3. Індекс соціального виміру сформовано як середній з трьох глобальних індексів:

• індекс якості і безпеки життя;

• індекс людського розвитку;

• індекс суспільства, яке базується на знаннях.

За цим індексом країни "великої сімки", за винятком Японії, не входять у десятку лідерів. Отже, Японія зайня­ла 8-ме місце, СІЛА — 14-те, Канада — 15-те, Німеччи­на— 16-те, Велика Британія — 17-те, Італія — 21-ше, Франція — 24-те, Росія — 81-ше місця.

Рейтинг групи постсоціалістичних країн за вказаним індексом такий: Чехія — 28-ме місце, Угорщина — 32-ге, Словенія — 34-те, Польща — 36-те, Естонія — 44-те, Лат­вія — 47-ме, Болгарія — 49-те, Україна — 72-ге, Молдо­ва — 78-ме.

Індекс суспільства, яке базується на знаннях, в Україні ще досить низький.

Середній освітній рівень американського працівника в середині 90-х років XX ст. становив 14 років, а в Украї­ні— всього лише 9,54 років, що забезпечує значно мен­ший приріст національного багатства. У зв'язку з цим треба зауважити, що перетворення людського фактора в провідну і визначальну продуктивну силу пов'язано як з підви­щенням рівня освіти в економічному розвитку, так і зі змен­шенням розриву в кількості років, необхідних для зміни технологій і підготовки кадрів для них.

Отже, йдеться про глобальну інтернаціоналізацію осві­ти і, відповідно, зростання кваліфікаційного рівня в усіх країнах, а також можливу загрозу економічному сувере­нітету України внаслідок послаблення її конкурентоспро­можності порівняно з розвинутими країнами світу. Стає очевидно, що й у третьому тисячолітті процвітатимуть ті держави, які зможуть перевершити інших в освоєнні но­вих знань, наукових досягненнях.

У цілому порівняння країн за індексом стійкого розвит­ку як суми всіх трьох вимірів виглядає таким чином:

Країни "великої вісімки", за винятком Канади, не вхо­дять у десятку кращих. За показником стійкого розвитку вони розміщені в такій послідовності: Канада — 8-ме місце, СІЛА — 12-те, Німеччина — 18-те, Японія — 21-ше, Велика Британія — 26-те, Франція — 30-те, Італія — 38-ме, Росія — 80-те.

Отже, не дивлячись на те, що за абсолютним обсягом ВВП вони лідирують у світі, за якісними характеристика­ми розвитку економіки, відтворенням ресурсів навколиш­нього середовища і розвитку соціального капіталу вказані держави знаходяться у другій десятці країн світу. Що сто­сується Росії, то за вказаними показниками вона повністю випадає з "великої вісімки".

За рахунок торгівлі сировинними ресурсами Росія на­громадила у своєму стабілізаційному фонді значні капіта­ли, які не скеровуються на адекватний соціальний роз­виток. Як результат — вона знаходиться на 136-му місці серед 191 країн-членів ООН за індексом нерівномірності розподілу соціальних і матеріальних благ. А це показник високої внутрішньої напруги між різними прошарками і со­ціальними групами.

Для порівняння: Україна знаходиться на 79-му місці в цьому списку, що також повинно бути тривожним сигна­лом для українського політикуму.

Серед постсоціалістичних країн за індексом стійкості Естонія займає 28-ме місце, Словенія — 34-те, Чехія — 42-ге, Угорщина — 44-те, Польща — 61-ше, Болгарія — 70-те, Молдова — 84-те, Україна — 88-ме.

Таким чином, найкращий приклад успішного стійкого розвитку продемонстрували Естонія, Чехія, Словенія, най­гірший — Україна. За таких умов, як вважає М. Згуров-ський¹, найкращі реформи економіки, науки, освіти, інно­ваційної сфери не дадуть очікуваних результатів, оскільки ці реформи є похідними від головних — політичного визна­чення шляхів розвитку держави, яка повинна визначити можливі шляхи використання можливостей глобалізації та запобігання загроз від неї. І тут, звичайно, на перше місце варто ставити розвиток конкурентоспроможності економі­ки. Тому засоби, що надходять від продажу сировини, вигід­но направити, насамперед, на розвиток високотехнологічних виробництв.

