3. Використання інвестицій в Україні

Формування інвестиційного потенціалу кожного суб'єкта господарювання пов'язане насамперед з ефективним здійсненням відтворення основного капіталу. У ринковому господарстві інвестиційна діяльність реалізується механізмами інвестиційного ринку, і з його допомогою в економіці здійснюється кругообіг інвестицій, перетворення інвестиційних ресурсів у вклади. Інвестиційна діяльність — це процес зміни вартості у часі функціонуючого основного капіталу в економічній системі, тобто процес збільшення виробничих ресурсів.

У сучасних умовах національна економіка вже має деякі характеристики, які свідчать про те, що господарський механізм, хоч і не послідовно, все ж таки рухається до ринку. Неконкурентоспроможними і безперспективними стають ті виробництва, які базуються на застарілих технологіях та не мають сучасного науково-технологічного потенціалу.

Держава і ринок — це сукупні регулятори інвестиційної діяльності на всіх рівнях. Інвестиції в Україні — один з найсуттєвіших факторів макроекономічної рівноваги, головною метою для національної економіки є забезпечення за рахунок виробничих інвестицій та заходів стабілізації економічного стимулювання зростання виробництва і ВВП.

Нагромадження основного капіталу — це вкладення коштів у матеріальні та нематеріальні активи (фонди) з метою виробництва продукції (товарів, надання послуг, виконання робіт) та створення доходу. Нагромадження складається з таких елементів: придбання основних фондів, витрат щодо удосконалення матеріальних активів, витрат щодо передання прав власності тощо.

За роки незалежності (1995—1999) показники розвитку економіки мали тенденцію до зменшення, але починаючи з 2000 р. було досягнуто поліпшення окремих показників. Так, з 1998 р. почали зростати інвестиції в основний капітал (табл. 3).

Таблиця 3

Індекси ВВП та інвестицій в Україні, % до попереднього року

Рік	ВВП	Продукція промисловості	Інвестиції в основний капітал	Валове нагромадження капіталу, у % до підсумку
1995	87,8	88,0	71,5	23,3
1996	90,0	94,9	78,0	—
1997	97,0	99,7	91,2	19,8
1998	98,1	99,0	106,1	19,6
1999	99,8	104,0	100,4	19,3
2000	105,9	112,4	114,4	19,7
2001	109,2	114,2	120,8	19,7
2002	105,2	107,0	108,9	20,2
2003	109,3	115,8	127,7	—
2004	112,1	112,5	128,0	—
2005	102,7	103,1	101,9	—
2006	107,1	106,2	119,0	—
2007
2008
2009
2010

Зростання обсягів ВВП, промислової продукції та вкладення інвестицій свідчать, що 2000 р. став для України переломним щодо динаміки економічних показників. Збереження позитивної тенденції протягом 2000—2002 pp. підтверджують макроекономічну стабільність, і це є свідченням, що вітчизняна економіка вступила у фазу економічного зростання. Однак за період кризи в економіці протягом 10 років в Україні накопи лося багато проблем.

За 12 років (1990—2002 pp.) темп падіння валового накопичення в середньому за рік перевищив 13 %, і це свідчить про негативний вплив інвестиційної активності на макропоказники в цілому. В останні роки 54,6 % обсягів освоєних коштів припадало на новозбудовані об'єкти (щодо придбання машин, обладнання, устаткування) та на реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, і це майже вдвічі більше, ніж в 1995 р. Близько 40 % освоєних коштів було використано на будівельно-монтажні роботи.

Обсяги інвестицій в основний капітал мають позитивну динаміку зростання в такі сфери: культури та спорту, охорони здоров'я та соціальної допомоги, розваг та відпочинку. Незначна частка (0,4 %) загального обсягу освоєних коштів припадала на інвестиції в основний капітал організацій, які здійснюють науково-дослідні розробки. Відзначимо постійне зростання цих інвестицій за останні три роки.

У національній економіці надається перевага обробним галузям. Сировинні та паливно-енергетичні галузі промисловості концентрують майже половину обсягів інвестицій в основний капітал України, а інша половина — в обробні галузі. Частка капітальних вкладень у цьому секторі промисловості на 6—11 % пунктів перевищує їх частку випуску промислової продукції. У секторі інвестиційно-спрямованих видів промислової діяльності ситуація інша: частка капітальних вкладень у 1,5 рази нижча від частки випуску, а в машинобудуванні — у 1,45 рази. Це було забезпечено за рахунок зрушень у 2003 р. В обробній промисловості 85 % капіталовкладень спрямовується на реконструкцію та технічне переоснащення підприємств. Криза в інвестиційній сфері та перекоси у структурі капітальних вкладень значно прискорили рівень зносу і без того застарілих основних фондів. В Україні строки експлуатації основних засобів значно перевищують рекомендовані нормативні строки служби.

