1.2. Інтернаціоналізація і міжнародний менеджмент

1.2.1. Поняття інтернаціоналізації

У науковій літературі термін «інтернаціоналізація» охоплює багато різних явищ. Його вживають на позначення форм виходу на ринок (зокрема, інколи інтернаціоналізацію розуміють як експорт, пряме інвестування за кордон або видачу ліцензій для виготовлення товарів за кордоном, а також проблем управління іноземним дочірнім підприємством). Інколи інтернаціоналізацію ототожнюють з міжнародною діяльністю.

Відмінності у тлумаченні поняття інтернаціоналізації зумовлені різними підходами науковців до цього питання. В одних теоріях це поняття визначено як функціонально-специфічну проблему переважно з точки зору маркетингової стратегії, а в інших інтернаціоналізацію розглянуто як поширення можливостей діяльності підприємства на інші країни.

Однак обмеження сфери вживання цього терміна маркетингом, або збутом, – доволі вузький підхід, тому що інші етапи діяльності підприємства, такі як фінансування, постачання, виробництво або прогнозування, також можуть бути здійснені на міжнародному рівні [26; 27, Р. 22; 31, Р. 18]. Таким чином інтернаціоналізація – це явище, що, принаймні концептуально, охоплює діяльність підприємства як єдиного цілого.

Наскільки по-різному можна інтерпретувати поняття інтернаціоналізації, з’ясуймо, якщо проаналізуємо три основні моделі міжнародної конкуренції. Отож, розгляньмо їх. У випадку А вітчизняне підприємство П1 конкурує з іноземним П2 на його внутрішньому ринку. Цей випадок необхідно розглядати як інтернаціоналізацію, як і випадок Б, коли вітчизняне підприємство П1 конкурує з іноземним П2 на ринку третьої країни. Однак особливий інтерес для визначення поняття все ж викликає випадок В, коли вітчизняне підприємство П1 конкурує з іноземним П2 на власному внутрішньому ринку. Цей випадок також потрібно розглядати як інтернаціоналізацію, тому що при аналізі конкуренції слід враховувати, що поле діяльності підприємства П1 залежить від поля діяльності іноземного підприємства П2. (див. схему 1.2).

Схема 1.2. Загальна структура міжнародної конкуренції.

1.2.2. Поняття міжнародного підприємства

Поряд з описаним вище процесуальним підходом аналізу іноземної діяльності у науковій літературі існує інституційний підхід, що базується на дослідженні інтернаціоналізації з урахуванням особливостей діяльності відповідного підприємства [23, Р. 118; 10, Р. 926; 6, Р. 6]. Згідно з цим підходом підприємство вважають інтернаціональним, якщо воно взагалі займається діяльністю за кордоном. З огляду на те, що вчені, які використовують такий підхід, не беруть до уваги функціональну сферу чи галузь діяльності відповідного підприємства, класифікацію міжнародного підприємства вони здійснюють незалежно від виду його іноземної діяльності. При цьому виникає важливе запитання: якого ступеня міжнародної діяльності має досягти підприємство, щоб його можна було вважати інтернаціональним. Адже не кожен вид іноземної діяльності (наприклад, простий кредит в іншій країні) означає, що підприємство інтернаціональне.

Слід зауважити, що існує велика кількість концепцій для визначення ступеня інтернаціоналізації, в яких за основу взято різні показники – від частки обороту за кордоном у загальному обороті фірми, кількості дочірніх підприємств в інших країнах до обсягу прямих іноземних інвестицій, однак це не дало змогу зробити однозначний висновок. Через неоднорідність галузей і різноманітність видів діяльності підприємств, проблематично сформулювати винятково кількісне визначення інтернаціонального підприємства.

Однак при визначенні підприємства як інтернаціонального потрібно враховувати не лише кількісні показники, а якісну орієнтацію на мету (цілі) підприємства. Якщо використати такий підхід, то підприємство тоді називають інтернаціональним, коли його іноземна діяльність відіграє важливе значення для досягнення підприємницької мети.

У наукових джерелах трапляються такі терміни, як транснаціональне, мультинаціональне та глобальне підприємство. Вживання цих термінів часто зумовлене існуванням доволі специфічних концепцій інтернаціонально діючих підприємств, в яких по-різному обґрунтовано використання тих чи інших термінів. Так, наприклад, термін «глобальне підприємство» охоплює не лише ступінь поширення іноземної діяльності на світовому ринку, а й спосіб управління дочірніми підприємствами за кордоном [27].