- •Тема 9. Виробнича інфраструктура.
- •Особливості функціонування і планування підрозділів виробничої інфраструктури.
- •2. Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням.
- •Планування діяльності ремонтного виробництва.
- •4. Планування енергозабезпечення підприємства.
- •Планування діяльності енергетичних цехів здійснюється по наступних розділах:
- •5. Планування транспортного обслуговування виробництва.
- •План собівартості продукції (робіт, послуг) містить:
Тема 9. Виробнича інфраструктура.
План.
Особливості функціонування і планування підрозділів виробничої інфраструктури.
Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням.
Планування діяльності ремонтного виробництва.
Планування енергозабезпечення підприємства.
Планування транспортного обслуговування виробництва.
Особливості функціонування і планування підрозділів виробничої інфраструктури.
Виробнича інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів, які прямо не приймають участі у виробництві основної продукції, проте своєю діяльністю створюють умови для нормального протікання виробничого процесу в основних цехах.
Виробнича інфраструктура має ряд особливостей, які необхідно враховувати при плануванні. Основна особливість виробничої інфраструктури полягає в тому, що результати її роботи – корисні дії, які не набувають вигляду продукції в матеріально-речовій формі, а послуги, надані виробничою інфраструктурою, не можуть існувати самостійно, вони нерозривно пов'язані з виробництвом.
При аналізі і плануванні виробничої інфраструктури необхідно виділяти її функціонально-галузеву структуру, тобто такі дільниці, як транспортну, складську, ремонтну, інструментальну, енергетичну.
Функції виробничої інфраструктури.
Обслуговування процесів основного і допоміжного виробництва;
«Власне» виробництво (енергія, тепло, деталі для ремонту устаткування, технологічного оснащення і інструменту).
2. Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням.
У діяльності підприємств, особливо промислових, важливу роль відіграє система забезпечення їх технологічним оснащенням (інструментом). Витрати на оснащення визначають різними методами залежно від типу виробництва і особливостей експлуатації.
У багатосерійному і масовому виробництві виробничі витрати на оснащеність визначаються по формулі:
Iр =
Nд – кількість деталей, що обробляються даним інструментом, шт;
Hi – норма витрат ріжучого інструменту на 100, 1000 деталей, шт;
N – кількість оброблюваних деталей, на які визначалися норми витрат.
У дрібносерійному і одиничному виробництві:
Iр = tч . /tрн
tч – час роботи верстатів, який витрачається на обробку даної групи деталей, годину;
i – норма витрат інструменту на 100, 1000 годин роботи верстатів;
tрн - час роботи верстатів, на яке розраховується норма витрат, год. (100, 1000).
План роботи інструментального цеху розробляє планово-економічний відділ підприємства на рік з поквартальним розбиттям і щомісячним уточненням.
Основні розділи плану:
обсяг випуску продукції;
чисельність і заробітна плата;
собівартість.
Номенклатуру технологічного оснащення, яке необхідно буде виготовляти в інструментальних цехах, планують з урахуванням наступних показників:
потреби підприємства в оснащенні;
обсягів і номенклатури оснащення, яке буде куплено у сторонніх організацій;
обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає оновленню і ремонту.
До номенклатури випуску продукції, робіт і послуг в натуральному виразі відносяться штампи, прес-форми, пристосування, вимірювальний і допоміжний інструмент, ремонт, оновлення і модернізація оснащення, інші роботи і послуги. Номенклатура продукції, що виготовляється, визначається інструментальним відділом і затверджується головним інженером. Об'єктами калькуляції собівартості в інструментальному цеху є собівартість основних видів оснащення, робіт і послуг, які надають ці цехи.