• Пізнати сильні і слабкі сторони кожного вихованця, базу­ючись на знаннях про їх вікові і індивідуальні особливості.

Вчасно помітити і закріпити найменші, особисто значимі для нього, досягнення, порівнюючи їх лише з його вчорашніми успіхами.

Якою проникливою і чуйною треба бути, щоб помітити, як часом складно жити дітям, яке багатогранне і змістовне це життя.

Як важливо не припуститися помилки, несправедливості, які пробуджують в дитячому серці озлобленість, агресивність, а за­воювати любов і довіру. Тільки через любов і довіру до свого вихователя дитина опанує моральні цінності суспільства, увійде у дитячий колектив і світ знань. Тож ти зобов'язана за родом своєї діяльності розуміти і знати вихованців.

А що ти зараз можеш сказати про кожного з них? Рухливий, замкнений, слухняний, розумний, агресивний. Але це ж зовніш­ні прояви їх поведінки. А що відчуває кожен із них? Хто з них почувається піддослідним кроликом чи незрозумілою істотою? Не таким як всі? Як переживає кожен з них нечуйність і байду­жість дорослих до своєї думки, особи, долі? Чому він (вона) по­чувається саме так? Що думає? Що хотів би почути (побачити, зробити)? Як відноситься до подій, що відбуваються у групі? Що подобається? А що ні? Чому? Що хотів би змінити? Чому? Як би вирішив кожен з них існуючі у вашій групі проблеми, якби на все це мав право?

Ти матимеш відповіді на всі ці питання, оволодівши тех­нологією п3.

Ти заново пізнаєш ввірених тобі малюків, а виховний процес приноситиме всім вам радість і високий результат, якщо ти:

• Повіриш у своїх вихованців і в дану технологію, її здат­ність перетворювати. Адже бути песимістом у вихованні і навчанні рівнозначно тому, що живцем поховати можливе радісне майбутнє дитини. Тільки діяльний оптимізм нади­хає, будить сили, які до часу сплять в кожному з нас.

• Кожен сантиметр стіни і підлоги групового приміщення використаєш для створення насиченого різноманітного ігро­вого середовища, яке слугуватиме інтересам дітей і міняти­меться відповідно до теми проекту.

• Не прагнутимеш до масових заходів, а працюватимеш з малими групами і окремими дітьми. Тоді знатимеш, на­скільки ефективними були твої методи виховання і навчан­ня. (Якщо діти не грають в сюжетно-рольові ігри за темою, над якою працюєте, не використовують нові терміни і отри­мані знання, значить твоя праця даремна. Саме час шукати інші форми роботи).

• Якщо створиш навколо кожного вихованця своєї групи позитивну ауру, а для цього:

^ порівнюватимеш його з іншими;

^ не проявлятимеш негативізму, якщо уміння ви­робляються не тоді, коли ти чекаєш, дехто дуже повіль­но набуває запасу слів і знань;

^ не принижуватимеш, не ображатимеш, не вішатимеш ярликів;

^ проявлятимеш щирий інтерес до його думки і почут­тів;

^ говоритимеш з повагою і вірою у його неповторність;

^ частіше посміхатимешся і підбадьорюватимеш;

^ у мимовільній поведінці повсякденного життя, особ­ливо у спілкуванні з дорослими, колегами, не виказува­тимеш не неповагу до батьків, інших колег, дітей керів­ництва, пам’ятаючи, що діти все бачать, чують, відчу­вають і помічають. Тож не виключено, що таку ж непо­вагу вони відчуватимуть і по відношенню до тебе.

Отже, ти даватимеш зразок культурного стандарту особис- тісно-орієнтованої моделі взаємовідносин дорослих з дітьми своїм вихованцям, батькам, помічнику, іншим фахівцям, що є запорукою успішного впровадження технології П³.

То в чому ж переваги і відмінність технології психолого- педагогічного проектування (П³)?

Традиційно педагогічна практика зорієнтована на уніфіка­цію навчального процесу, «усереднену» особистість, яка є об’єктом (пасивним учасником) активної діяльності вихователя-научителя (суб’єкта).