Економічний та науково-технологічний розвиток вітчизняного машинобудування — опора та головна ланка національної економіки. Зростання інвестиційного попиту зумовило випереджальні темпи виробництва продукції машинобудування. За чотири роки обсяги машинобудування подвоїлися. У 2003 р. вони зросли на 35,8 %. Інноваційно-інвестиційне оновлення виробничого потенціалу забезпечить стабільність та підвищення рівня розвитку національної економіки на внутрішньому та зовнішньому ринках. Зазначимо, що наявні позитивні процеси введення нових потужностей, а поряд з цим негативом є досить низький відсоток вибуття основних фондів (1%). Найбільшим обмеженням розвитку машинобудування на сучасному етапі автори вважають: домінування дорогого імпорту; надвисокі ціни (за паритетами купівельної спроможності), які становлять 80 % рівня США. У такому разі суб'єкти господарювання з часом втратять належну мотивацію до здійснення довгострокової інвестиційної стратегії.

Машинобудування в Україні не відіграє помітної ролі в насиченні внутрішнього ринку товарами тривалого користування, що і формує цикли економічного зростання. Структура промислової продукції в Україні така: сировинна продукція — 67,8 %; інвестиційна — 12,9; товари широкого вжитку — 18; товари тривалого користування (ТТК) — 1,3 %. Це нераціональна структура, яка відображає переважно сировинну орієнтацію економіки України та незначну частку інвестиційних товарів і ТТК. І саме вони найбільшою мірою втілюють технологічних прогрес та потенційні можливості економіки щодо її відтворення на сучасному етапі. У структурі обробної промисловості частка машинобудування така (%):Нідерланди 25; Росія 19; Україна 13,6; Угорщина 26; Швеція 39; Фінляндія 24.

Як свідчить світовий досвід, без повноцінного відновлення виробництва машин, обладнання, приладобудування, транспортного машинобудування тощо не можна оновити виробничий потенціал та підвищити конкурентоспроможність економіки в цілому.

Технологічна структура інвестицій в основний капітал наведена в табл. 4, що свідчить про витрати на будівельні та монтажні роботи на рівні 39—43 % й інвестування на обладнання, інструмент понад 50 %.

Таблиця 4

Напрямки інвестицій в основний капітал

Інвестиції в основний капітал	У % до загального обсягу
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Усього у тому числі:	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Будівельні та монтажні роботи	42	40	39	43	42
Обладнання, інструмент, інвентар	51	54	55	52	53
Інші капітальні роботи і витрати	7	б	6	5	5

На думку С. Дорогунцова та А. Федорищева, через зовнішні зв'язки гальмуються процеси відтворення (вивозиться сировина в обмін на продукти) і скорочується внутрішня можливість нагромадження та відповідно впровадження нової техніки та технологій. Нагромадження можливе тільки за умови безперервного виробництва і реалізації продукції, за їх порушення немає підґрунтя для подальшого розширеного відтворення виробництва. Цей напрям формується під впливом держави щодо підтримання пропорції між нагромадженням та споживанням, між промисловістю та сільським господарством і е базою матеріально-виробничого забезпечення ефективності виробництва.

Динамічність середовища функціонування промислових підприємств завжди викликає зміну умов впровадження інвестицій. Позитивні зміни можуть зумовити підвищення, а негативні — спад мотивації інвесторів, наслідком чого і є розвиток чи згортання інвестиційних процесів відтворення основного капіталу. Відтворювальний процес потребує інвестиційної підтримки на усіх стадіях від проектування до експлуатації.

Ринкові відносини в Україні зумовлюють суттєве реформування існуючих форм і методів інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу й реальних джерел. Підвищення інвестиційної активності всіх видів економічної діяльності має забезпечити рівень відтворювального процесу, достатній для стабілізації виробництва.

Сучасний стан інвестиційної забезпеченості відтворення основного капіталу в Україні характеризується зменшенням ролі держави як інвестора і розвитком приватних інвестицій, формуванням інвестиційної інфраструктури. Ці процеси модифікують структуру інвестиційного капіталу за формами власності й джерелами фінансування. Насамперед йдеться про механізм мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення відповідно до ринкової економіки.

