміру. Пер­ші дві стадії визнаються різновидами незакінченого злочину.

Із кожною стадією вчинення злочину пов'язані особли­вості кримінальної відповідальності за них.

Досить часто в одному злочині беруть участь дві або біль­ше осіб, які діють узгоджено і спрямовують свої дії на досяг­нення єдиного результату. У таких ситуаціях виникає питання про співучасть у злочині.

Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь кількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину

Кримінальний кодекс України визначає такі види співу­часників: виконавець, організатор, підбурювач і пособник.

Виконавець — це особа, яка в співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, вчинила конкретний злочин. Тобто, виконавцем (співвиконавцем) є співучасник, що своїми діями безпосередньо виконав повністю або хоча б част­ково (у якійсь частині) об'єктивну сторону злочину. Так, при розбої виконавцем злочину є не лише той, хто вилучає майно в потерпілого, але і той, хто в момент вилучення застосовує на­сильство до жертви: тримає потерпілого за руки, позбавляючи його можливості чинити опір, закриває потерпілому рота, щоб він не покликав на допомогу. Усі ці особи — виконавці роз­бою, тому що кожний з них виконує якусь частину об'єктивної сторони злочину (розбою). Отже, саме виконавець реалізує зло­чинний задум.

Організатор — це особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням: розподіляла ролі між співучасниками, намічала план злочину, визначала майбутню жертву чи об'єкти злочину, створювала злочинну групу, забез­печувала фінансування злочинної діяльності

Підбурювач — це особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину шляхом умовляння, підкупу, погрози, примусу або інших подібних дій — наприклад, вказівки, на­казу тощо.

Пособником вважається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті зло­чинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

У реальному житті в судовій практиці цілком можливе об'єднання в діяльності співучасника відразу кількох ролей. Наприклад, особа може бути одночасно і виконавцем, і органі­затором злочину, вона може бути підбурювачем і пособником тощо. Сполучення кількох ролей в поведінці одного співучас­ника враховується судом при призначенні покарання.