Перевага П³ в тому, що вона падає дитині можливість стати суб’єктом (активним учасником) навчально-виховного процесу, а значить, власного розвитку. Як стверджує сучасна наука, ступінь розвитку дитини залежить, в першу чергу, від багаторазового і практичного запровадження набутих знань вмінь, інтенсивності використовування природних здібностей і задатків.

Крім цього, технологія П³ сприяє створенню таких психо- лого-педагогічних умов, при яких спокійна, розкомплексована дитина прагне в чомусь виявити себе і виявити з кращого боку. Побачити себе в чомусь хорошому, зберегти віру в людей, добро, казку. Як важливо вміти вчасно підтримати це благород­не людське прагнення. Мабуть, саме в цьому полягає той могут ній стимул самовиховання, що його часом так довго і болісно шукає кожен з нас.

Відмінність же П³ у тому, що, виконуючи програмові педа­гогічні завдання, вихователь має виходити також з дитячих інтересів і потреб, рівня наявних у них знань та вмінь в різ­них видах діяльності. А для цього на мотиваційному етапі ти маєш дізнатися, що вже знають і вміють твої підопічні? Чого вони хотіли б навчитися і про що дізнатися? Як назвали б свій спільний проект?

Тобто визначивши для себе програмові завдання, які маєш реалізувати, ти ще не знаєш ні можливостей, ні інтересів своїх вихованців з даної проблеми. А тому можеш лише передбачати їх реакцію на твою ідею. Іншими словами, починаючи роз­робляти проект, ти маєш виступити не в ролі інструктора, який вказує дітям, що і як треба робити, а в ролі партнера- організатора, порадника, провідника, більш досвідченого това­риша. І тому свої педагогічні задачі ти маєш виконати так, щоб діти не відчули і не помітили тиску твого авторитету. Щоб мог­ли в повному обсязі проявити свої інтереси, прагнення, знання і вміння.

Для цього підбери такі форми роботи, які нададуть твоїм малюкам:

1) Право вибрати: назву, місце, час, ціль, мету вашого спі­льного проекту;

2) Можливість:

- самостійно відшукати партнерів і засоби, необхідні для реаллізації проекту й прийнятні в умовах вашої групи;

- випробувати свої сили, зіставивши з бажаннями;

- практично застосувати набуті знання і навички не колись, у далекому майбутньому, а сьогодні, що є запо­рукою їх успішного засвоєння;

- реалізувати природне прагнення активно виявляти своє ставлення до предмета розмови.

3) Вихованцям з високим рівнем розвитку забезпечити умови для реалізації їх глибокої і змістовної обізнаності в ролі носіїв знань, генераторів оригінальних ідей, авторів

альтернаативних проектів.

4) Створять навколо вундеркіндів позитивний клімат. Вихо- вуватимуть у їх ровесників прагнення бути схожими на них, повагу до ерудиції, а в подальшому - до людей інтелектуальної праці.

5)Сприятимуть, спонукатимуть до соціоемоційного розвитку кожної дитини і таких його проявів:

- ініціативності;

- самостійності;

- креативності (здатності до творчого рішення усіляких проблем);

- поваги до чужої думки, ідеї.

Ці завдання вимагають значно вищого рівня професіоналізму і творчості, ніж при написанні конспекту-сценарію, за яким дітям лишається лише право правильно відповідати на поставлені питання. Щоб йти за логікою ситуативної колективної бесіди , постійно утримуючи в центрі уваги свої педагогічні

завдання, необхідно досконало володіти таким педагогічним інструментарієм , як мовленнєва компетентність, комунікатив­ність , почуття гумору.

Особливої творчості і нестандартного підходу вимагає підготовка до вступної бесіди з малюками. Пам’ятаєш першу творчу таємницю В.О. Сухомлинського: «Велика праця в підго- товці до уроку»? Тож, щоб зацікавити вихованців запропоно ваним видом діяльності, створи таку сильну мотивацію, яка б включила внутрішню активність кожної дитини, оте важли­ве «хочу! »

Підбери такий сюрпризний момент, щоб він заінтригував дітей, викликав підвищений інтерес до своєї ідеї, зачепив їх по­чуття, включив емоції. Прояви максимум винахідливості, кміт­ливості і емоційності. Дивуйся, захоплюйся, обурюйся і радій разом з малюкамии. Широко використовуй жести, міміку, інтона­цію і зміну сили та тембру голосу, незвичні іграшки, ляльки, казки.