Загальна потреба в інвестиційних ресурсах зумовлюється обсягом оновлення основних фондів. Сьогодні в Україні немає коштів для забезпечення розширеного відтворення основного капіталу, тому економіка в цілому не відповідає вимогам часу.

На думку фахівців, досягнення стабільного соціально-економічного розвитку потребує реалізації:

— довготермінової стратегії формування, розвитку інвестиційного потенціалу та ефективного його використання;

— здійснення відповідної амортизаційної та кредитної політики;

— безперервної розробки, освоєння виробництва і виведення на ринок нових та ефективних видів продуктів;

— стимулювання інвестиційного процесу в регіонах;

— впровадження інноваційної моделі розвитку економіки України;

— нарощування інвестиційних можливостей в цілому та в регіонах з урахуванням державних ресурсів та приватного капіталу;

— ефективне здійснення відтворення основного капіталу кожного суб'єкта господарювання;

— активізація інвестиційної діяльності в регіонах і в цілому по Україні;

— стабільність нормативно-законодавчої бази та обґрунтування належної податкової політики;

— вирівнювання інвестиційного забезпечення відтворення основного капіталу в регіонах;

— впровадження в практику змішаного фінансування інвестиційних заходів, створення спеціальних банків;

— покращення відтворювальної структури інвестицій за рахунок збільшення витрат на технологічне переобладнання та реконструкцію діючих підприємств;

— удосконалення технологічної структури інвестицій за рахунок збільшення витрат на обладнання;

— створення ефективно діючої нормативно-правової бази інвестування та розвитку фінансово-інвестиційного механізму стимулювання його розвитку.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте поняття інвестиційного потенціалу.

2. Перелічіть фактори формування інвестиційного потенціалу.

3. Які є етапи проведення аналізу інвестиційної діяльності підприємства?

4. У чому полягає зміст першого етапу проведення аналізу інвестиційної діяльності?

5. Дайте характеристику другому етапу проведення аналізу інвестиційної діяльності підприємства.

6. Які переваги та недоліки використання інвестицій в Україні?

Література

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — С. 303—468.

2. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — С. 7—302.

3. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — С. 1351—1369.

4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. — К.: СП "Итем ЛТД": Юнайтед Лондон Трейд Лимитед, 1995. — 448 с.

5. Гальчинський А., Льовочкін С. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання України // Економіка України. — 2004. — № 6. — С. 4—11.

6. Гриньова В.М., Коюда В.О. Тлумачний словник економічних термінів: Навч. посіб. — X.: Гриф, 2001. — 184 с.

7. Гриньова В.М., Коюда ВХ)., Лепейко TJ., Коюда ОЛ. Проблеми розвитку інвестиційної діяльності: Монографія / За заг. ред. В.М. Гриньової. — X.: ХДЕУ, 2002. — 464 с.

8. Дорогунцов С, Федорищева А. Інвестиційне забезпечення відтворення основного капіталу в регіонах України // Регіональна економіка. — 2004. — №3. — С. 159—171.

9. Інвестування: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид., доопр. і доп. — X.: Інжек, 2004. — 404 с.

10. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда, Ю.М. Великий. — 2-ге вид., доопр. і доп. — X.: Інжек, 2005. — 664 с.

11. Кінах А. Інвестиційний клімат України // Урядовий кур'єр. — 2005. — № 125. — 9 липня.

12. Коюда ОЛ. Визначення інвестиційної привабливості підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики: 36. наук. пр. — Д.: ДНУ, 2003. — Вил. 175. — С. 154—162.

13. Коюда О.П. Інвестиційна привабливість і життєвий цикл підприємства // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. — К.: Техніка, 2002. — .№ 46. — С. 49—57. — Сер. "Экономические науки".

14. Коюда П.М., Коюда О.Л. Оцінка інвестиційної привабливості // Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України: 36. наук. ст. — X.: Фінарт, 2002. — С. 349—351.

15. Попков В JL, Семенов В.П. Организация и финансирование инвестиций. — СПб.: Питер, 2001. — 224 с.

16. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. — К.: ЦУЛ, 2002. — 496 с.

17. Финансы предприятий: Учебник / Под ред. М.В. Романовского. — СПб.: Изд. дом "Бизнес-пресса", 2000. — 528 с.

18. Шнипко О. Нагромадження основного капіталу як фактор конкурентоспроможності економіки // Економіка України. — 2005. — № 7. — С. 23—35.

19. The World Bank "World Development Indicators". — 2002. — C. 212—215; 2004. — C. 190—193.