5. Захист сервітутних прав

1. За загальним правилом сервітути захищаються таким же чином, як і право власності. Але цивільно-правові засоби захисту права власності можуть застосовуватися для захисту сервітутів не в усіх випадках його порушення. Сервітут — це все ж таки право користування чужим майном, а не саме майно, тобто сервітут хоча й речове право, але об'єктом його є не річ, а лише право користування останньою. Ця обставина зумовлює певну специфіку захисту сервітутів. Речово-правові засоби захисту права власності можуть бути використані в тих випадках, коли суб'єкт сервітутного права втратив право володіння об'єктом користування або йому іншим чином заважають користуватися ним. Якщо ж порушення сервітутного права не пов'язано з втратою права володіння об'єктом кори-

іозш 289

стуванням чи настанням інших перешкод, то речово-правові засоби захисту права власності для захисту сервітутів не можуть бути використані.

Порушення сервітутного права найчастіше проявляється у відмові в наданні користування чи його обмеженні певним чином, тобто коли заперечується право на користування або це право обмежується безпідставно. Іншими словами, такі порушення проявляються не в перешкодах до нормального використання об'єкта сервітуту. Якщо йдеться саме про перешкоди, які заважають нормально користуватися об'єктом сервітуту, то має бути застосований негаторний позов.

Коли ж порушення проявляється в запереченні права на користування певною чужою річчю чи в його обмеженні, негаторний позов не може бути застосований.

У даному разі має бути застосований позов, протилежний нега-торному. Негаторний позов спрямований на усунення перешкод до користування. Протилежний йому позов навпаки спрямований на визнання права на користування чужою річчю (майном). У римському приватному праві такий позов називався конфесорним.

290

Глава 33

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

1. Поняття права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

1. Назва даної глави також певною мірою є умовною, оскільки користування чужою земельною ділянкою можливе в кількохспособах. Це може бути передача ділянки за договором найму,оренди та іншими договорами. Всі вони породжують договірні,тобто зобов'язально-правові відносини. Між тим у даному разійдеться про право користування чужою земельною ділянкою якпро речове право. Це особливий інститут, який відрізняється віддоговірних саме своїм речовим характером. Він також походитьіз римського приватного права і з тих часів називається емфітев-зисом. Термін, як і сам інститут, римляни також запозичили чито в греків, чи то в єгиптян. Даний цивільно-правовий Інститутзберіг свою придатність до використання дотепер. Він широковикористовується в країнах із розвинутою економікою. Українське цивільне законодавство до цього часу не знало такого Інституту.

2. Емфітевзис — це право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення або її частиною,яке є довготривалим, відчужуваним і таким, що переходить у спадщину.

Емфітевзис характеризується такими ознаками:

1) це — речове право користування чужою земельною ділянкою.Суб'єкт емфітевзису може розпоряджатися цим правом на свій розсуд — може відчужувати його будь-яким цивільно-правовим способом: продавати, дарувати, здавати в оренду тощо. При цьому слідмати на увазі — суб'єкт емфітевзису (емфітевта) може відчужуватине земельну ділянку він не має на неї права власності, а отже, неможе її відчужувати), а лише право користування нею.

Як речове право емфітевзис може бути припинено лише за волею самого суб'єкта емфітевзису;

2) об'єктом емфітевзису може бути лише земельна ділянкасільськогосподарського призначення, яке емфітевта не може змінювати;

3. за загальним правилом емфітевзис встановлюється на невиз-начений строк, але допускається визначення конкретного строкукористування;

4. надання земельної ділянки в емфітевзис може бути платним¹ безплатним. У переважній більшості емфітевзис встановлюєтьсяза певну плату. Розмір, характер, порядок виплати передбачаютьсяУгодою між сторонами;

5. право користування чужою ділянкою сільськогосподарськогопризначення (емфітевзис) є успадковуваним, тобто це право переходить у спадщину як за законом, так і за заповітом;

ю- 291

6. право користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (емфітевзис) встановлюється договоромміж власником ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб(землекористувач). Але цим договором встановлюється речове право на чужу ділянку;

7. емфітевзис, так само як і сервітут, обмежує право власності —він позбавляє власника земельної ділянки права користуватисянею. Власник обмежений також і в розпорядженні цією ділянкою,він є лише номінальним власником;

8. власник земельної ділянки не може обмежити права емфітев-ти чи відмінити їх;

9. на відміну від сервітутів, які в переважній більшості встановлюються на безплатній основі, емфітевзис надає однакову вигодувід використання земельної ділянки обом сторонам: власник одержує відповідну плату, а землекористувач — доходи від використання цієї ділянки;

10) істотною відмінністю між сервітутом й емфітевзисом є те,що сервітут — це право обмеженого користування чужою земельною ділянкою однією чи кількома особами. Емфітевзис — правокористування чужою земельною ділянкою в повному обсязі безбудь-яких обмежень, але в межах прав, визначених договором.