Головне , щоб це було захоплююче, інтригуюче цікаво, супроводжувалось певною таємничістю і емоціями.

Лист від снігової королеви (лісових мешканців)...

@ 1. Відеозапис-звертання інопланетян...

2. Аудіозапис азбуки Морзе...

3. Прихід Невмійка (лісовичка)..

4. Поява невидимки...

! Якщо тобі вдасться захопити дітей, ти отримаєш нагороду за свої старання - ряд пропозицій та ідей від своїх вихованців. І зрозумієш, що до цього ти навіть не підозрювала, які вони розумні і здібні!

Педагогічний процес не повинен відбуватися монотонно і понуро.

Але досить переконувати, приступаймо до підготовки тво­го першого пректу.

• З чого почати? Запитай себе: чого ти хочеш? Щоб діти зацікавились твоєю ідеєю, внесли свої пропозиції, вислови­ли своє бажання з приводу озвученої проблеми? Розповіли, що їх цікавить з даного питання, чого хотіли б навчитися? ГІродемонструвати ,що вони вже знають? Висловити , за яких умов може бути реалізований їх задум? Як їх сторити? Хто може допомогти і як? Яку назву і форму може мати його кінцевий результат?

Детально продумай, як ти цього доб’єшся. Як запропонуєш дітям, у якій формі? Які педагогічні засоби використаєш _для підтримки Інтересу протягом усього тематичного циклу? Який дидактичний матеріал використаєш, щоб надати кожній дитині можливість узяти активну участь у створенні, реалізації і обговоренні результатів вашої спільної діяльності? Спробуй створити декілька своїх альтернативних варіантів.

@ «Ходить осінь по дорогах», «Оповідки осені», «Барви осені», «Осінній бал», «Осінній ярмарок» тощо.

Проаналізувавши всю різноманітність видів і форм діяльності дітей, підбери ті, які найбільш прийнятні для даного тематичного циклу.

@ «Ходить осінь по дорогах» - вистава для дітей іншої групи або для батьків.

«Оповідки осені» - виготовлення книжечки оповідання дітей від імені різних персонажів про цю поетичну пору року. (Рослини розповідають про своє відчуття і приготування до зими, звірі - свої).

«Барви осені» — колективна робота на виставку, створену для всіх, хто приходить в дитячий садок.

«Осінній бал» - тематичне свято.

«Осінній ярмарок» - розвага.

Визнач орієнтовний проміжок часу, якого потребує реалізація даного задуму. Після цього спробуй уявити різні варіанти вигляду майбутнього «древа цілей» (наочного зображення предмета чи образу за даною темою зі вставочками, на яких записуватимете разом з дітьми всі пропозиції щодо підготовки та реалізації вашого проекту):

@ - осінній пейзаж, де на хмаринках записані завдання про неживу природу. На листочках дерев - про живу , у віконечках будинку - про роботу людей восе­ни в природі і так далі;

- кошик з прорізами для овочів, на яких зі зворотної сторони напишете завдання;

- машина, навантажена «овочами» з написами зі зво­ротної сторони.

Ці варіанти будуть запасними на випадок, якщо діти не зможуть запропонувати своїх варіантів, дитячих.

Ти не заоула про свої педагогічні задачі? Коротко і лаконіч­но сформулюй їх у формі пропозицій, які коректно озвучиш і запропонуєш включити в «древо цілей (бажань)» в ході обгово­рення:

@ - Навчитися фантазувати.

- Дотримуватись етикету.

- Вживати розгорнуту фразу.

- Поетично описувати стан неба.

- Вправлятись у підборі рими.

Заготов ряд фраз для адекватної реакції на різні делікатні випадки. Щось на зразок:

- Це цікава думка, але чи стосується вона геми нашої

розмови?

- Я залюбки вислухаю тебе після заняття.

- Давайте повернемося до теми (предмета) нашої роз­мови.

- Ти розкажеш мені на вушко (на вулиці).

Детально продумай кожне питання. Відмовся від однотип­них питань підказуючого характеру: «Хочете свята?», «Можемо чи не можемо?», «Вивчимо віршики?». Пропонуй так, щоб не захотіти ніхто не зміг.