Дуже велика відповідальність лежить на поколінні, яке буде шукати місце України в умовах глобалізації. І воно повинно бути конкурентоспроможним у знаннях, мобіль­ності, мовному середовищі. А для цього потрібно розвива­ти власну систему освіти, підвищувати її якість, а також вживати заходів для збереження самобутності своєї куль­тури. Важливе проведення адекватної глобалізації політи­ки в цій сфері для того, щоб зробити її частиною і надбан­ням загальної світової культури.

Треба вдосконалювати систему управління державою для того, щоб вона була адекватною умовам глобалізації. Суттєвою є підготовка державних менеджерів, що розумі­ють загальні тренди світового розвитку. Особливо важливе значення при цьому буде мати наявність чіткого плану або стратегії розвитку країни в умовах глобалізації, зовнішньо­економічної безпеки України. З цією метою пропонується визначення моніторингу стану зовнішньоекономічної без­пеки держави¹. За пропонованими автором компонентами необхідно застосувати індикатори, динаміка показників яких дозволить приймати своєчасні управлінські рішення з урахуванням національних інтересів у процесі європей­ської інтеграції.

Автор зазначає, що поки що немає загальновизнаних методів оцінки зовнішньоекономічної безпеки. Необхідність застосування чіткого математичного апарату помітно обмежує кількість показників, що можуть бути використані. Далеко не всі показники зовнішньоекономічної безпеки мо­жуть бути виражені в кількісній формі. Але застосування багатомірного підходу дозволяє побачити ті сторони яви­ща, які важко розкрити, опираючись на один-два навіть найважливіших показники. Стратегічним завданням еко­номічної політики є підтримка рівня експорту і забезпечен­ня стійких темпів його зростання.

Проблема зовнішньоекономічної складової економічної безпеки держави набуває особливого значення для оцінки можливих наслідків її участі в інтеґраційних угрупуваннях, зокрема ЄС. Для аналізу відкритості економіки та оцін­ки рівня зовнішньоекономічної безпеки пропонується ви­користання комплексу таких показників¹:

• коефіцієнта відкритості національної економіки;

• інтеґральних коефіцієнтів покриття імпорту експор­том, імпорту експортом за товарами, імпорту експор­том за послугами;

• експортної та імпортної квот.

Наведені показники характеризують спроможність дер­жави підтримувати відповідність обсягу та структури зов­нішньої торгівлі національним інтересам, що сприяє роз­витку національної економіки, пом'якшенню загроз вну­трішньому ринку, задоволенню виробничого і споживчого попиту і, як результат, — підвищенню рівня економічної безпеки держави.

У цілому ж у глобальних вимірах стійкого розвитку про­відною державою, безумовно, залишаються США, які збе­рігають економічну перевагу над найближчими конкурента­ми — Японією, ФРН та ін. Крім економічного потенціалу, США посідають 1-ше місце серед держав світу (2002 р.) за такими показниками, як міжнародна конкурентоспроможність (Велика Британія — 11-те, Японія — 13-те, ФРН — 14-те місце), рівень технологічного розвитку. Неперевершеним залишається сукупний потенціал американських промислових і банківських ТНК.

ПІДПРИЄМНИЦТВО В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. УКРАЇНА І СОТ

Глобальна економіка вимагає глобального управління економічної політики, яка підтримується глобальними системами регулювання та інститутами, які можуть краще здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Треба усвідомити, що при формуванні механізмів регу­лювання світової економіки мова повинна йти про добро­вільні угоди, згідно з якими держави добровільно зобов'я­зуються дотримуватись багатосторонніх договорів, визна­чених правил у сфері торгівлі, від дотримання яких очікують певних переваг.

Вступ України до Світової організації торгівлі створить можливості одержати нам такі права і переваги, що спри­ятимуть забезпеченню стабільного і довгострокового еко­номічного зростання: розширений і недискримінаційний до­ступ українського експорту товарів і послуг на ринки близь­ко 150 країн — членів СОТ; забезпечення контролю за необ'єктивним ставленням до оцінки українських товарів і послуг на ринках країн — членів СОТ; встановлення кон­тролю за недопущенням необґрунтованих обмежень щодо ввезення в Україну товарів з інших країн; створення спри­ятливих умов для українських виробників товарів щодо розвитку конкурентоспроможних у світовому масштабі то­варів і постачальників послуг; збільшення надходження в економіку України іноземних інвестицій; сприяння вхо­дженню України до Європейського Союзу і встановленню правил вільної торгівлі з іншими країнами.