5. Заповіт подружжя

1. Оскільки заповіт вважається особистим розпорядженням,кілька осіб скласти єдиного заповіту не можуть. Виняток становитьзаповіт подружжя щодо майна, яке належить йому на правіспільної сумісної власності (ст.1243 ЦК). На заповіт подружжя поширюються усі правила щодо форми заповіту та порядку йогопосвідчення, передбачені ЦК.

Предметом спільного заповіту подружжя є майно, що знаходиться у їх спільній сумісній власності, тобто майно, набуте подружжям під час шлюбу, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Припускається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

2. Якщо стосовно такого майна складено спільний заповіт подружжя, то у разі смерті одного з них його частка у праві спільноїсумісної власності не належить до загальної спадщини, а переходить до другого з подружжя. При цьому той з подружжя, хто пережив іншого, обмежений у праві розпорядження майном, яке єпредметом заповіту, і відчужувати його будь-яким чином не може. Для виконання цієї вимоги нотаріус після смерті одного з подружжя накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті.

Після смерті того з подружжя, хто пережив, майно, яке є предметом заповіту подружжя, переходить до осіб, зазначених у заповіті. Отже, право спадкування цього майна спадкоємці набувають лише після смерті обох з подружжя.

Кожен з подружжя має право у будь-який час відмовитися від спільного заповіту, дотримуючись при цьому усіх правил щодо оформлення відмови від заповітів. Проте, оскільки заповіт складений подружжям разом, то право на відмову може бути реалізоване лише коли живими є і дружина, і чоловік. Отже, після смерті од-

27- 835

ного з подружжя другий з них не має права скасувати чи змінити цей заповіт.

6. Підпризначення спадкоємця

1. Складаючи заповіт, заповідач має право не тільки призначити спадкоємців, а й вказати особу або осіб, до яких перейде спадкове майно у випадку, якщо спадкоємець помре раніше відкриття спадщини, або не прийме спадщину своєчасно, або відмовиться від неї, або буде усунений від спадкування, або якщо не настане умова, вказана у заповіті, складеному з умовою (ст.ст.1222, 1244 ЦК). При цьому призначити "додаткового" спадкоємця заповідач може лише щодо спадкового майна, стосовно якого він складає заповіт і яке з якихось причин не було прийняте "основним" спадкоємцем. Отже, заповідачем не можуть бути підпризначені спадкоємці до спадкоємців, що прийняли спадщину.

Якщо спадкоємець за заповітом не відмовився від спадщини, але помер до того, як прийняв спадщину, спадкоємці померлого мають право прийняти спадщину. Право на спадкування здійснюється ними на загальних підставах у межах строку, що залишився для прийняття спадщини (ст.1276 ЦК). Отже, підпризна-чений у заповіті спадкоємець закликається до спадкування за умови неприйняття спадщини спадкоємцями померлого спадкоємця заповідача або за умови відсутності останніх.

Підпризначеним спадкоємцем може бути як фізична, так і юридична особа, а також інші учасники цивільних відносин (ст.ст.2, 1222 ЦК).